Про митарів та щурів

Днями на шляху до Талліну мав можливість перетнути автівкою всю Білорусь, Литву, Латвію та Естонію. Детальніше про мандрівку напишу, мабуть, трохи пізніше, а поки що хотілося б поділитися своїми міркуваннями ось щодо чого. 

У Білорусі дуже популярна соціальна реклама, яка закликає білорусів любити рідну мову, поважати свою батьківщину, берегти природу, сплачувати податки тощо.

Причому, що цікаво: соціальна реклама, присвячена необхідності і важливості сплати податків, виглядає органічно і дієво у Білорусі вздовж нових автомобільних доріг та біля будівництва нових об'єктів соціальної інфраструктури. В Україні кілька років тому аналогічна інформаційна кампанія виглядала недолуго і викликала роздратування, бо відбувалася на тлі зростання Межигір'я, а не будівництва доріг, шкіл, дитячих садочків, спортивних центрів. Тому не дивно, що єдиним її наслідком тоді стало народження жарту: "Кожного разу, коли ти не сплачуєш податки, десь у Каннах плаче синочок якогось слуги народу, якому бракує грошей на кокаїн і шльондр".

До чого я веду? До того, що податки - це плата за послуги, які надає нам держава. Якісні послуги не бувають дешевими. У цивлізованому світі це добре розуміють. 

Безумовно, митників і податківців не любили вже у часи Ісуса.Втім, саме вони виконують важливу функцію - дають можливість державі виконувати свої обов"язки і надавати громадянам певні послуги. І весь той негатив, який викликає у нас ДФС, насправді, викликаний тим, що ми не розуміємо куди йдуть потім наші кошти, сплачені у вигляді податків.

Проте, не проблема ДФС, що держава в особі тих, хто нею керує, використовує зібрані з нас кошти не стільки для спільного блага, скільки для самозбагачення окремих слуг народу. Ті, хто за висловом Р.Насірова, "не сплачуючи податки, залазять у кишеню кожному українцю", - також не викликають жодних симпатій, якими б "аргументами" вони не пояснювали своє бажання не платити податки. 

П.С. якщо ті, хто розпоряджається бюджетними коштами, навчаться використовувати ці кошти настільки ж ефективно на благо українців, як ДФС навчилося останнім часом їх збирати до державної скарбниці, Україна може дуже швидко змінитися, буквально на наших очах.

Уявіть собі, за словами Романа Насірова сукупний обсяг надходжень від сплати ПДВ у грудні 2016 та січні 2017 року становить 39 млрд. гривень! Це практично дорівнює траншу МВФ, який зажерливі щури випрошують, часто поступаючись інтересами більшості українців.

Люди будуть сплачувати податки значно краще, усвідомлюючи, що гроші матеріалізуються у новому автошляху чи школі, а не у електронній декларації якогось "народного трибуна" з парламенту. Тож особисто я схильний вбачати у ДФС не стільки ворога, скільки партнера. Безумовним, ворогом є ті зажерливі тварюки, які безбожно розкрадають те, що могло б стати нашим спільним багатством.