Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
28.03.2012 15:41
Міняю п’ятьох юристів на одного фрезерувальника…
…або про найсоціальнішу із усіх ініціатив Президента Януковича
Доки сплеск коментарів щодо соціальних ініціатив Президента Януковича дещо втамувався, з них можна зробити кілька висновків.
Перший, зрозумілий і очевидний – найбільшої уваги експерти, політики, журналісти приділили пропозиціям Президента щодо допомоги пенсіонерам, військовим, інвалідам, дітям тощо. Зрозумілий, тому, що ці категорії наших співгромадян є соціально незахищеними. Так прийнято вважати, і ми до цього звикли, АЛЕ тут виникає
другий висновок-запитання: а що, випускники інститутів, коледжів, ПТУ, молодь, одним словом, є соціально захищеними? Чомусь оглядачі й експерти не дуже заглиблюються в цей напрямок озвучених В. Януковичем ініціатив. Хоча й сам Президент порушив це питання чи не в числі перших.
Ризикну сказати: молодь, особливо в момент працевлаштування на перше робоче місце, потребує не меншої уваги і допомоги від держави, аніж пенсіонери чи афганці. Більше того, для держави вирішення цієї проблеми так само важливо, як і для молоді. Бо «… з огляду на загрози демографічної кризи і старіння населення України, нові робочі місця повинні вирішити завдання забезпечення потреб не лише працюючих, а й зростаючої кількості пенсіонерів. Тобто, нові робочі місця повинні забезпечувати вищу, ніж сьогодні, продуктивність праці та великі надходження до бюджету пенсійної системи».
Декілька цифр.
Частка непрацевлаштованих випускників вишів у 2011 році в Україні становила понад 17 відсотків. Частка молодих людей, які не працюють і не вчаться, в Україні становить майже 19 відсотків. У 2011 році на обліку у державній службі зайнятості перебувало 94,1 тисячі випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів.
Спрощено, проблем дві. З одного боку, роботодавці шукають досвідчених працівників, а досвіду роботи у молоді, яка щойно завершила навчання, ще немає. Отже, постає проблема першого робочого місця. З іншого боку, на ринку праці існує значний дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили: випуск навчальними закладами фахівців з вищою освітою більше ніж удвічі перевищує випуск робітничих кадрів. Станом на грудень 2011 року в середньому по Україні на 1 посаду економіста претендувало 40 фахівців, на посаду бухгалтера - 21, юриста – 20. Водночас потреба у лікарях становила 3 особи на місце, у електрозварниках на автоматичних та напівавтоматичних машинах та фрезерувальниках - 2 особи на місце.
Схожа ситуація на Сумщині. За словами директора обласного центру зайнятості Володимира Підлісного, наяву «перевиробництво» юристів, бухгалтерів, економістів, операторів комп’ютерного набору: на кожне вакантне місце претендують по кілька десятків осіб. Водночас, потрібно понад 50 фрезерувальників, 102 токарі-напівавтоматники, 28 свердлувальників, 17 слюсарів-ремонтників. Їх або в кілька разів менше за потребу, або ж ті, хто претендує на працевлаштування, явно «застаріли» за своєю фаховістю.
Отже, ситуацію очевидно треба виправляти, і негайно. Бо якщо молода людина 18-20 річного віку не стає працівником – жодні реформи пенсійної системи не допоможуть, наявних сьогодні пенсіонерів «годувати» буде просто нікому. Тому, знову повторю, ініціатива щодо працевлаштування молоді – ключова, основоположна. Найсоціальніша.
Що цікаво, не треба вигадувати велосипед. Достатньо лише перетворити на реальність задекларовані плани:
- залучати до формування державного замовлення для навчальних закладів місцеві органи влади та роботодавців. Замовлення має залежати від потреб економіки, а не від можливостей освітніх закладів;
- запровадити стажування студентів та учнів профтехучилищ у роботодавця певний період під час навчання;
- передбачити для роботодавців, які працевлаштовують молодь, такі ж податкові, фінансові стимули, як у випадках з інвалідами, сиротами. Це можна робити за рахунок Фонду соціального страхування на випадок безробіття (можливо зменшення внеску), Фонду соціального захисту інвалідів (безвідсоткова позика) тощо.
