Пройшло десятиліття від того моменту як прикінцевими положеннями Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України було зобов’язано створити земельний банк, і ось, нарешті, обов’язок виконано. Другого липня цього року постановою № 609 оформлено вольове
Пройшло десятиліття від того моменту як прикінцевими положеннями Земельного кодексу України Кабінет Міністрів України було зобов’язано створити земельний банк, і ось, нарешті, обов’язок виконано. Другого липня цього року постановою № 609 оформлено вольове рішення – утворити Публічне акціонерне товариство «Державний земельний банк».
Чи на часі питання земельного банку? Безумовно. Світовий досвід, як озвучують куратори цього проекту (Держземагентство та Мінагрополітики) дійсно свідчить про більшу ефективність використання земельних ресурсів при застосуванні такого підконтрольного державі спеціалізованого інституту. Маючи чітко визначені пріоритети, земельні банки країн Європи забезпечують можливість впровадження, з однієї сторони, ринкових правил в сфері обігу землі як товару, з іншої – реалізацію державної політики по оптимізації землекористування, враховуючи унікальність і особливу значимість землі як просторового базису.
На жаль, уже не дивує спосіб в який українські реформатори запозичують закордонний досвід. Жодної системності і прозорості. Як і у випадку з обов’язком створити державний земельний банк. Уже більше 10 років Земельним кодексом України визначено обов’язок Кабміну розробити законопроект про земельний (іпотечний) банк. І набагато оптимістичніше дана ініціатива виглядала би, якщо спочатку прийняти відповідний закон, а потім, у відповідності з цим законом, створити фінансову установу з визначеними законом функціями, повноваженнями, напрямками діяльності.
Насправді, все відбулось навпаки. Кілька законопроектів про державний земельний банк загубилися в кабінетах законотворця, відповідно закону «Про державний земельний банк» немає. Натомість, 21 червня цього року Верховною Радою прийнято закон, яким, поряд з іншими суттєвими змінами земельного законодавства (в частині повноважень щодо розпорядження державною та комунальною землею), передбачено, що до повноважень Кабміну відноситься право передачі земельних ділянок державної власності до статутного капіталу державного земельного банку. Відмітимо, що на дату прийняття цього закону ще не було навіть згаданої постанови про створення земельного банку, однак джерела поповнення його капіталу уже визначені.
Після того, як у відповідності до постанови № 609 тим же Кабміном буде затверджено статут ПАТ «Державний земельний банк» та завершено формування статутного капіталу, на ринку землі появиться гігант-землевласник, монополіст, якому Кабміном буде передано земельні ділянки державної власності. Цікаво, чи всі? Без глибокого аналізу конституційності такого розпорядження землею, спірність ситуації відчувається «на слух», достатньо співставити два словосполучення «державна земля» і «банківська земля» (хоча банк і державний…).
Описана безсистемність із створенням такого банку схиляє до думки, що пріоритетом його діяльності засновники визначають саме акумулювання значних земельних ресурсів для цілей окремих великих інвесторів, а не кредитування середнього та дрібного сільськогосподарського виробника. Інтереси українських фермерів та селян знову залишили «поза грою».
Після зняттям мораторію на продаж товарної землі, що очікується, та за відсутності чіткого законодавчого регулювання діяльності земельного банку, досить прогнозованими є масштабні переформатування та переділ земельного фонду України. Хочеться сподіватись що в цьому процесі хоча б якось будуть враховані інтереси селянина.
