Чому потрібна приватизація держпідприємств
Вам, мабуть, не рідко доводилося чути, що "держава – поганий власник". Відповідна фраза найчастіше звучить у розмовах, коли мова заходить про приватизацію державної власності.
А ще ви, напевно, не раз читали, що «держпідприємства – розсадник корупції». І хоча згадані твердження дещо спрощено описують ситуацію з держвласністю, вони доволі правдиві та підводять нас до питання «Чому потрібна приватизація?».
Станом на кінець 2020 року в Україні залишалося понад 3,5 тисячі державних підприємств. Далеко не всі вони прибуткові. З року в рік ситуація змінюється, але в середньому «в плюс» працюють не більше 60-70% з них. Решта закінчують фінансовий рік зі збитками, що, власне, є однією з головних причин для Кабінету Міністрів і Фонду державного майна займатися тим, аби держпідприємства опинилися в руках більш ефективних власників.
Сенс діяльності держпідприємств очевидний - розвиватися, нарощувати обороти виробництва, збільшувати дохід і, відповідно, збільшувати перерахування дивідендів у державну казну. Однак, в Україні ситуація з прибутками держкомпаній, м'яко кажучи, не райдужна. Наприклад, у 2016 році загальний обсяг перерахованих ними дивідендів склав лише 1,3% від вартості активів.
Заради справедливості варто відзначити, що останнім часом доходи держпідприємств зростають, іноді навіть на 20-25% за рік. Але в основному це відбувається за рахунок таких поодиноких гігантів, як «Нафтогаз», «Укрпошта». Загалом же держава не стала більш ефективно управляти своєю власністю, а відсоток збиткових активів не зменшується.
Не можна сказати, що влада не розуміє необхідності приватизації. Принаймні, на словах таке розуміння є. Щоправда, далі заяв і планів ситуація просувається зі скрипом. За останні п'ять років плани по приватизації держвласності виконувалися на мізерні 1-3%, і лише у 2017 році плани були виконані майже на 20%. Минулого року у зв'язку з епідемією коронавірусу влада згорнула програму продажу держвласності, а в поточному році уряд розраховує отримати від приватизації дев'ять мільярдів гривень. Побачимо, наскільки очікування виправдаються в реальності.
У чому ж причина, що в Україні все так погано з процесом приватизації? По-перше, держкомпанії мають чималі борги, що відлякує потенційних покупців. По-друге, через корумповану суддівську систему у нас без вагомих на те підстав можуть скасувати результати аукціону. Зрозуміло, що за таких обставин багато інвесторів не готові ризикувати своїми коштами. Ну і третя причина полягає в тому, що у нас занадто багато монополій, з якими так чи інакше доведеться працювати новим власникам компаній. Інвестори не поспішають купувати заводи в державах, де не працюють ринки електроенергії чи газу.
Історії, коли скасовуються угоди з купівлі-продажу комунальної власності, трапляються ледь не щодня. При чому визнаються недійсними навіть ті біржові угоди, які укладалися багато років тому, а власність неодноразово перепродувалася.
Розповім одну з таких історій, яка нещодавно сталася в житті моїх партнерів по бізнесу. Вони придбали нерухомість на 14 тис. кв. м. Колись ця нерухомість була державною власністю, а десять років тому її продали на торгах. Мої партнери стали четвертими покупцями і, звісно, не мали жодного відношення до її приватизації. Нові власники вже встигли вкласти чималі кошти у ремонт приміщень, а нещодавно перші торги були скасовані і їхні доволі великі інвестиції опинилися під ударом. Подібні випадки, нажаль, не поодинокі в країні.
Говорячи про продаж держвласності, варто акцентувати увагу ще ось на чому. Головним принципом приватизації не може стати отримання коштів для бюджету. Кінцевою метою має бути економічний розвиток і збільшення нових робочих місць. Наприклад, як у Грузії, де через 4-7 років після приватизації підприємства почали сплачувати до бюджету більше податків, аніж, будучи у державній власності, приносили прибутків.
Звісно, приватний власник кращий, ніж державний. Але в усіх правилах є виключення. І воно стосується монополій, оскільки приватна монополія часто буває шкідливішою за державну. Про це варто пам'ятати тим, хто зацікавлений провести приватизацію з користю для громадян і держави.
- Херсонщина: загрозливі тенденції та виклики Тарас Букрєєв 16:26
- Моє місто: що йому болить і як його лікувати Данило Зелінський 16:18
- Емодзі як докази в судовій практиці Дмитро Шаповал 16:11
- МСЭК и проверки: что изменится для инвалидов? Віра Тарасенко 15:52
- Два простих правила для міцних і щасливих стосунків Людмила Євсєєнко 14:43
- Вибір на користь сильнішого Євген Магда 13:42
- Транскордонне регулювання водневих угод: нові виклики для ЄС та України Олексій Гнатенко 13:03
- Збут наркотиків організованою групою: ключові аспекти відповідальності Дмитро Зенкін 12:10
- В наш час піар – це все Інна Тищенко 12:00
- Вітчизняний бізнес в борговій ямі. Уряд спостерігає Андрій Павловський 10:58
- Наслідки пропуску строку для подання заяви про перегляд заочного рішення Євген Морозов 10:22
- Проблеми та можливості, пов’язані з послугами Facility Management для лікарень в Україні Сильвія Красонь-Копаніаж 10:18
- Чи мають право неприбуткові організації залучати у свою статутну діяльність ФОП/ЦПД? Лілія Вірьовкіна 02:34
- Місто Умань: його біль вилікує שִׂמְחָה (“радість”) Олександра Смілянець вчора о 19:03
- Порушення правил експлуатації комп'ютерних систем в Україні Іван Бєдний вчора о 15:44
-
Ваша особистість змінюється, коли ви говорите іноземною мовою — дослідження
Життя 9939
-
Росія виводить війська. Як поразка Кремля в Сирії вплине на війну в Україні
9446
-
Як США змусити Путіна до миру? Ось які інструменти є у Трампа – The Atlantic
5082
-
Росія починає втрачати контроль у ще одній групі країн
Думка 4617
-
Квантовий комп'ютер Google за п'ять хвилин виконав раніше неможливі обчислення
Бізнес 4160