В іншому випадку, ми стимулюватимемо будівничу галузь, розвиватимемо іпотеку – а будувати буде нікому. Ми будемо залучати інвесторів, створювати технологічні виробництва й робочі місця, а заповнювати їх буде ніким. Ми будемо встановлювати соціальні стандарти для вразливих верств населення, а хто забезпечить наповнення бюджету?
Тож, як на мене, серед інших ініціатив Президента, працевлаштування молоді, створення нових робочих місць – питання № 1. Як для обговорення, так і для дій.
Перший, зрозумілий і очевидний – найбільшої уваги експерти, політики, журналісти приділили пропозиціям Президента щодо допомоги пенсіонерам, військовим, інвалідам, дітям тощо. Зрозумілий, тому, що ці категорії наших співгромадян є соціально незахищеними. Так прийнято вважати, і ми до цього звикли, АЛЕ тут виникає
другий висновок-запитання: а що, випускники інститутів, коледжів, ПТУ, молодь, одним словом, є соціально захищеними? Чомусь оглядачі й експерти не дуже заглиблюються в цей напрямок озвучених В. Януковичем ініціатив. Хоча й сам Президент порушив це питання чи не в числі перших.
Ризикну сказати: молодь, особливо в момент працевлаштування на перше робоче місце, потребує не меншої уваги і допомоги від держави, аніж пенсіонери чи афганці. Більше того, для держави вирішення цієї проблеми так само важливо, як і для молоді. Бо «… з огляду на загрози демографічної кризи і старіння населення України, нові робочі місця повинні вирішити завдання забезпечення потреб не лише працюючих, а й зростаючої кількості пенсіонерів. Тобто, нові робочі місця повинні забезпечувати вищу, ніж сьогодні, продуктивність праці та великі надходження до бюджету пенсійної системи».
Декілька цифр.
Частка непрацевлаштованих випускників вишів у 2011 році в Україні становила понад 17 відсотків. Частка молодих людей, які не працюють і не вчаться, в Україні становить майже 19 відсотків. У 2011 році на обліку у державній службі зайнятості перебувало 94,1 тисячі випускників вищих та професійно-технічних навчальних закладів.
Спрощено, проблем дві. З одного боку, роботодавці шукають досвідчених працівників, а досвіду роботи у молоді, яка щойно завершила навчання, ще немає. Отже, постає проблема першого робочого місця. З іншого боку, на ринку праці існує значний дисбаланс між попитом та пропозицією робочої сили: випуск навчальними закладами фахівців з вищою освітою більше ніж удвічі перевищує випуск робітничих кадрів. Станом на грудень 2011 року в середньому по Україні на 1 посаду економіста претендувало 40 фахівців, на посаду бухгалтера - 21, юриста – 20. Водночас потреба у лікарях становила 3 особи на місце, у електрозварниках на автоматичних та напівавтоматичних машинах та фрезерувальниках - 2 особи на місце.
Схожа ситуація на Сумщині. За словами директора обласного центру зайнятості Володимира Підлісного, наяву «перевиробництво» юристів, бухгалтерів, економістів, операторів комп’ютерного набору: на кожне вакантне місце претендують по кілька десятків осіб. Водночас, потрібно понад 50 фрезерувальників, 102 токарі-напівавтоматники, 28 свердлувальників, 17 слюсарів-ремонтників. Їх або в кілька разів менше за потребу, або ж ті, хто претендує на працевлаштування, явно «застаріли» за своєю фаховістю.
