Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
29.01.2020 19:06

Голова суду гнобить викривача корупції. На чиєму боці Рада суддів України?

Cуддя Октябрського районного суду міста Полтави, лауреат міжнародної відзнаки Blueprint for Free Speech

Понад рік я прошу / благаю / домагаюся від вищого органу суддівського самоврядування визнання в діях Олександра Струкова, керівника Октябрського райсуду Полтави, реального конфлікту інтересів.

Свої адміністративні повноваження він спрямовує на те, щоб мститися мені за викриття корупційного злочину, до скоєння якого причетні ексмер Полтави Олександр Мамай та його представник у суді Олександр Ковжога. Останній перебуває в дуже близьких приятельських стосунках зі Струковим.

Саме в кабінеті голови суду та за його особистої участі у січні 2015 року Мамай збирався схилити мене до прийняття вигідного йому судового рішення. І тільки через мою категоричну відмову спілкування з мером відбулося сам-на-сам та в іншому приміщенні.

Подальші дії Струкова, спрямовані на те, щоб зробити моє життя нестерпним і витиснути з судової системи, були належним чином оцінені. У 2017 році НАЗК визнало їх негативними заходами впливу на мене як на викривача корупції.

На підставі моїх звернень, дисциплінарної скарги тодішньої голови РСУ Валентини Сімоненко та припису НАЗК у 2018 році Вища рада правосуддя наклала на Струкова стягнення у виді суворої догани з позбавленням на 3 місяці доплат до посадового окладу.

Проте доповідач у справі, Павло Гречківський, зробив усе можливе, щоб захистити Струкова від відповідальності, передбаченої Законом, тобто звільнення. У рішенні Дисциплінарної палати не названі мотиви дій Струкова, відкинуто один із найбільш огидних вчинків голови суду, коли він кричав мені: «Ти не потерпіла, ти – сучара», а переслідування викривача перетворені на абстрактну «дискримінацію» – невідомо, за якою ознакою. 

Поки тривало дисциплінарне провадження, і певний час згодом, Струков стримував себе. Та недовго. Його можливості істотно розширилися після того, як мені були повернуті повноваження на здійснення судочинства.

Як і раніше голова суду моделює ситуації, щоб обвинуватити мене в порушеннях трудової дисципліни, оформити прогули та зменшити зарплатню. Чинить перепони з оформленням відпусток та відряджень на навчання, для участі в публічних заходах, спрямованих на підвищення авторитету правосуддя, захист прав викривачів та протидію корупції. І водночас, за моєї фізичної відсутності на роботі, змушує працівників апарату суду вносити неправдиві дані в систему авторозподілу справ – аби збільшити навантаження на мене та спровокувати порушення мною як слідчим суддею процесуальних строків. Пише дисциплінарні скарги та «рекомендаційні листи» з висновками про мою невідповідність займаній посаді. І при цьому приховує від мене результати своєї «епістолярної творчості», відмовляється надавати інформацію та документи, що стосуються мене особисто. 

Будь-якому сторонньому спостерігачу зрозуміло, що Струков використовує стосовно мене адміністративні повноваження голови суду у власних інтересах – з метою помсти. Тобто діє в умовах реального конфлікту інтересів.

Проте Рада суддів України не поспішає визнати цей очевидний факт. Ігноруються, до речі, не тільки мої заклики, навіть публічні, але й листи НАЗК.

Голова суду гнобить викривача корупції. На чиєму боці Рада суддів України?
2019_11_26_НАЗК - ГЛВ.jpg

З відповіді НАЗК від 26 листопада 2019 року на моє звернення

І ось нарешті на сайті РСУ з’явилося повідомлення: 31 січня планується розгляд питання, пов’язаного з нашим судом. Тільки мова вже йде не про мої заяви та не про конфлікт інтересів у діях Струкова:

«6. Щодо звернення суддів Октябрського районного суду міста Полтави. Доповідач: член Ради суддів України Марченко О.В.»

Наступним пунктом порядку денного значиться таке:

«7. Про внесення змін до порядку здійснення контролю за дотриманням законодавства щодо конфлікту інтересів в діяльності суддів та інших представників судової системи та його врегулювання. Доповідач: член Ради суддів України Краснов Є.В.» 

Такий поворот не надихає.

Я неодноразово просила Раду суддів України викликати на відповідне засідання мене та мого адвоката Романа Маселка – залишилася непочутою.

Зміст «звернення суддів Октябрського районного суду міста Полтави» мені невідомий. Раніше траплялося, що Струков підписував свої інсинуації «від імені колективу суддів». Потім з’ясовувалося: відповідних повноважень йому ніхто не надавав.

