Це можливо: Трибунал для Путіна та визнання геноциду українського народу

У грудні цього року, на 8-й рік і 10-й місяць війни Росії проти України лідери G7 зробили спільну заяву про притягнення до відповідальності Росії та Володимира Путіна особисто за воєнні злочини.

 «Ми сповнені рішучості, що Росія зрештою повинна буде заплатити за відновлення критично важливої інфраструктури, пошкодженої або зруйнованої її жорстокою війною. Військові злочини та інші звірства не можуть бути безкарними. Ми притягнемо президента Путіна до відповідальності відповідно до міжнародного права», - сказано в заяві.

 Вперше лідери найпотужніших країн світу в один голос заявили те, про що Україна говорить як мінімум з 24 лютого 2022 року: не лише Росія, як держава, має понести відповідальність за війну, а й особисто Путін. Навіть президент Франції Емманюель Макрон, відомий тим, що закликав «не принижувати Путіна», і той залишив свій підпис під майбутнім вироком російському диктатору.

 Однак поки лідери G7 не сказали про формат або ж форму такої відповідальності. Проте зрозуміло, що мова може йти про створення механізму компенсацій Україні і про спеціальний міжнародний трибунал, перед яким постануть російські військові злочинці включно з верховним головнокомандувачем.

 Зараз всі представники української влади – президент Володимир Зеленський, міністр закордонних справ Дмитро Кулеба та багато-багато інших - на кожній зустрічі з західними партнерами говорять не лише про допомогу Україні, а і про відповідальність Росії та Путіна персонально.

 Як відомо, Міжнародний кримінальний суд ще з початку повномасштабного вторгнення веде розслідування воєнних злочинів росіян, однак він не може притягнути до відповідальності президента, міністра оборони та міністра закордонних справ держави-агресора. Його рівень – безпосередні виконавці злочинних наказів.

 Саме тому Україна каже про створення трибуналу, як елементу правосуддя, якого не вистачає для засудження Путіна та військово-політичного керівництва Росії, причетного до агресії.

 Офіс генерального прокурора щоденно фіксує всі воєнні злочини, і генеральний прокурор Андрій Костін також на кожній зустрічі з партнерами каже про те, що міжнародний спеціальний трибунал має бути створений. 

 На рівні генеральних прокурорів та міністрів юстиції країн-партнерів Україна має підтримку. Але й міжнародні інституції також висловлюються з цього приводу: Парламентська асамблея Ради Європи, Парламентська асамблея НАТО, Європейський парламент та окремі країни (Литва, Латвія, Естонія, Чехія) затвердили резолюції про визнання Росії терористичним режимом або спонсором тероризму. Більшість з них закликали, у тому числі, до створення міжнародного трибуналу. 

 Ці резолюції, звісно, не матимуть прямих юридичних наслідків, але вони закладають основу для створення трибуналу.

 Статистика терору

 За даними Офісу генпрокурора, станом на другу половину грудня було зареєстровано понад 74.000злочинів, пов’язаних із агресією РФ, з яких 53.000 кваліфікуються як воєнні. 

 Внаслідок цих злочинів загинули 8.661 цивільна особа, серед яких 450 – діти. 

 Були знищені та пошкоджені більше 68.000 об’єктів цивільної інфраструктури, зокрема, майже 48.500 житлових будинків та споруд, 2.200 – навчальних та виховних закладів, 418 – медичних закладів, 407 – культурних споруд, 88 – релігійних, 5.643 – мереж, що забезпечують життєдіяльність населення (газопроводи, водопроводи, електромережі).

 Ці цифри вказують на те, що кожен воєнний злочин є частиною спланованого терору по відношенню до українців.

 Звісно, найбільша кількість воєнних злочинів припадає на обстріли житлових будинків – 22.400. Внаслідок обстрілів гинуть люди. Але 6.000 вбивств мирного населення у Офісі генпрокурора кваліфікують як навмисні, а не випадкові.

 З жовтня Росія завдає масованих ударів по енергетичній інфраструктурі України. Всього таких ударів станом на 19 грудня було завдано 161. І російське керівництво не приховує своєї мети: зробити життя українців настільки нестерпним, аби вони почали благати про капітуляцію.

 Війна триває, тому кількість воєнних злочинів буде збільшуватись, зокрема, по мірі деокупації українських територій. Вже всі знають, що після чергового звільнення міста чи області українські військові, правоохоронці та прокурори бачать одну й ту саму жахливу картину: масові поховання вбитих українців, катівні, жертви сексуальних злочинів, депортація мирного населення, у тому числі, дітей, вже не кажучи про масові руйнації житла – десятки сіл на сході Україні вщент знищені до останнього будинку.

 Вражає / Не вражає

 Але, крім того, що потрібен трибунал для воєнних злочинців, Україна потребує й визнання дій окупантів геноцидом українського народу.

