Про деякі особливості адміністрування податків на територіях, окупованих терористами
Незважаючи на фактичну відсутність юрисдикції України на територіях, тимчасово захоплених терористами (надалі – зона АТО), діюче законодавство, що регламентує ведення господарської діяльності та сплату податків, не встановлює для зони АТО майже ніяких особливостей такої діяльності. Так, відвантаження товарів та надання послуг, проведення розрахунків, митні процедури проводяться за загальними правилами.
Разом з тим, у реальному житті виникли деякі особливості – на жаль, не на користь держави та сумлінних платників податків. І це стосується насамперед окремих питань адміністрування та стягнення податків.
Так, з гідно ст.42.2 Податкового Кодексу України (надалі – ПКУ), документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Згідно ст.45.1, ст.45.2 ПКУ, податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі, податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому закон не містить жодної вимоги змінювати податкову адресу під час проведення АТО на території, де зареєстрований платник податків , тобто податковий орган вправі вести листування з платником податків виключ н о за адресою, зазначеною в реєстраційних документах підприємця.
Разом з тим, як повідомляє «Укрпошта», у зв’язку з активним розгортанням бойових дій в зоні АТО, неможливістю дістатися до місця призначення пошти, дбаючи про здоров’я та життя працівників Укрпошти, тимчасово призупинено прийом поштових відправлень до деяких населених пунктів Донецької та Луганської областей. Таким чином, податковий орган фактично не може надіслати будь-яку кореспонденцію платнику податків, що має реєстрацію в зоні АТО, не порушуючи при цьому закон.
До яких же правових наслідків це призводить?
По-перше, платнику податків неможливо вручити податкове повідомлення-рішення, оскільки згідно ст.58.3 ПКУ, його необхідно надіслати листом з повідомленням про вруч ести ення.
По-друге, платнику податків неможливо вручити запит на надання інформації, оскільки згідно ст.73.3 ПКУ, його необхідно надіслати листом з повідомленням про вручення.
По-третє, неможливо провести документальну позапланову невиїзну перевірку, оскільки згідно ст.79.2 ПКУ необхідно надіслати листом з повідомленням про вручення копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Загалом проведення виїзної, фактичної та будь-якої іншої перевірки в зоні АТО є неможливим, оскільки становить загрозу життю працівників контролюючих органів. Таким чином, зареєстрований в зоні АТО платник податків має можливість безкарно ухилятись від сплати податків у будь-яких обсягах, продовжуючи при цьому ведення господарсь к ої діяльності.
Слід також зазначити, що зона АТО містить неконтрольовану митною службою ділянку державного кордону України, що призводить до массованого ввозу на митну територію товарів (у тому числі підакцизних) без сплати відповідних податків. Такі товари як споживаються безпосередньо в зоні АТО, так і вивозяться на територію, що конторолюється українською владою, за відсутності будь-яких законодавчих підстав цьому перешкоджати.
Таким чином, складається ситуація, коли держава несе багатомільярдні збитки з причин відсутності законодавчого врегулювання питань оподаткування на тимчасово окупованій території. Водночас слід зазначити, що будь-які безпідставні обмеження господарської діяльності в зоні АТО можуть спричинити фатальну шкоду інтересам тих підприємців (насамперед представників малого та середнього бізнесу), які змушені вести діяльність в екстремальних умовах окупації. Тому реальним вирішенням цієї проблеми могло б бути впровадження особливого режиму оподаткування для підприємців з податковою адресою в зоні АТО, що унеможливлювало б ухилення від нарахування та сплати податків, та одночасно виключало б необхідність безпосереднього контакту контролюючих органів з підприємцем. Це могло б, наприклад, встановлення податку з виручки від продажу товарів та послуг (з правом для покупця зарахувати суму такого податку до податкового кредиту з ПДВ, а суму придбання – до валових витрат). Нарахування та сплата такого податку здійснювались би виключно в безготівковій формі, за участю банку – надходження на користь платника податків з податковою адресою в зоні АТО автоматично розподілялись би на податкові відрахування та дохід, що зараховується безпосередньо на поточний рахунок. Для підприємців зони АТО, бажаючих зберегти загальну систему оподаткування, слід запровадити принцип добровільної реєстрації тимчасової податкової адреси, яка буде автоматично скасовуватись при завершенні АТО у відповідній місцевості.
На жаль, потрібні законодавчі зміни не запроваджуються, а натомість відбувається фактична діскримінація підприємців зони АТО із застосуванням процедур фінансового моніторінгу – звісно, для влади так простіше.