Сценарій, за яким розвивається ситуація, дуже нагадує те, що передувало суворій догані Струкову. Мої звернення тривалий час притримуються. Тим часом організовуються зустрічні скарги. У подібний спосіб нас «врівноважують». А тоді виходить, що Струков винен, та не дуже. 

Недовіру в мене викликає й особа доповідача – Оксани Марченко (Господарський суд міста Києва). 2 липня 2018 року її напористий виступ фактично заблокував проведення повторної перевірки Октябрського райсуду.

Член Ради суддів України Марченко виявилася напрочуд добре обізнаною в обставинах, проте звела їх до персонального протистояння – «конфлікт судді Гольник і голови»:

«Який у нас зараз мотив створення цієї робочої групи, крім скарг судді Гольник, які і далі надходять?»

«Колектив підтримує голову. Суддя проти колективу, проти голови».

Пані Марченко переконувала своїх колег, що після розгляду Вищою радою правосуддя дисциплінарних справ Струкова та Гольник Раді суддів України втручатись у ситуацію не треба.

Переконана: Струков зберіг звання судді тільки завдяки прихильному (назву це так) ставленню до нього члена ВРП Гречківського.

Суддя Марченко розглядала справу, за рішення у якій нібито отримав хабар член ВРП Павло Гречківський. Про ймовірний зв’язок між ними повідомляють журналісти-розслідувачі. Антикорупційні ж організації вказують на можливу недоброчесність цієї судді. 

21 листопада 2019 року, дізнавшись, що зволікання із розглядом моїх звернень триватиме, я написала ще один лист до Ради суддів України. Він вийшов різким і саркастичним. Публікувати його не хотіла. Сподівалася бути почутою.

Та, схоже, закулісні ігри тривають.

Нижче наводжу текст цього звернення.

 

Голові Ради суддів України

Монічу Б.С.,

членам Ради суддів України,

 

Вельмишановний Богдане Сильвестровичу!

Високоповажні члени Ради суддів України! 

Із сумом змушена констатувати, що обрана вищим органом суддівського самоврядування тактика зволікання та цілковита байдужість до доль окремих колег призводить до чергових порушень моїх прав як судді та викривача корупційного злочину головою Октябрського районного суду м. Полтави, в якому я працюю, – Струковим О.М.

Наразі єдиною реакцією РСУ на мої звернення від 30.11.2018, 16.01, 01.04, 18.06, 07.07 та 09.09.2019 року щодо конфлікту інтересів у діях Струкова О.М. при ухваленні управлінських рішень стосовно мене є рішення № 72 від 20.09.2019 року. Ним РСУ постановила: «Доручити Комітету з питань дотримання етичних норм, запобігання корупції і врегулювання конфлікту інтересів доопрацювати проект рішення Ради суддів України щодо звернень судді Октябрського районного суду м. Полтави Гольник Л.В.».

Схоже, поставлене завдання виявилося занадто складним для зазначеного Комітету, адже в порядку денному чергового засідання РСУ, що відбудеться 22.11.2019 року, згідно з повідомленням на веб-сайті РСУ «моєму» питанню знову не знайшлося місця (http://rsu.gov.ua/ua/news/cergove-zasidanna-radi-suddiv-ukraini-vidbudetsa-22-listopada-u-kievi).

І це при тому, що ситуація, яка склалася в Октябрському районному суді м. Полтави, не знаходить свого розв’язання з 2016 року. Хоча й була предметом вивчення робочої групи РСУ, створеної на підставі рішення № 14 від 10.02.2017 року, у травні того ж року, а також робочої поїздки членів РСУ в Октябрський районний суд м. Полтави наприкінці січня 2019 року.

Не змінило мого становища, бо фактично не було виконане, й рішення РСУ № 44 від 07.09.2017 року, ухвалене на підставі «перевірки організації діяльності Октябрського районного суду міста Полтави, в тому числі перевірки фактів, викладених у зверненнях судді Октябрського районного суду міста Полтави Гольник Л.В.».

Дозволю собі нагадати Раді суддів України перші пункти з цього рішення:

«1. Звернути увагу зборів суддів судів України на неприпустимість обрання на посади голів судів осіб з низькими моральними, діловими та професійними якостями.

2. Визнати неприпустимою поведінку, рішення, дії голів судів, які порушують законодавство про єдиний статус суддів.

