Коли тривалий час не можу я поїхати до рідних країв у межиріччя Південного Бугу і Дністра на Вінниччині, то навідуюсь до Фейсбуку, віднаходжу там сторінку милої жіночки з нашого чарівливого Поділля – пані Лариси Гоцуляк. Не письменниця вона, не літератор, а тепла й щира вдача її, що сповна, як мені видається, володіє даром заколисувати словами, заглядати до самої душі і серця. Передавати чуття на відстані. Напише два речення, а вони сіються в душі людей сім’ям благоліпних відчуттів. Підкріпить це двома, трьома світлинами – справжня новела з життя озивається до читачів з її сторінки.
Скільки не спостерігаю за цими її впевненими кроками по рідній моїй росі, менше всього чи навіть зовсім роками щонайменше у пані Лариси світлин про людей. У центрі уваги завжди рідна і священна наша, Богом дана природа. Найчастіше у центрі уваги красень Дністер.
Мешкає пані Лариса, як я зрозумів, у селі Бронниця Могилів-Подільського району Вінниччини. Це рукою подати до його величності красеня Дністра. А довкруги – подільські крутосхили, гори, яри (навіть свій Холодний яр є) і вибалки, густо порослі лісами.
Як мені хочеться іноді торкнутися душею до швидкоплинної річки, яка омиває наші кордони з Молдовою, поспішаю на сторінку ФБ пані Гоцуляк. (У моєму рідному Джурині теж частина села – Гоцуляки), до речі. А цими днями пані Лариса виставила кілька світлин з підписом - ''Небо у Садківцях'', я зрозумів, що зображені на її чудесних світлинах літні кучматі хмари пропливали того дня над сиротливо-одинокою хатою моєї матері, яка спочиває після століть служіння нашому роду в Джурині. Адже Садківці колись були селом Джуринськогго району і від моєї родинної колиски до них якихось півтора десятка кіломтерів, а навпрошки і того менше...
Якось вміщуючи свіжі фото третьої за довжиною річки України, пані Лариса написала так: ’’ В українців - Дністер, у молдован і румунів - Ністру, у скіфів - Тірас, у турків - Турла, у древніх римлян - Данастріс, а у греків - Тір. Починається з невеличкого джерела в Карпатах біля гори Розлуч (село Вовче, Львівська обл.) на висоті 818 м. над рівнем моря і закінчується Дністровським лиманом, який переходить у Чорне море. Довжина - 1 362 км. Налічує 386 приток, а всього у басейні Дністра - 14 886 річок. Річка утворилась з відходом Сарматського моря 1 мільйон років тому і була набагато повноводнішою, ніж нині (а море виникло 14-20 млн. р. назад). На дні та схилах виступають породи докембрію (4 мільярди 600 млн. - 541 млн.р.),: граніти, кварцити, кристалічні сланці, гнейси та мезозою: піски, пісковики, глини, глинисті сланці, вапняки. Дослідники вважають, що первісна людина з'явилась на берегах Дністра 160 тис. років назад. Стіни каньйону акумулюють сонячне тепло та вологу, тому природа тут пробуджується раніше (на 1 -2 тижні), ніж на рівнині, а ще - не дошкуляють весняні заморозки. Набридло сидіти вдома - посидіть на березі цієї величної ріки, вона дасть вам силу, спокій і впевненість. А як ще й скупнетесь, то будете мати здоров'я, натхнення і чудовий настрій!’’
Як не повірити цій чудовій жінці.
Лариса Гоцуляк випускниця Вінницького училища культури і мистецтва імені М. Д. Леонтовича. А ось за покликанням – природолюб, краєзнавець найпершої величини. Пропагандист здорового способу життя, всезнайка рідного краю. Бродити за пані Ларисою з її світлинами, картинками з природи, викладеними в підписах до фотоілюстрацій, це пізнати багато цікавого про гриби і суниці, про лісотерапію і пасіку, про те, як дідько при створенню Світу по образу корови створив козу. Побачити в усій красі подільське просторове безмежжя у незрівнянному Придністров’ї.
Лариса Гоцуляк (друга ліворуч) серед родичів і друзів
Як пишуть вдячні читачі, автору вдається своїми знімками і літературними замальовками з природи передавати навіть запахи прирічкового різнотрав’я. Хто бажає це перевірити на собі, заходьте на сторінку ФБ пані Лариси Гоцуляк сюди -- https://www.facebook.com/profile.php?id=100014875175782
НА ФОТО: Могутній Дністер у своїй красі непереквітній; Брониця Лариси Гуцуляк з висоти гір і крутосхилів;