 За словами Костіна, зараз всі ознаки геноциду очевидні, оскільки Росія навмисне створює для українців неможливі для життя умови. Генеральний прокурор, напевне, каже про це частіше за всіх інших.

 Згідно з Конвенцією ООН про запобігання злочину геноциду та покарання за нього, ознаками геноциду є вбивства та заподіяння тяжкої тілесної шкоди членам захищеної групи (народу). Це вже доведений факт, що росіяни вбивають українців саме за те, що вони українці. 

 Обстріли критичної інфраструктури з метою створити непридатні умови для життя, блокування міст, викрадення зерна та сільгосптехніки – це кричущі ознаки геноциду. До цього злочину відноситься запобігання дітородіння, а саме масове сексуальне насильство, обстріли лікарень та пологових будинків.

 Нарешті, насильницька передача дітей з однієї людської групи в іншу (примусова депортація) – це також ознака геноциду. Понад 13.600 дітей були примусово депортовані до держави-агресора. І це лише випадки, про які повідомлено офіційно. Повна цифра може бути в десятки разів більшою. А кількість воєнних злочинів проти дітей сягає позначки у майже 2.400 проваджень.

 Всі ці цифри вражають. Весь цивілізований світ вражений. Однак наразі лунають заперечення проти трибуналу і визнання геноциду.

 Одні кажуть, що не уявляють собі, як Росія видасть трибуналу Путіна. Інші говорять про складності з організацією трибуналу, зокрема, через великі фінансові витрати. Треті й досі намагаються не дратувати Росію, побоюючись застосування нею ядерної зброї.

 Але, відкидаючи ідею трибуналу, вони відкидають і одну з найголовніших цінностей цивілізованого світу – справедливість. Відсутність покарання провокує чергову агресію. 

 Так само й з геноцидом. Деякі критики порівнюють геноцид українського народу під час цієї війни з Голокостом, і це порівняння не на користь України. Чому? Тому що наведені вище цифри вражають, але не настільки, як кількість вбитих євреїв під час Другої світової. 

 Насправді Україна має кинути світові цей виклик: визнаючи дії агресора злочином геноциду, ми маємо забути про концепцію вражаючої масовості жертв. 

 Масово – це скільки?

 Скільки потрібно «Буч», аби вразити? Скільки масових поховань, як в Ізюмі, має бути, щоб остаточно усвідомити, що росіяни вбивають українців саме через їхні громадянство, національність, мову та політичне самовизначення? Скільки ще селищ та районів міст, як Північна Салтівка у Харкові, мають бути знищеними?

 Хто ще має сумніви, що, якщо дати Путіну можливість безперешкодно окупувати всю Україну, українська мова буде заборонена? Хто має сумніви, що українські культура та історія будуть стерті з пам’яті людей? Хіба цього не було раніше і хіба не це відбувається на окупованих територіях? Хіба не цього всього прагне Росія?

 Тут і зараз

 Відомий британський стендап-комік Едді Ізард у одному зі своїх виступів висміяв намагання домовитись з диктаторами та агресорами:

- Гітлер був масовим вбивцею і він застрелився. Але іншим це зійшло з рук. Сталін вбив багато мільйонів людей, але помер у своєму ліжку. Гарна робота! Пол Пот вбив 1,7 мільйонів камбоджійців - помер під домашнім арештом у 72 роки. Молодець! Їм все зійшло з рук, бо вони вбивали своїх людей, а нам це нібито нормально: «Та заради бога!» Але Гітлер почав вбивати сусідів. От йолоп! Ще пара років і ми припинимо це терпіти!

 Україна наполягає на тому, що міжнародний трибунал має бути створений зараз – ще до закінчення війни, бо воєнні злочинці повинні знати, що вони відповідатимуть: репараціями, компенсаціями, позбавленням волі. І за геноцид також.

 До речі, головні російські пропагандисти, які публічно закликали до фізичного знищення українців, вже відкрито кажуть, що у разі, коли Росія програє, і вони самі, і навіть весь російський народ опиниться на лаві підсудних в Гаазі – навіть кремлівський двірник. 

 Звісно, не буде суду для цілого народу – це чергова недолуга маніпуляція. Просто тепер пропагандисти дійсно занепокоєні своїм невтішним майбутнім, яке неминуче, тому намагаються «поділитися» своєю провиною з кожним росіянином. 

 Але громадяни Росії відповідатимуть інакше: зниженням якості та тривалості життя, світовою ізоляцією, втратою прав та свобод (які вони вже втрачають кожного дня) та десятиліттями ганьби і зневаги. Врешті-решт, вони ризикують втратити власну країну та зануритись у громадянську війну.

 «Ми притягнемо президента Путіна до відповідальності», - сказали лідери G7. 

 Не схоже, що вони хочуть почекати пару років.

 Тому разом з російськими пропагандистами і ми маємо вірити, що побачимо справедливість. Спірнимипитаннями можуть бути лише деталі процедури, або місце проведення трибуналу, але ніяк не його необхідність.