"Правосуддя" на бартерній основі

Про його суть і ціну – на прикладі пані, котра «дружила» зі мною, а тоді забула, маніпулювала з самовідводами, толерувала позапроцесуальні впливи. Нині ж – у кроці від ганьби вигнання і втрати мантії.

17 листопада Перша Дисциплінарна палата Вищої ради правосуддя вирішила притягнути до відповідальності суддю Подільського райсуду Полтави. Застосувавши до Наталії Крючко найсуворіше дисциплінарне стягнення – звільнення з посади.

Наслідки неофіційної наради, яку восени 2022 року провів тодішній голова Полтавського апеляційного суду Сергій Гальонкін, цілком закономірні.

Темою «мозкового штурму» було: як «відмазати» сина іншого судді того ж суду, Валентина Томилка, від відповідальності за нетверезе керування автомобілем.

Справу стосовно нащадка розглядала Вікторія Москаленко – суддя, відряджена через окупацію м. Рубіжного, що на Луганщині, до тоді ще Ленінського райсуду Полтави. Тож до себе в кабінет Гальонкін запросив пані Крючко – голову цього суду.

На щастя для суспільства та біду для учасників, позапроцесуальні розмови зафіксували детективи НАБУ.

Наразі за скаргою Бюро рішенням ВРП Гальонкіна вже звільнено з посади судді (хоча Третя Дисциплінарна палата й уважала за можливе обмежитися суворою доганою з тримісячним позбавленням доплат до посадового окладу).

Томилка та ж Дисциплінарна палата відразу вирішила звільнити. Пленарний склад ВРП це підтримав.

«нє віноватая я» (С)

У засіданні Дисциплінарної палати Наталія Крючко оповідала, нібито в кабінеті керманича апеляційного суду опинилася в «умовах непереборної сили». Ба більше, вона страшенно боялася двох п’яних чоловіків. І розуміла: якщо не піддакуватиме – ризикує звідти не вийти.

Утім, ухвала про відкриття дисциплінарної справи стосовно судді Крючко містить відтворення (за матеріалами НСРД) приязної розмови трійці недоброчесних щодо можливостей впливу на суддю Москаленко.

За телефонним запрошенням Гальонкіна Наташа під’їхала швидко. Миттєво вловила й суть проблеми: «(перебиває) Ну я попробую. Я попробую». І потім: «я тоді побалакаю. В мене з нею контакт єсть».

На сформульоване «шефом» корпоративне кредо – «ми ж люді нормальниє, ми ж всігда на все підем. Єслі нада помогти, ми всігда поможем» – кмітлива Наталка реагувала власними репліками:

«Та ну о чєм ви говоріте. Мені об’яснять вобще не надо»;

«В любом случає, єслі б там шось і було, то нада помогти, та і всьо, мовчки».

Крім висловлення готовності рятувати сина Томилка Крючко, за даними НАБУ, відзначилась й у цивільній справі, котру сама розглядала. Задовольнивши заяву про забезпечення позову, заборонила відповідачам вчиняти дії щодо встановлення бетонних стовпів, огорож, розміщення будь-яких предметів з метою обмеження користування спільною земельною ділянкою.

Таке рішення було винесене за домовленістю між суддею й адвокатом. Що також підтверджують протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

Натомість суддя Крючко намагалася переконати членів ВРП у своїй невинуватості тим, що опис особи в матеріалах НСРД нібито не співпадає з її зовнішністю.

«дружні відносини»

У засіданні Дисциплінарної палати 17 листопада було зачитане звернення якоїсь громадської організації – з вимогою справедливого рішення ВРП.

Крім іншого, активісти послалися на мій Фейсбук-пост та попередній блог, де згадувалися обставини реєстрації стосовно мене низки кримінальних проваджень – на підставі рішення судді Крючко.

З пані Наталією я колись працювала разом. Спілкувалися ми при зустрічах і згодом. Тож вона зазначала наші стосунки як підстави для самовідводів, коли їй на розгляд потрапляли справи, так чи інакше дотичні до моєї персони.

2017 рік видався особливо бурхливим.

Тоді в Київському райсуді Полтави тривав розгляд кримінального провадження стосовно колишнього заступника Полтавського міського голови, який пропонував мені неправомірну вигоду за «правильне» вирішення справи за корупційним обвинуваченням Олександра Мамая, його «боса».

А ВРП відкрила дисциплінарну справу щодо голови нашого суду, Олександра Струков. Фактично той діяв в інтересах мера, чинячи тиск на мене та переслідуючи за викриття корупційного злочину й порушення негласних традицій «дружнього колективу» суддів.

Кум Струкова – Олександр Ковжога, до речі, ексзаступник начальника міліції міста, який тоді представляв інтереси мера в судах, у цей час засмикував мене поданими до ВРП нескінченними дисциплінарними скаргами й обвинуваченнями в політичній діяльності (що несумісна зі званням судді). Крім того, заявами до правоохоронних органів про вчинені суддею Гольник злочини. А також абсурдними й безпідставними цивільними позовами – від їх розгляду колеги відкараскувалися з усіх сил.

23 травня 2017 року в справі за позовом Ковжоги до мене і Телеканалу 1+1 про визнання інформації недостовірною та її спростування суддя Крючко мотивувала самовідвід так:

«я перебуваю в дружніх відносинах з позивачем Ковжога О.І. та відповідачкою суддею Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В., яких знаю протягом досить тривалого час, що свідчить про наявність обставин, які вплинуть на об’єктивність та неупередженість розгляду даної справи».

Те саме відбулося й за два дні – при надходженні судді Крючко справи за позовом Ковжоги до мене та «Української правди» про спростування інформації, захист честі та гідності, ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

23 листопада (позивач – той самий, вимоги – визнання інформації недостовірною та її спростування) суддя розширила аргументацію самовідводу вказівкою на спілкування зі мною «в позаробочий час».

Нарешті, 7 грудня того ж року в справі за позовом громадянина Самохатка до мого чоловіка про визнання недійсним договору купівлі-продажу гаража, стягнення моральної та матеріальної шкоди (факт придбання у сусідки іржавої 30-річної споруди теж використали для тиску на мене) Крючко заявила самовідвід, стверджуючи:

«я перебуваю в дружніх відносинах з третьою особовою у справі суддею Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В., яку знаю протягом досить тривалого часу та з якою працювала у Полтавському обласному управлінні юстиції, що свідчить про наявність обставин, які вплинуть на об’єктивність та неупередженість розгляду даної справи».

Минуло 2 місяці…

6 лютого 2018 року суддя Крючко задовольнила скаргу головного редактора ТОВ «Останній Бастіон», зобов’язала Нацполіцію занести до ЄРДР відомості відносно мене та розпочати розслідування «фактів», викладених в інтернеті у статті «Фейковий кейс» судді Гольник».

Автор пасквілю, самопроголошений журналіст / редактор Геннадій Сікалов, він же реальний власник сайту «останній бастіон» / bastion.tv, вигадав, ніби в 2015 році я вчинила купу правопорушень. Тим, що заявила про пропонування мені хабаря «ходоком» від мера Мамая й узяла безпосередню участь у документуванні злочину.

Опус завершувало речення: «Уважати публікацію офіційним зверненням до ГПУ, НАБУ, САП, СБУ про вчинення кримінального правопорушення суддею без повноважень Гольник Л.В., передбачених ст. 359, 364, 365, 370 КК України».

Завдяки ухвалі судді Крючко фантазії «головного редактора ТОВ» втілились у 4 кримінальні провадження (об’єднані згодом в одне):

№ 12018170040000660 – незаконні придбання або використання спеціальних технічних засобів отримання інформації;

№ 12018170040000661 – зловживання службовим становищем;

№ 12018170040000662 – перевищення службових повноважень працівником правоохоронного органу;

№ 12018170040000663 – вчинення дій з підбурення особи на пропонування неправомірної вигоди, з метою її подальшого викриття.

Додаткового абсурду додавало те, що десятьма днями раніше, 26 січня, слідчий суддя Диканського райсуду Полтавської області Дмитро Новак вже розглянув скаргу Сікалова і повернув її скаржнику – через пропуск строку подачі. Ще й зазначив, що публікація апелює до ГПУ, НАБУ, САП, СБУ, а оскаржується бездіяльність уповноваженої посадової особи Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області.

Дізнавшись про нові свої «злочини», я припустила – моя «подруга» вирішила вдоволити забаганки Сікалова «по приколу». Згодом зрозуміла: випадковістю те не було.

«що ся стало?»

