Українська профтехосвіта – неприваблива та нецікава. Й непотрібна?
Вчити практичного досвіду нічим, дітям здобуття такої освіти нецікаве, викладачі у відчаї.
Вчити практичного досвіду нічим, дітям здобуття такої освіти нецікаве,викладачі у відчаї.
Рік тому, на початку своєїкаденції депутата Київської обласної ради, я почала активно боротися за захистпрофесійно-технічної освіти, утримання якої всіляко намагалися передати нарівень комунальних закладів та залишити в містах обласного значення.
Ця ситуація несла собою загрозу тим, щоголови міст, керівники відповідних департаментів та областей, неусвідомлюючи загальну ситуацію із освітою ПТУ в країни, могли мимоволі знищитиїї. Але всі ми, небайдужі, боролися разом спільно з профспілками, й цього недопустили.
Наразі я не зупинилася надосягнутому й почала розбиратися з тим, які першоджерельні причини плачевноїситуації стану профтехосвіти в Україні й в Київській області зокрема.
Як виявилося, основною проблемою українськоїпрофесійно-технічної освіти є її неконкурентноздатність. Діти незацікавлені йти вчитися в заклади профтехосвіти, адже вони не мають цікавихпрограм навчання, немає належної матеріально-технічної бази, яка б надавала нетільки базові знання, а й гарну сучасну практику.
Минулого року в складі робочоїделегації я відвідала Німеччину, де розповіла баварським партнерам, що вУкраїні дійсно є проблематика з розвитком профтехосвіти й галузь знаходиться вповному занепаді. Німецька сторона запропонувала нам допомогу й з часом будестворена спільна робоча група, яка опікуватиметься розвитком нових сучаснихпрограм.
Паралельно я провела опитуваннязакладів професійно-технічної освіти на тему: «Що саме їм не вистачає для того,щоб вони, створивши матеріально-технічну базу, могли повноцінно надаватипрактичні навички своїм учням». Зібравши інформацію, я взяла її до загальногобалансу та відправила зверненням до Київської обласної державної адміністрації,як до розробника регіональних програм розвитку освіти, щоб вони врахували впрограмах на 2017р. реальні потреби закладів ПТО в матеріально-технічномузабезпеченні.
Нашим закладам профтехосвіти невистачає банальних речей: нових швейних машинок, на яких би дівчата мали змогуладно шити, кухонної техніки як-то міксерів та тестомісів для кулінарів,тракторів для майбутніх пахарів, – всьоготого, що допомагає здобути практичні навики застосовуючи теоретичні знання.
Також, для того, щоб створити в Київськійобласті майданчик для спілкування викладачів та керівників професійно-технічнихзакладів, їх студентів, роботодавців, що зацікавлені в працівниках-спеціалістах,я ініціювала закласти в програму розвитку освіти Київщини на 2017р. проведеннятак званих форумів-ярмарків по профорієнтації.
Суть їх полягає в тому, що збираються разомпредставники бізнесу певного напрямку та галузей та разом із викладачами такерівниками ПТНЗ та студентів визначають напрямки, які є необхідними для роботодавців,корегують діючи навчальні програми, створюючи таким чином такі, яких потребуєконкретно замовник, тобто бізнес.
Так, треба визнати – в нас немаєсучасних швачок, сантехніків, електриків, але нажаль ніхто нічого не робить втому напрямку, щоб змінити якість підготовки кадрів. Тому, наше основнезавдання – не постійно висловлювати своє незадоволення, а починати реальнозмінювати ситуацію.
Що робити?
Розробляти нові навчальні програми.
Запроваджувати в Україні дуальну освіту – це освіта, яка дозволяє здобуватитри дні на тиждень базових теоретичних знань, а два дні з тижня проводитипрактичні заняття.
Створювати саме ті програми, якими є необхідними сьогоднішнім роботодавцям,та які будуть виробляти саме ті навички, що потрібні самому працівнику всучасному світі.
- Як організувати аналітику для бізнесу, коли продажі йдуть з кількох каналів Ерік Клюєв вчора о 17:00
- Україна має шанс інтегруватися у водневу економіку ЄС Олексій Гнатенко вчора о 16:21
- Залученість чи саботаж Олександр Висоцький вчора о 11:14
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? Інна Бєлянська вчора о 11:11
- Сірий інтернет-бізнес під час війни: виклик для держави та суспільства Андрій Лотиш вчора о 11:01
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? Олеся Романенко вчора о 10:46
- Gen Z і освіта: як запалити інтерес до знань у покоління швидких змін Олександра Нікітіна вчора о 08:19
- Якості українських підприємців, що допомагають масштабуватися за кордон Віктор Андрухів вчора о 07:48
- Новий рівень вантажоперевезень: старт контрейлерного коридору Україна – Німеччина Володимир Гузь 02.06.2025 12:08
- Партнерство для відбудови: як бізнесу інвестувати в критичну інфраструктуру Ростислав Никітенко 02.06.2025 12:03
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв 31.05.2025 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко 30.05.2025 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов 30.05.2025 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков 30.05.2025 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак 30.05.2025 11:48
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 353
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 318
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 208
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра 182
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 147
-
Над прірвою з "Орєшником". Як Росія виплутуватиметься з української "Павутини"
Думка 62887
-
Навроцький – наступний президент Польщі: що це означає для України
Думка 49669
-
"99% – це не водолази". Як і чим Україна змогла знову вдарити по Керченському мосту
39373
-
Уроки румунського Клужа: як українські міста можуть перетворити виклик на розвиток
Думка 21365
-
"Удар у найвразливіше місце" – до чого призводить недооцінка ворога
Думка 10484