Європарламент, європейський сервіс, або чому в Україні трава зеленіша

До Європарламенту в нашій країні ставляться з цікавістю та деяким побоюванням. Як до всього нового та невідомого.

До Європарламенту в нашій країні ставляться з цікавістю та деяким побоюванням. Як до всього нового та невідомого. Не всі представники нашої еліти, не говорячи про пересічних громадян, розуміють його роль та функції, а головне яке відношення він має до України.

Тим більше вважаю доцільним поділитись досвідом візиту на GR форум у Брюсселі у складі української делегації політиків, бізнесу, громадськості та медіа для представників недержавного сектору, які мають плани на Європу.

Участь у подібних комунікаційних платформах міжнародного рівня, дуже бажана для обміну досвідом та побудови партнерських відносин. Кожен з членів делегації об'єднаних Українською асоціацією професіоналів у сфері GR та лобістів їхав зі своєю місією, і напевно знайшов те, що шукав. Політики почули європейське ставлення до передвиборчих президентських програм та змогли «прозондувати» потенційну підтримку заходу, телеканали отримали підписи європарламентаріїв за свободу слова в Україні (ситуація з NewsOne та 112), бізнес відкрив нові ринки.

Як представника громадського сектору, мене цікавили перспективи реалізації спільних правозахисних проектів та пошук потенційних партнерів. Торкались і гендерних питань, жіночого лідерства, оскільки це ТОП запит у всьому світі і ДЄП охоче готові співпрацювати у даному напрямку.

В ЄП готові підтримувати соціальні законодавчі зміни, а заручившись міжнародною підтримкою в Україні їх буде легше проголосувати. Так само ЄП зацікавлені в підтримці Україною актів, які мають європейське значення, наприклад багатостраждальної Стамбульскої конвенції. Це доступні механізми цивільного лобіювання, які треба використовувати.

Отже, співпраця громадськості з Європарламентом у форматі win win не просто можлива а необхідна. Інтерес до NGO є, але зважаючи на неготовність запропонувати комплексні рішення для українських реалій, потрібно презентувати їх самім.

І ще. ДЄП набагато більше уваги приділяють внутрішньому змісту та коефіцієнту корисної дії від своєї діяльності, ніж зовнішній атрибутиці. Дана позитивна тенденція, впевнена, скоро знайде своє відображення і в Україні.

Декілька слів про європейський сервіс. Як людина, що досить часто подорожує, не маю щодо нього ілюзій. На відміну від України, де до кожного клієнта ставляться індивідуально, в Парижі офіціантка зверталась до мене на «ти», а біля Ватикану досить складно знайти смачну італійську їжу, хоча це зазвичай проблема всіх туристичних місць.

Не вразили і у небі. За шість перельотів мала змогу порівняти наші та європейські авікомпанії. В Шарль-де-Голль - моїй першій зупинці, повернули нову валізу, з геть відрваною ручкою. Дещо зіпсований настрій нічого, якби не тиждень відряджень попереду. На прохання замінити багаж (так зазвичай роблять) відповили, що представництва LOT в CDG не має, і змогли запропонувати лише заяву про компенсацію. Яку LOT люб’язно пообіцяв розглянути протягом 4 тижнів.

В результаті, для компанії, яка не отримує державної підтримки, МАУ вдалось досягти певного рівня. Так, є проблеми із затримкою рейсів, але робота і зростання в умовах збройного конфлікту, економічної та політичної нестабільності, викликає повагу. Після приватизації, без підтримки держави, вони змогли стати достатньо потужнім мережевим перевізником по українським міркам. А як пересічного пасажира, мене все ж таки підкупає наш привітній сервіс, радше ніж європейський «брют».

Підсумовуючи викладене, 50 на 50 враження від ЄС цього разу. Нам безперечно є що перейняти. Але точно знаю, що з будь якого відрядження, імпортуючи найкращі практики, я буду повертатись саме в цю країну.