3. Звернути увагу суддів судів України на те, що створення конфліктної ситуації в суді між суддями, незнаходження порозуміння, а так само ухилення від врегулювання такої конфліктної ситуації, перешкоджає нормальній діяльності суду і суддів, є порушенням правил суддівської етики, порочить звання судді та підриває авторитет судової влади.

4. Рекомендувати зборам суддів Октябрського районного суду міста Полтави розглянути питання про доцільність подальшого перебування на посаді голови названого суду Струкова О.М.».

Відсутність з боку Ради суддів України контролю за виконанням власних рішень, наполегливості й принциповості щодо викорінення негативних явищ у судовій системі України утверджує голову суду Струкова О.М. в думці про свою абсолютну безкарність та можливість використовувати адміністративні повноваження відносно мене, як йому заманеться.

Безпосереднім приводом до цього мого звернення стали такі події.

I

25.10.2019 року, вих. № TI-1169, українське відділення міжнародної недержавної антикорупційної організації Transparency International, що має представництво більш ніж у 100 країнах світу, просило Струкова О.М. посприяти моїй участі у конференції «5 років боротьби з корупцією: цінності та практики».

28.10.2019 року я подала на ім’я голови суду заяву з проханням надати мені для участі в заході відрядження без оплати до м. Києва тривалістю 1 день – 01.11.2019, або ж надати на цей день відпустку за рахунок невикористаної щорічної основної відпустки за період 01.06.2015–31.05.2016. У заяві я підкреслювала, що до негативних наслідків для учасників судового процесу це не призведе, оскільки на 01.11.2019 року мною не заплановано судових засідань.

31.10.2019 року, вих. № 01.2-13/366/19, Струков О.М. надав відповідь: «…відсутні правові підстави для задоволення заяви».

Маючи на руках заздалегідь придбані залізничні квитки, а головне – будучи впевненою, що моя участь у конференції сприятиме відновленню довіри до судової влади та підвищенню її авторитету, я змушена була відреагувати подачею службової записки на ім’я голови суду Струкова О.М. та керівника апарату суду Місюри Н.С. Нею я інформувала керівництво суду про своє перебування 01.11.2019 року в м. Києві та звернула увагу, що ця обставина робить неможливим мою участь у автоматизованому розподілі нових судових проваджень.

Учасниками конференції «5 років боротьби з корупцією: цінності та практики» були: один із найвідоміших у світі експертів у боротьбі з топкорупцією колишній спеціальний державний прокурор Перу, голова правління Тransparency International (2014–2017) Хосе Угас, глава представництва ЄС в Україні Матті Маасікас, Генеральний прокурор України Руслан Рябошапка, директорка місії USAID в Україні Сьюзан Фріц, заступник голови Вищого антикорупційного суду Євген Крук, голова Антикорупційної ініціативи ЄС в Україні Ека Ткешелашвілі, директор Національного антикорупційного бюро України Артем Ситник, заступник керівника Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Максим Грищук, народний депутат, перший заступник голови Комітету з питань антикорупційної політики ВРУ Ярослав Юрчишин, голова Агентства з розшуку та менеджменту активів Антон Янчук, заступник міністра юстиції Олександр Банчук та інші відомі особи.

У п’ятницю, 01.11.2019 року, я не мала призначених судових засідань, не була черговим слідчим суддею ні в цей день, ні в наступні вихідні дні. До того ж на роботі перебувала достатня для нашого суду кількість слідчих суддів, а я маю величезну кількість невикористаних днів відпусток – 81 день, що підтверджує відповідь Струкова О.М., вих. № 01.2-10/16910/2019 від 18.11.2019, на мою заяву від 04.11.2019 року (інформація узагальнена в таблиці).

Залишилося невикористаних днів відпусток

основних

за період

додаткових

за рік

8

01.06.2015–31.05.2016

 

 

23

01.06.2016–31.05.2017

6

2017

28

01.06.2017–31.05.2018

4

2018

12

01.06.2018–31.05.2019

 

 

= 71

 

= 10

 

З огляду на викладені обставини уважаю відмову голови суду Струкова О.М. надати мені 1 день відпустки для участі у престижному та авторитетному міжнародному антикорупційному заході безпідставною та такою, що вкотре засвідчує його упереджене до мене ставлення як викривача корупційного злочину, зловживання ним своїми адміністративними повноваженнями по відношенню до мене та дії в умовах реального конфлікту інтересів.

У понеділок, 04.11.2019, я отримала від Струкова О.М. запит, вих. № 01.2-10/16071/2019, щодо надання документів, які б підтверджували поважність причини моєї відсутності на роботі. Я добре знаю, чим завершуються подібні запити після безпідставних відмов та ігнорування моїх заяв, офіційних запрошень чи інших попередньо поданих документів – оформленням прогулу, незаконним зменшенням суддівської винагороди та ймовірною дисциплінарною скаргою.

