Позиція ЄСПЛ при порушенні права особи на відшкодування шкоди у КП

Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, не позбавляється права пред'явити його в порядку цивільного судочинства.

Інститут цивільного позову у кримінальному провадженні є суміжним із позовним провадженням, унормованим ЦПК. Загальні положення про відшкодування шкоди також визначені цивільним законодавством. Кримінальне процесуальне законодавство не висуває окремих вимог до форми та змісту цивільних позовів, посилаючись у цьому правилі на загальний порядок цивільного судочинства, а визначає лише умови відмови та пред’явлення позову.

Зазвичай, при вирішенні органом досудового розслідування або судом питання відповідності цивільного позову у кримінальному провадженні вимогам ЦПК, перевагу отримує формальний підхід. За прямими ознаками невідповідності потерпілому відмовляють у прийнятті цивільного позову до розгляду. Це стосується позовів про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.

Але бувають випадки, коли потерпілий дійсно не має можливості зазначити, наприклад, ціну позову, оскільки відсутні документи, що підтверджують витрати на підставі яких можливо визначити розмір завданої шкоди, або потерпілий не має доказів, якими можуть бути результати експертиз, що проводяться. Відповідно до позову не можуть бути долучені і документи, які підтверджують завдану шкоду та її розмір.

Свою позицію стосовно права на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням висловив ЄСПЛ. У своєму рішенні у справі «Perez v. France» (заява № 47287/9) суд зазначив, що право на переслідування в кримінальному порядку третіх осіб, або їх засудження за вчинення злочину не можна обстоювати самостійно: воно має бути невіддільним від здійснення потерпілим його права заявити цивільний позов на підставах, передбачених національним законодавством, нехай лише для того, щоб домогтися символічної компенсації або захистити таке громадянське право, як, наприклад, право на «добре ім’я».

Аналогічну позицію ЄСПЛ висловив і у справі «Oleksandr Petrovych Kulakov against Ukraine» (заява № 12944/02) – Конвенція не надає жодного права на «особисту помсту». Отже, ніхто не може окремо відстоювати своє право вимагати, аби треті особи були притягнуті до відповідальності або засуджені. Проте може постати питання стосовно застосування жертвою свого права порушити цивільний позов за національним внутрішньо-державним правом, хоч би заради того, аби домогтися символічного відшкодування або захистити своє громадянське право, як, наприклад, право на «добру репутацію».

Але нормою, яка дозволяє особі пред’явити цивільний позов у кримінальному провадженні без зазначення окремих реквізитів позову, як того вимагає цивільне судочинство і на яке посилається кримінальне процесуальне законодавство, відображене у рішенні у справі «Aїt-Mouhoub v. France» (заява № 103/1997/887/1099) та зводиться до наступного – у своїй скарзі заявник вказує на втрати, обумовлені стверджуваними злочинами. Тому скарга стосується цивільного права. Той факт, що він не зазначив точного розміру втрат на момент подання скарги, не має значення.

Пленум ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ у постанові від 19.12.2014, № 13 «Про застосування судами міжнародних договорів України при здійсненні правосуддя», роз’яснює судам, що при здійсненні кримінального провадження судам слід враховувати, що принцип верховенства права у кримінальному провадженні та кримінальне процесуальне законодавство України застосовуються з урахуванням практики ЄСПЛ.

Тому, при вирішенні органом досудового розслідування або судом питання про відповідність цивільного позову у кримінальному провадженні вимогам цивільного судочинства, відмова у його розгляді з наведених у цій статті підстав буде неправомірною, а недотримання вимог Конвенції за умови наявності рішення ЄСПЛ, яке набуло статусу остаточного, створює підстави для перегляду судового рішення ВСУ в порядку, визначеному главою 33 розділу V КПК.