Наприкінці 2017 року сікалів «бастіон» розгорнув медійну та юридичну атаку на директорку школи № 10 міста Полтави, а також на класну керівницю 4-А, вчительку вищої категорії. Підстава – звернення пенсіонерки, Віри Крючко, «з приводу свавільної поведінки, жорстокого поводження, тортур та знущання над дитиною», її онуком Юрієм.

___________

Довідково!

У декларації судді Крючко за 2017 рік фігурує її син – з таким іменем.

Проживає суддя дотепер у будинку через дорогу від школи (саме тут відбулася її зустріч з адвокатом, задокументована в ході НСРД, яку пані Крючко силувалася заперечити).

___________

Бабуся стверджувала: хлопчик зазнавав страждань від однокласників та класної керівниці, бо та «має свою зацікавленість корисного та іншого характеру від батьків дітей, які вчиняють «боулінг» (орфографію публікації збережено). Інші ж батьки, «котрі вимагають від вчителя об’єктивних і справедливих оцінок» своїм дітям, стають непотрібними.

І цей опус із претензійною назвою фіналізував заклик уважати його офіційним повідомленням про злочин – службову недбалість.

У наступні місяці на сайті з’явилися ще дві публікації подібного спрямування.

Остання стаття інформувала: «вже порушена кримінальна справа».

Виглядає така взаємодія як обмін послугами – створення умов для кримінального переслідування опонентів недоброчесної судді та фейкового журналіста.

«що то за один?» (С)

Кримінальну молодість майбутнього «акули пера» опущу – кому цікаві подробиці з бурхливих 90-х, знайде їх тут.

У часи сходження до влади Януковича Геннадій Сікалов устиг побути помічником нардепа від партії регіонів (та не простого депутата, а бізнес-партнера Миколи Злочевського), генеральним директором «Полтавнафтогазгеологія» – дочірнього підприємства НАК «Надра України», заступником начальника облуправління МНС, майором внутрішньої служби.

Посад і звань позбувся після появи інформації про підробку дипломів про вищу освіту, а також внаслідок складання адмінпротоколу про корупцію. Щоправда, для потужного колись державного підприємства сікалове керування обернулося банкрутством.

Після перемоги Революції Гідності діяч вирішив податися в журналістику й активізм. Для чого створив ГО, ТОВ і сайт з однаковими назвами – «останній бастіон».

В іміджі правдивого журналіста побув недовго.

Ось два скриншоти – з 2015 року.

Так сікалів сайт у описував мої дії при розгляді справи Мамая

(після 2017 року статтю з сайту видалено)

Суддю Крючко сайт «викривав»,

зараховуючи її до «працівників феміди, які порушують закон»

Не виключено також, що приписавши судді «політичного» коханця, Сікалов прагнув ще й дискредитувати одного з власних конкурентів.

Вкидання компромату сталося 1 жовтня 2015 року. На виборах міського голови Полтави, що відбулися того ж місяця, Сікалов не набрав і одного відсотка голосів виборців та посів 13-те місце у списку кандидатів.

Зміна орієнтації «журналіста» сталася в 2017-му. Коли Сікалову оголосили підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України у кримінальному провадженні № 12014170010000449 від 15 серпня 2014 року.

Підозрювався він у намаганні шахрайським шляхом заволодіти коштами страхової компанії в розмірі 8 мільйонів гривень, для чого використовував фальшиві медичні документи.

Відтоді я й зробилася на сайті Сікалова найгіршою суддею. За всі часи існування юстиції на планеті Земля.

Володарі ж мантій на кшталт Струкова, Гальонкіна, Крючко претензій у громадянина більше не викликали.

Почуття, зміцнілі за роки

Цьогоріч, 7 лютого, Наталія Крючко через Фейсбук щиро привітала «непересічного» полтавця Сікалова з днем народження. Дані профілю сумнівів не залишили: Подільський районний суд міста Полтави (уточню, суд тоді ще мав попередню назву, а скриншот зроблено зараз).

Вітаючи «головного редактора ТОВ», суддя Крючко вже займалася розбором спору за позовом якоїсь особи до ТОВ «Останній бастіон». Справу про захист честі, гідності та ділової репутації прийняла до свого провадження 29 жовтня 2024 року.

Єдиний державний реєстр судових рішень дозволяє з’ясувати й інші цікаві подробиці.

Поведінка головуючої в процесі викликала стурбованість у сторони позивача.