Саме такі свавільні дії голови суду Струкова О.М. були зафіксовані у висновках робочої групи РСУ від 29.05.2017 року та визнані НАЗК негативними заходами впливу на мене як викривача корупційного злочину у приписі № 705 від 06.09.2017 року.

II

Ще одна ситуація, яка дозволяє висувати проти мене звинувачення в порушенні трудової дисципліни, була змодельована Струковим О.М. невдовзі.

18.11.2019 я подала на ім’я голови суду заяву з проханням надати мені на 20.11.2019 року 1 день відпустки в рахунок невикористаної щорічної основної відпустки за період 01.06.2015–31.05.2016.

Прохання мотивувалося необхідністю мого перебування в м. Києві для участі в:

1) засіданні Великої Палати Верховного Суду з розгляду моєї апеляційної скарги про перегляд рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08.07.2019 року в адміністративній справі № 11-910заі19 (9901/980/19) за моїм позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача – Національне агентство з питань запобігання корупції, про  визнання протиправним та скасування рішення (початок засідання було призначено на 19.11.2019 року о 15:00 год.);

2) додатковому допиті як потерпілої в кримінальному провадженні № 42015170000000377 від 23.11.2015 року, на який я була викликана повісткою за підписом прокурора відділу Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Генеральної прокуратури України Снєгірьова О.М. – на 21.11.2019 року о 12:00 год.

Документи, що підтверджували обидва виклики, були надані мною керівництву суду.

Попри очевидну об’єктивну складність мого перебування на роботі 20.11.2019 року спершу Струков О.М. 18.11.2019 підтвердив наявність невикористаних мною днів відпусток, а листом з наступним вихідним номером, 01.2-10/16911/2019, цинічно повідомив: «…надати Вам частину основної щорічної оплачуваної відпустки тривалістю один календарний день […] не виявляється можливим, у зв’язку з виробничою необхідністю викликаною значним навантаженням на суддів».

Як я й припускала, засідання Великої Палати Верховного Суду завершилося 19.11.2019 року після 18:00 год. Відповідно до розкладу Укрзалізниці до м. Полтави я могла потрапити, за наявності вільних місць, тільки 20.11.2019 року – о 02:14 (маршрут 020 К), 03:18 (маршрут 064 К), 03:54 (маршрут 126 Ш) чи 04:58 год. (маршрут 138 К).

Відпрацювавши 20.11.2019 року повний робочий день, я могла опинитися в м. Києві, знову ж таки за наявності залізничних квитків, того ж дня о 23:05 (маршрут 712 Д) або о 23:27 (маршрут IC+721 О), або вже 21.11.2019 року о 01:02 (маршрут 015 К).

Я не маю житла в м. Києві, а добратися до м. хххххххххх, де мешкає мій ххххххх, у якого я зазвичай зупиняюся, вночі складно. Тож, окрім пошуку залізничного квитка, я змушена була б використовувати частину робочого часу 20.11.2019 року ще й для пошуку / бронювання місця в готелі.

До того ж, задоволення забаганок голови суду завдало б мені додаткові фінансові втрати. Не кажучи вже, що після нападу на мене, який стався 22.11.2017 року, я не ризикую опинятися наодинці в невідомих місцях.

Щоправда відмова Струкова О.М. надати мені 1 день відпустки створювало чудову альтернативу – провести ще одну безсонну ніч у потязі. Я могла виїхати з м. Полтави 20.11.2019 року о 23:17 і потрапити до м. Києва 21.11.2019 о 04:38 (маршрут 111 О), 21.11.2019 о 00:11 – прибуття о 05:05 (маршрут 138 Д), о 01:48 – прибуття о 06:14 (маршрут 063 О), о 03:56 – прибуття о 08:46 (маршрут 020 Д), о 04:27 – прибуття о 09:48 (маршрут 126 П).

Якщо ж врахувати, що кримінальне провадження № 42015170000000377 від 23.11.2015 року, відкрите за ч. 2 ст. 383, ч. 1 ст. 376, ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 369 КК України, стосується фактів пропонування мені під час розгляду мною адміністративних матеріалів за обвинуваченням Полтавського міського голови Мамая О.Ф. у правопорушенні, пов’язаному з корупцією, неправомірної вигоди, втручання в мою діяльність як судді та завідомо неправдивих повідомлень про вчинення мною злочинів, і я даю свідчення про причетність до цих подій Струкова О.М. та адвоката Ковжоги О.І., який перебуває з ним у дуже тісних приятельських стосунках, то в діях голови суду простежується, крім бажання помсти мені як викривачу, ще й мотив перешкоджання слідству.