Отже, ситуацію очевидно треба виправляти, і негайно. Бо якщо молода людина 18-20 річного віку не стає працівником – жодні реформи пенсійної системи не допоможуть, наявних сьогодні пенсіонерів «годувати» буде просто нікому. Тому, знову повторю, ініціатива щодо працевлаштування молоді – ключова, основоположна. Найсоціальніша.
Що цікаво, не треба вигадувати велосипед. Достатньо лише перетворити на реальність задекларовані плани:
- залучати до формування державного замовлення для навчальних закладів місцеві органи влади та роботодавців. Замовлення має залежати від потреб економіки, а не від можливостей освітніх закладів;
- запровадити стажування студентів та учнів профтехучилищ у роботодавця певний період під час навчання;
- передбачити для роботодавців, які працевлаштовують молодь, такі ж податкові, фінансові стимули, як у випадках з інвалідами, сиротами. Це можна робити за рахунок Фонду соціального страхування на випадок безробіття (можливо зменшення внеску), Фонду соціального захисту інвалідів (безвідсоткова позика) тощо.
В іншому випадку, ми стимулюватимемо будівничу галузь, розвиватимемо іпотеку – а будувати буде нікому. Ми будемо залучати інвесторів, створювати технологічні виробництва й робочі місця, а заповнювати їх буде ніким. Ми будемо встановлювати соціальні стандарти для вразливих верств населення, а хто забезпечить наповнення бюджету?
Тож, як на мене, серед інших ініціатив Президента, працевлаштування молоді, створення нових робочих місць – питання № 1. Як для обговорення, так і для дій.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Строк нарахування 3 % річних від суми позики Євген Морозов 09:52
- Судовий захист при звернені стягнення на предмет іпотеки, якщо таке майно не відчужено Євген Морозов вчора о 13:02
- Система обліку немайнової шкоди: коли держава намагається залікувати невидимі рани війни Світлана Приймак вчора о 11:36
- Чому енергетичні та газові гіганти обирають Нідерланди чи Швейцарію для бізнесу Ростислав Никітенко вчора о 08:47
- 1000+ днів війни: чи достатньо покарати агрессора правовими засобами?! Дмитро Зенкін 21.11.2024 21:35
- Горизонтальний моніторинг як сучасний метод податкового контролю Юлія Мороз 21.11.2024 13:36
- Ієрархія протилежних правових висновків суду касаційної інстанції Євген Морозов 21.11.2024 12:39
- Чужий серед своїх: право голосу і місце в політиці іноземців у ЄС Дмитро Зенкін 20.11.2024 21:35
- Сталий розвиток рибного господарства: нові можливості для інвестицій в Україні Артем Чорноморов 20.11.2024 15:59
- Кремль тисне на рубильник Євген Магда 20.11.2024 15:55
- Судова реформа в контексті вимог ЄС: очищення від суддів-корупціонерів Світлана Приймак 20.11.2024 13:47
- Як автоматизувати процеси в бізнесі для швидкого зростання Даніелла Шихабутдінова 20.11.2024 13:20
- COP29 та План Перемоги. Як нашу стратегію зробити глобальною? Ксенія Оринчак 20.11.2024 11:17
- Ухвала про відмову у прийнятті зустрічного позову підлягає апеляційному оскарженню Євген Морозов 20.11.2024 10:35
- Репарації після Другої світової, як передбачення майбутнього: компенсації постраждалим Дмитро Зенкін 20.11.2024 00:50
Топ за тиждень
Популярне
-
Що вигідно банку – невигідно клієнту. Які наслідки відмови Monobank від Mastercard
Фінанси 25464
-
"Ситуація критична". У Кривому Розі 110 000 жителів залишаються без опалення
Бізнес 21322
-
Мінекономіки пояснило, як отримати 1000 грн єПідтримки, і порадило задонатити їх на ЗСУ
Фінанси 13196
-
Курс євро впав на 47 копійок: Який курс долара НБУ зафіксував на понеділок
Фінанси 9630
-
В Україні збанкротував ще один страховик
Бізнес 8563
Контакти
E-mail: [email protected]