21 липня 2025 року його адвокат подав заяву про відвід. Де доводив, що на упередженість та необ’єктивність судді, відсутність змагальності сторін та їх рівності перед законом вказують:

у проведеному 26 червня засіданні Крючко «демонструвала необ’єктивне ставлення виключно до позивача та його представника, неодноразово перебиваючи їх під час виступів», відповідачеві ж «надавалася можливість висловлюватися без обмежень та всіляко підтримувалася їх позиція, що виражалося навіть в інтонації судді»;

«висловлювала підтримку позиції відповідача, фактично погоджуючись із його доводами, без належної критичної оцінки»;

«надавала оцінку доказам під час розгляду справи і задавала питання стороні позивача: «для чого ці докази?», хоча сторона позивача заявляла в позовній заяві та під час судового засідання про дані докази та, що вони підтверджують»;

окрім того, неодноразово відкладала засідання «за ініціативою відповідача без поважних причин, при цьому суддя не вживала жодних заходів щодо забезпечення процесуальної дисципліни»;

«залишила без належного розгляду» подане позивачем клопотання про притягнення відповідача за зловживання процесуальними правами до відповідальності.

Власною ухвалою суддя Крючко відмовила в задоволенні заяви про її відвід.

Згодом відвід заявили ще й через причетність судді в лютому 2018-го до розгляду скарги Сікалова на ігнорування правоохоронцями його статті «Фейковий кейс» судді Гольник».

Схоже, з уже згаданого мого посту сторона позивача довідалася про серію попередніх самовідводів у справах стосовно мене та раптову зміну поведінки судді на користь Сікалова.

У відповідь 28 жовтня Крючко ухвалила витребувати з архіву суду «кримінальні справи» і навела їх перелік.

Список, проте, складався з однієї лише справи, № 554/68/18, та кількох її проваджень (одне щодо самовідводу судді Ірини Чистик – його вирішила суддя Єлизавета Парахіна; друге – самовідводу останньої, розглянутого Юрієм Новаком; третє – задоволення скарги Сікалова суддею Крючко, де вона до самовідводу не вдалася).

Унаслідок такої маніпуляції відстежити попередній крючковський кульбіт було неможливо. Істина відкрилася б тільки при зверненні до самовідводів судді 2017 року – в справах за цивільними позовами до мене та мого чоловіка (див. вище).

В ухвалі від 30 жовтня Крючко заявлений їй відвід визнала необґрунтованим і передала на вирішення іншому судді.

А в мотивувальній частині написала, що твердження позивача в заяві про відвід судді «є неправдивими і такими, що не відповідають змісту судового рішення, яке набрало законної сили, є обов’язковим для виконання на всій території України, усіма громадянами, установами та організаціями незалежно від форм власності».

Пройшлася й по моєму посту: «має характер оціночних, публіцистичних і суб’єктивних суджень, побудованих виключно на особистих (власних) припущеннях автора, не підтверджених жодними належними та допустимими доказами у розумінні статей 76-80 ЦПК України, отриманих виключно на підставі поверхневого аналізу судових рішень постановлених різними суддями в 2018 році, які набрали законної сили, та хибних спогадів останньої».

Уривок з ухвали судді Крючко

Це не просто крючкотворство. Зухвала брехня, викладена в судовому рішенні, яскраво засвідчує упередженість пані Крючко в даному процесі та її заангажованість на користь відповідача.

Відвід, заявлений Крючко, розглянула суддя Москаленко (трапляються ж такі збіги: у дисциплінарних провадженнях стосовно суддів Томилка та Крючко її залучали як свідка і пані Вікторія озвучила інформацію, зручну для голови свого суду, тобто Крючко).

А в ухвалі від 11 листопада суддя Москаленко фактично відтворила її позицію. «Підстав сумніватися в безсторонності чи упередженості головуючого по справі судді» не знайшла. Відтак постановила: у задоволенні заяви про відвід судді Крючко відмовити.

(Підкреслення описки, за Фройдом, моє.)

_____________________________

Вибачте за надмір деталей у цьому блозі. Викривати крутійства деяких «законників», унаочнювати приклади умисних, але ретельно замаскованих підтасовок буває доволі складно.

Моральна деградація Наталії Крючко мене неабияк вразила. Хоча, здавалося б, після Струкова ніщо вже не мусить дивувати.

У публікації використані дані, які відшукав у мережі Ігор Гавриленко.