Таким чином, дії Струкова знову призвели до ситуації моєї несанкціонованої відсутності на робочому місці без дозволу голови суду та змусили мене вранці 20.11.2019 року електронною поштою скерувати на ім’я керівника апарату суду Місюри Н.С. службову записку з повідомленням, що я відсутня на роботі з поважних причин, не залежних від моєї волі, і автоматизований розподіл судових справ на мене є неможливим.

* * *

У згаданій вище маніпулятивно складеній відповіді Струкова О.М. на мій запит щодо кількості днів невикористаних відпусток голова суду неодноразово повторює, що я мала змогу використати їх у повному обсязі у період, протягом якого не здійснювала правосуддя у зв’язку з закінченням п’ятирічного строку повноважень, тобто у проміжок часу з квітня 2015 року по грудень 2018 року.

Це не відповідає дійсності. Тривалий час голова суду цинічно відмовлявся надавати мені відпустки за попередні періоди, фактично не виконуючи рішення суду в справі № 816/334/16, а саме постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 року, залишеної ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.05.2017 року без змін, якими встановлено порушення Октябрським районним судом м. Полтави мого права на відпустку, поділ щорічної відпустки на частини, надання додаткової відпустки окремо від основної та скасовано накази Октябрського районного суду м. Полтави від 19.02.2016 року та 04.04.2016 року, якими Струков О.М. відправив мене у відпустку в примусовому порядку, без подання мною заяви (наприклад: листи за підписом Струкова О.М. від 07.06.2018 року, вих. № 01.2-10/8107/2018, та від 23.06.2018 року, вих. № 01.2-10/9055/2018).

Відпустки взимку – навесні 2019 року мені вдавалося отримувати тільки завдяки особистому втручанню тодішнього голови РСУ Ткачука О.С. Вони були витрачені для участі у:

- трансфері та церемонії нагородження мене міжнародною премією для викривачів корупції (Special Recognitition Award) «Blueprint Whistleblowing Prizes 2019», що відбувалась у м. Лондон, Велика Британія, 15–17.01.2019 року;

- трансфері та круглому столі «Боротьба з корупцією через підвищення якості правосуддя» за участі суддів зі США, Італії, країн Центральної та Східної Європи, організатор: CEELI Institute, що відбувалась у м. Прага, Чехія, 22–23.02.2019 року;

- виїзду до м. Києва 04.04.2019 року для участі в Третьому очному семінарі в рамках навчального курсу «Стандарти прав людини в практиці адвокатів та суддів», що проводився в рамках проекту USAID «Права людини в дії» та відбувався в м. Ірпінь Київської області 05–07.04.2019 року;

- виїзду до м. Києва 17.04.2019 року для участі в засіданні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 9901/898/18 за моїм позовом до Президента України Порошенка П.О. про визнання бездіяльності протиправною, призначеному на 18.04.2019 року об 11:00 год.;

- трансфері та вечірньому прийомі, влаштованому Послом Сполучених Штатів Америки Марі Л. Йованович на вшанування життя та праці Катерини Ґандзюк та усіх Жінок Відваги у Посольстві США в Україні 24.04.2019 року.

Після того, як голова РСУ Ткачук О.С. втратив бажання втручатись у ситуацію в Октябрському суді м. Полтави, Струков О.М. знову почав чинити мені перешкоди для участі в заходах, спрямованих на підвищення авторитету правосуддя та аналіз проблем у судовій сфері, а також у навчальних семінарах, про що я повідомляла РСУ у попередніх зверненнях. 

Оскільки переслідування мене головою Октябрського районного суду м. Полтави Струковим О.М. не припиняється, наполегливо прошу Раду суддів України все ж наважитися назвати речі своїми іменами та визнати наявність у діях Струкова О.М. реального конфлікту інтересів, зумовленого неприязним ставленням до мене як викривача корупційного злочину, та здійснити інші невідкладні заходи з метою захисту мене від свавільного та протиправного використання головою суду своїх владних повноважень.

Наполягаю на своєму виклику на засідання Ради суддів України, присвяченому розгляду по суті моїх неодноразових звернень, як це робилося раніше: 07.09.2017 та 21.12.2018 року, а також запрошенні на це засідання мого адвоката Маселка Р.А.

 21.11.2019 року

Гольник Л.В.

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи