Нещодавно Дмитро Разумков створив власне міжфракційне об'єднання “Розумна політика”. У цьому тексті ми поговоримо, чи загрожує воно для монобільшості та чому політик не створив депутатську групу.
24 депутати Разумкова
8 листопада Дмитро Разумков опублікував список із 25 народних депутатів, які увійшли до міжфракційного об'єднання “Розумна політика”. Серед них 21 депутат входить до фракції “Слуга народу”, двоє — до “Батьківщини”, ще двоє — позафракційні. Це, власне, сам Дмитро Разумков та нещодавно виключена з “Слуга народу” Людмила Буймістер.
16 листопада про створення об’єднання оголосили з парламентської трибуни. Це, відповідно до своїх повноважень, зробив перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко. Він зазначив, що до об’єднання увійшли 24 народні обранці, а Володимир Кабаченко з “Батьківщини” відкликав свій підпис. Причини відкликання невідомі: Разумков каже, що це відбулося через тиск, але сам депутат свого рішення ніяк не коментує. Гадати на кавовій гущі ми теж не будемо.
Що таке міжфракційне об'єднання?
Виникає питання: чому стільки уваги до одного депутата з “Батьківщини”, коли в “Розумну політику” пішов 21 депутат зі “Слуги народу”? Невже вони всі вийшли з президентської фракції?
Відповідь однозначна — ні.
Приєднання депутата до міжфракційного об'єднання не означає, що він має покинути свою фракцію чи групу. Міжфракційні об'єднання не мають таких широких повноважень, як фракції та групи. Вони не беруть участі у формуванні коаліції і роботі Погоджувальних рад, не мають гарантованого права виступу з кожного питання порядку денного тощо.
В парламенті функціонує більш ніж 90 міжфракційних депутатських об'єднань. Вони створені переважно за географічним, економічним та гуманітарним принципами, а також пов'язані з міжнародною політикою. Наприклад, у парламенті діє міжфракційне об'єднання “Велика Волинь”, “За Велике будівництво”,“За рівні можливості”, “За демократичну Білорусь” тощо.
Регламент Верховної Ради не містить обмежень щодо кількості міжфракційних об'єднань, до яких може вступити депутат. Саме тому хтось є членом 20 таких груп, а хтось не приєднався до жодної.
Також регламент не містить чіткої мети створення міжфракційних об'єднань, але можна узагальнити, що вони створюються або на основі спільних інтересів, або для розв'язання актуальних проблем.
Чому не депутатська група?
Далі виникає ще одне питання: чому ж Разумков вирішив створити міжфракційне об'єднання, а не депутатську групу? У другому випадку в нього було б більше важелів впливу на політику.
Для відповіді спершу з’ясуймо, що потрібно для створення депутатської групи. Найважливіше — знайти 17 депутатів. Втім, у Разумкова їх є навіть більше. То чому все ж не депутатська група?
Щоб вступити в групу, депутат повинен не бути членом жодної фракції чи групи. Якщо депутат позафракційний, то проблеми немає. Якщо ж депутат належить до фракції або групи, він спершу повинен вийти з неї добровільно або ж його мають звідти виключити.
Нібито нічого складного, але тут починається найцікавіше. З 21 депутата “Слуги народу”, які увійшли в “Розумну політику”, 13 депутатів обрані за списком партії. Андрій Ніколаєнко з “Батьківщини” — теж “списочник”.
Згідно з Конституцією України (п. 6 ч. 1 ст. 81), якщо депутат-”списочник” вийде з фракції, він може бути позбавлений депутатського мандату.
Така норма діє з 2014 року. Її головна мета — запобігти випадкам, коли депутати, обрані за списком однієї партії, не вступають потім у її фракцію, а переходять до інших. Ця проблема найбільш яскраво проявилася в 2010 році, коли після перемоги Віктора Януковича на президентських виборах до фракції Партії регіонів приєдналася низка депутатів з “БЮТ” та “НУНС”. Це дозволило Партії регіонів сформувати більшість у Верховній Раді. Подібна проблема проявилася також після парламентських виборів 2012 року, коли кілька депутатів, обраних від опозиційних партій, наприклад, Андрій та Олександр Табалови, відмовилися вступати до сформованих цими партіями фракцій.
Норма про позбавлення мандату була застосована в 2016 році, коли з’їзд БПП забрав манат у “списочників” Миколи Томенка та Єгора Фірсова, які покинули фракцію. На їхні місця в Раду пройшли наступні у списку кандидати.
Не думаю, що соратники Разумкова захочуть повторити невдалий досвід своїх колег. Тим більше, є варіант, що вони можуть залишитися а Раді та навіть в перспективі увійти в групу Дмитра Разумкова. Хоча поки що він малоймовірний — для цього потрібно, щоб рішення про їх виключення ухвалила сама фракція. Навряд чи у “Слузі народу” хочуть зробити такий “подарунок” ексспікеру навіть напередодні новорічних та різдвяних свят.
А що мажоритарники?
Їм простіше. Вони можуть без наслідків вийти з фракції, і втрата мандату їм не загрожує.
В “Слузі народу” зараз 7 депутатів-мажоритарників, які входять до “Розумної політики”. Їх було 8, але нещодавно Артема Дмитрука виключили з фракції.
Втім, навіть якщо інші 7 мажоритарників покинуть “Слугу народу”, цього все одно не вистачить, щоб сформувати депутатську групу. Як бачимо, в Разумкова наразі немає навіть математичних шансів створити свою групу в парламенті.
Підсумки
Створення міжфракційного об'єднання в цих умовах було оптимальним варіантом для Разумкова та депутатів, які на нього орієнтуються. З одного боку, вони продемонстрували свою окремішність як політична команда, з іншої — зберегли свої депутатські мандати.
Відкритим залишається питання, з ким координуватимуть свої голосування в залі депутати “Слуги народу”, які приєдналися до МФО “Розумна політика”, — з фракцією президента чи Дмитром Разумковим. Якщо з останнім, це поганий сигнал для більшості, яка буде змушена посилювати свою співпрацю з іншими парламентськими силами, щоб мати можливість реалізовувати власний політичний курс. І голосів “Довіри”, яка є ключовим союзником “Слуги народу”, тут на все вже може не вистачити.
