Енергетика 2021: виклики та рішення

Куди буде прямувати Україна в 2021 р.: за європейським вектором чи до руйнації власної енергетичної системи?

Для Європейського Союзу 2020 р. виявився знаковим тим, що була прийнята міждержавна стратегія інтеграції енергетичної системи. Стратегія передбачає розвиток компактних електростанцій на відновлювальних джерелах енергії (ВДЕ) замість великих атомних електростанцій із притаманною їм шкодою довкіллю. А для українських виробників електроенергії на ВДЕ 2020 р. запам’ятається «кидком» від уряду на 25 млрд грн. Так куди буде прямувати Україна в 2021 р.? За європейським вектором чи до руйнації власної енергетичної системи?

На думку спеціалістів Європейської асоціації електроенергетики Eurelectric до 60% електроенергії Європи буде вироблятися електростанціями на ВДЕ. Якщо Україна буде йти європейським вектором, то ми маємо потенціал десятиріччя згодом повністю забезпечувати себе власними енергоресурсами. А для України питання енергоавтономії – це питання державної безпеки. Натомість, лише тогоріч із бюджету було витрачено 3 млрд дол. на закупівлю газу.

Тим, хто вважає, що екологічно чиста енергія - це для заможних країн, я би порадив придивитися до досвіду Литви. Литва стала першою пострадянською країною, хто вирішив перейти на автономну біогазову енергетику, щоб досягнути енергонезалежності. З 2004 по 2020 частка енергетики на біопаливі зросла з 10% до 80%. (Більш детально: https://blog.liga.net/user/gryinenko/article/38241 ).

Якщо Україна в 2021 р. почне переймати досвід Литви, то це не тільки стане кроком до енергонезалежності, а вирішить ще низку екологічних проблем. Лісні пожежі, отруєння сміттям річок, спустошення та засухи на півдні та рясні зволоження та повені на заході країни… Всі ці виклики можна вирішити завдяки загальному впровадженню ТЕС на біопаливі. Якщо уряд України справді бажає вирішення екологічних проблем, то він має змогу це продемонструвати вже в цьому році.

На жаль, співпраця виробників енергії з державним підприємством «Гарантований покупець» вийшла провальною. Положення, які були зафіксовані між енерговиробниками та представниками держави в «Меморандумі про взаєморозуміння щодо врегулювання проблемних питань у сфері відновлювальної енергетики», з боку ДП «ГарПок» залишились невиконаними. Не дотримав слова і Прем’єр-міністр Денис Шмигаль, що обіцяв розрахуватися до кінця 2020 р. з виробниками відновлювальної енергетики за «зеленим» боргом хоча б на 40%, а саме виплатити 9 млрд грн. Загалом, станом на 5 січня 2021 р.  державний борг «ГарПока» за «зеленим» тарифом складає 25,14 млрд грн. (https://nv.ua/biz/markets/zelenaya-energetika-uroven-raschetov-gosudarstva-s-proizvoditelyami-ne-dotyanul-i-do-poloviny-50134073.html), що перевищує закладені в бюджет-2021 витрати на боротьбу з коронавірусом (19,5 млрд грн.). Додати до цього невизначеність самої легітимності «зеленого тарифу» з боку КСУ та депутатський лобізм, то можна впевнено сказати, що й 2021 рік буде для енергогалузі непростим.

Борг за «зеленим» тарифом може стати критичною дірою в щиті енергобезпеки України. Особливо в інвестиційній площині. Країна, яка переписує під себе закони та не може гарантувати виплат, – ненадійний партнер, особливо на міжнародній арені. Неможливість розрахунків за тим, що називається «гарантованим», дуже підмочило репутацію України. Під загрозою реалізація економічної стратегії Кабміну до 2030 року, що передбачає залучення 50 млрд дол. у енергетичну сферу України. Зараз всі великі інвестиційні гравці дивляться, як ДП «Гарантований покупець» розрахується з боргами. І від того, як оперативно будуть закриті прострочені зобов’язання перед енергетичною галуззю, залежить інвестиційний клімат країни в наступному році.

Хочемо ми цього чи ні, але 2021 буде роком рішень. Чи йдемо ми європейським шляхом і підтримуємо екологічну чисту енергетику, наш енергетичний суверенітет, безпечне майбутнє наступних поколінь? Чи Україна поступиться енергонезалежністю та екологічною безпекою громадян через професійний лобізм півсотні політиків?