Питання, куди витрачаються бюджетні кошти завжди є актуальним для платників податків. Ще більш актуальним є питання куди витрачаються кредитні бюджетні кошти.
Уряд щороку ініціює отримання нових позик від міжнародних фінансових організацій (надалі - МФО), обслуговує та платить борги по вже діючим кредитам. Українці можуть у відкритому доступі переглянути звіти про виконання тих чи інших кредитних угод, переглянути плани на наступний рік та навіть, в деяких випадках, плани закупівель. Втім, аби зрозуміти, що насправді оплачено за рахунок конкретного кредиту необхідно щонайменше провести міні аналітичне дослідження. Тож пропоную на прикладі найбільшої сфери зовнішнього кредитування розглянути куди йдуть залучені ресурси.
Найбільша кількість проєктів за кошти інвестиційних кредитів на сьогодні в Україні реалізується у сфері постачання електроенергії та газу. У 2020 році на цю діяльність країна залучила близько 3,9 млрд грн.
Загалом, фінансування, яке планується залучити протягом року закріплюється у Законі України “Про державний бюджет”. З нього можна також прослідкувати кредиторів та встановити повну вартість інвестиційних проєктів. Кошти на реалізацію таких проєктів Україна залучає одразу до бюджету, із якого відповідно відбувається їх подальший розподіл. Цим коштом відбувається відновлення та розбудова інфраструктури, а також зміцнення потенціалу не лише об'єктів державної власності, але й регіонів. На прикладі інвестиційних кредитів у сфері постачання електроенергії та газу розглянемо шлях залученого фінансування від домовленостей до кінцевого користувача.
За даною тематикою відповідальними виконавцями кредитних проєктів у сфері електроенергії та постачання газу виступають НЕК “Укренерго” (60%) та Міністерство енергетики та вугільної промисловості (40%). Умовно, всі чинні у галузі проєкти, на сьогодні можна розділити на чотири великі групи залежно від спрямування:
- модернізація гідроелектростанцій (ГЕС)
- розбудова трансформаторних підстанцій (ТП)
- розбудова повітряних ліній електропередач (ЛЕП)
- реконструкція газопроводу (ГП).
За своєю сутністю кожен із напрямків діяльності передбачає оптимізацію вироблення та використання різних видів енергії. В перспективі така оптимізація має призвести до заощадження грошових ресурсів та зменшення негативного впливу на навколишнє середовище через оновлення технічного оснащення та підходів до управління.
Тож фінансове виконання досліджуваних інвестиційних проєктів протягом 2020 року коливалось від 41 до 79%. Причинами недовиконання в більшості випадків виконавці визначили обмеження, викликані епідемією COVID-19. Проте серед пояснень низького рівня вибірки коштів часто згадуються також затримки у погодженні проєктної документації, а також довготривалі процеси закупівель в рамках проєктів. Обидва фактори унеможливили реалізацію завдань, запланованих на 2020 рік вчасно. Для прикладу, в обох кредитних програмах із ремонту газопроводу у 2020 році фінансування не планувалось та не використовувалось. Попри те, що перша угода була ратифікована ще у 2015 році, станом на сьогодні із 300 млн євро погоджених кредитів Україна використала 1,5 млн євро у 2019 році. Окрім цього, через ризики, пов'язані із сферою транспортування газу Україною торік, постало питання про доцільність реалізації проєкту в принципі.
Щодо інших кредитних програм у галузі постачання електроенергії та газу, то їх активності для країни безперечно є актуальними. Таких висновків дійшли за результатами дослідження очікуваних результативних показників цих програм. Відтак, впродовж 2020 року кредитним коштом планувалось профінансувати реконструкцію 7 ГЕС, 20 підстанцій та побудову двох нових повітряних ліній електропередач. Ці роботи розподілились Україною наступним чином:
1.2.png
Водночас всі ці об'єкти потрапили до кредитних проєктів із різними потребами та наразі перебувають на різних етапах реконструкції й переоснащення. Оптимізація роботи підстанцій та гідроелектростанцій процес довготривалий, тож і кредитні програми у сфері постачання електроенергії та газу розраховані в середньому на 19,7 років. Більшість кредитів, які наразі знаходяться на стадії виконання будуть реалізовуватись ще найближчі 5-10 років. Втім, не припиняється розробка й нових проєктів. Відтак, 4 угоди у сфері перебувають на етапі підготовки.
Підсумовуючи, відзначимо, що, по-перше, енергетична сфера є інвестиційно привабливою, а її оптимізація перспективною. Для прикладу, це дозволить Україні продовжити технічний ресурс підстанцій на 30-40 років. Тож за умови ефективного впровадження проєктних завдань, вкладені кредитні кошти дадуть поштовх галузі до збільшення ресурсів, які вироблятимуться. По-друге, очевидно, що робота ведеться лише на частині об'єктів різного типу, тож дослідження потребує також питання критеріїв їх відбору.
