Постпарижський синдром. Почути ІДІЛ
Весь світ усвідомлює, що військова машина Заходу спроможна переломити хребет ІДІЛ та знищити його осередки. Але вона не може знищити всіх, хто потенційно може стати терористом.
Світзмінився. Ця фраза, сказана після терактів 11 вересня у США, сьогодні вжезатерта. Бо світ змінився давно. 1 млрд. населення живе не просто у кращихумовах, ніж решта шість. Прірва між ними та рештою світу глибша, ніжрозходження у поглядах Дарвіна та Папи Римського. І ці кращі умови як яскравукартинку щодня демонструють по всіх каналах. Європа і Північна Америка сталижаданим місцем проживання для більшості людей планети.
Алеразом з тим, несправедливість, з якою переважна більшість людей зіштовхуютьсявід народження, породжує бажання змінити умови. Або шляхом міграції – імільйони біженців хлинули до Європи, або шляхом пошуку свого шляху розвитку. Якце робиться у Білорусії, Китаї, як це робилось у Лівії. А у кого не вдаєтьсящось змінити – щиро ненавидять цей «золотий мільярд» і вважають, що Захід наживаєтьсяза їх рахунок. За рахунок того, що у злиднях живе решта світу.
Насильницькенав’язування іншої моделі – чи то вестернізації з її демократією, чи то «руськогоміра» з його уявним «антифашизмом» - завжди супроводжуватиметься неприйняттямнаселення. Якщо воно до цього не готове. І завжди породжувало конфлікт.
Подіїу Франції цілком підпадають під цю модель. З одного боку – це типова країна«золотого мільярду». З іншого – величезна мусульманська громада та безкінечний потікбіженців, в якому можуть «загубитись» навіть не сотні – тисячі людей, якіненавидять західний образ життя.
Зрозуміло,що ними будуть користуватись ті, кому потрібно поставити західний світ на коліна– від ісламістів до рашистів, від націоналістів і до «зелених».
Виправданнятерористичним актам немає. Але, якщо діяти по традиційній схемі – введеннявійськ, переслідування мігрантів, обмеження прав і свобод власних громадяннібито з міркувань безпеки – то вийде: а) ще один Афганістан з безкінечнимивійнами; б) ще один ІДІЛ, як альтернатива світовій моделі; в) перетворення Заходув заручника конфліктів у всьому світі; г) інформаційна «цукерка» дляпротивників Заходу під виглядом тисяч знищених мусульман та переслідуваньєдиновірців у Європі.
Військовавідповідь сьогодні, відповідь у вигляді переслідувань мусульман у Європі (анаціоналістам все-одно, чи суніт чи шиїт) – це відповідь на емоційні запитигромадської думки. Але є ще раціональні потреби: як жити далі?
Тактичноможна підіграти громадській думці. Більше того, весь світ усвідомлює, що військовамашина Заходу спроможна переломити хребет ІДІЛ та знищити його осередки. Але вонане може знищити всіх, хто потенційно може стати терористом. Жодне утворення,яким би супертерористичним воно не було, не зможе існувати там, де у нього немаєпідтримки серед населення.
Аще малоймовірним є знищення військовим шляхом тих, хто фінансує терористів. Бодля цього потрібна світова війна, в яку жодна зі сторін поки що втягуватись небажає. І потішити громадську думку можна й іншим шляхом. Знайти країну-лузера імочити у її сортирах усіх «терористів». Але це не змінить світову картину.
Боу мешканців країн-лузерів буде відчуття облому, власної неповноцінності.Усунення їх навіть від мізерної участі в світовому управлінні та у вирішеннівласної долі. А це продукуватиме тероризм, який для зовнішніх атак завждизнайде зовнішнє фінансування.
Іце коло буде замкнутим до того часу, доки домінуючі країни продовжуватимуть нав’язуватисвої цінності, свої моделі всьому світу без розуміння культури та специфікикраїни. Потерпає інший світ, потерпатимуть і ті, хто диктує іншому світу своїумови.
Боінформація про сотні загиблих під час терактів на Заході лякає більше, ніжінформація про тисячі загиблих на Близькому Сході. І навіть якщо заходи безпекипосиляться, хто сказав, що від них самих не потерпатимуть в Європі. І що центрдемократії, який боровся з тоталітаризмом у СРСР, сам не перетвориться в те, щоописував Джордж Оруелл у його безсмертному «1984».
Вибірє. Але його приймають ті, хто має можливість як поступитись, так і застосуватисилу. Песимістично, але keep calm andfeelloser-country.
- Закон – один для всіх! Але, це не точно Георгій Тука 17:17
- Поширеність ментальних розладів в Україні: що це означає для ринку праці? Ольга Малахова 13:48
- Актуальність застосування штучного інтелекту (ШІ) у сучасній юридичній практиці в Україні Олександр Крайз 10:12
- Халепа нізвідки? Сергій Пагер вчора о 16:09
- Роботодавець не виплачує заробітну плату. Які строки звернення до суду працівником Альона Прасол вчора о 10:42
- Рекодифікація КУпАП – крок від тоталітарного до демократичного суспільства Сергій Пєтков вчора о 10:35
- Вікторія Спартц – президент України? Валерій Карпунцов 09.04.2025 14:16
- Повестка в ТЦК: когда обязаны явиться, а когда – нет Віра Тарасенко 08.04.2025 23:00
- Трошки про законопроєкт №12089 про захист прав добросовісного набувача Антон Діденко 08.04.2025 21:37
- Як зберегти стосунки на відстані в умовах війни Людмила Євсєєнко 08.04.2025 19:22
- БЕБ, I did it again Євген Магда 08.04.2025 18:30
- Wesola Pani та Pan Smaczek: Чи можна запобігти кризі між франчайзером та франчайзі? Маркіян Варивода 08.04.2025 16:54
- Чому підписаний законопроєкт №12089 – це добре і корисно для суспільства? Віктор Сизоненко 08.04.2025 15:45
- На перетині інженерії, культури та мистецтва Оксана Захарченко 08.04.2025 12:45
- Отримання частки у спільному майні колишнього подружжя через суд Альона Прасол 08.04.2025 10:49
-
Свердловина на кожній фермі. Чому Україна обігнала Польщу із біометаном
Бізнес 18942
-
CNBC: Американські мита проти Китаю насправді становлять не 125%, а 145%
Бізнес 9233
-
Найбільший меткомбінат України нарощує виробництво: запустив другу доменну піч
Бізнес 8903
-
Новий сезон серіалу "Останні з нас" з Педро Паскалем доступний з українським озвученням: де дивитися
Життя 8559
-
У США пропонують фізично затримувати танкери з російською нафтою: законопроєкт
Бізнес 8511