За зброю, видану для захисту від росіян, можуть посадити на сім років

Носіння і використання такої зброї в умовах збройної агресії Росії проти України може вважатися незаконним і каратися в’язницею

У перші дні війни колишнім правоохоронцям, екс-військовим, мисливцям та й просто багатьом охочим стати на оборону міст і сіл по всій країні масово роздавали зброю. Згодом навіть було ухвалено закон про звільнення від відповідальності за знищення окупантів. Тепер же носіння і використання такої зброї в умовах збройної агресії Росії проти України може вважатися незаконним і каратися в’язницею на строк до семи років. Особливо, якщо прокурор і слідчий вважають, що в окремо взятому населеному пункті України після 24 лютого військових дій не було. 

Як і вся країна, 24 лютого Житомирська область прокинулась від вибухів. У прикордонному регіоні фіксували спроби незаконного перетину кордону російськими військами з території Білорусі, по військових складах і частинах гатила артилерія, в ліси зайшли танки, а в селах і містечках активізувалися диверсійно-розвідувальні групи. Президент Зеленський видав указ про запровадження воєнного стану, яким зобов’язав місцеву владу сприяти Збройним силам в обороні України від загарбника. По всій країні почали працювати підрозділи територіальної оборони, а там, де їх не було - місцеві добровольці формували загони самооборони зі схожими функціями: патрулюванням вулиць, затриманням диверсантів тощо.

Так сталось і у містечку Радомишль, де, за погодженням з міською радою, члени громадської організації «Радомишльська варта» виконували задачі такої роти охорони. 25 лютого міський голова Володимир Тетерський у листі до командира місцевої військової частини офіційно попросив сприяти озброєнню членів «варти». В результаті чоловіки під розпис отримали автомати і гранатомети, з якими тут же заступили на бойові чергування в місті.

7 березня бійці «варти» отримали виклик: одна з місцевих мешканок запідозрила, що в сусідньому городі диверсанти ховають зброю. Двоє самооборонців прибули на місце події і побачили два силуети в камуфляжному одязі. Після вигуку «стій, стрілятиму» фігури побігли, бійці відкрили вогонь - один стріляв на ураження, інший вгору. Через кілька хвилин з’ясувалось, що це були підлітки, які грались у дворі із іграшковим автоматом. Один з них, на жаль, через цю трагічну випадковість загинув.

Нині самооборонців судять за навмисне вбивство одного і завершений замах на вбивство іншого підлітка. Досудове слідство завершилось, матеріали справи передані на ознайомлення стороні захисту, підозрювані четвертий місяць перебувають в СІЗО без права застави. До основної підозри у нас як адвокатів є багато запитань. Зокрема і щодо того, чому таке звинувачення висунуто бійцеві, який взагалі стріляв угору, якщо людину застрелили зі зброї іншого. Втім, залишимо ці аргументи за дужками.

Предмет цієї колонки - додаткова підозра у незаконному поводженні зі зброєю, яку нашому клієнту оголосили уже в процесі досудового розслідування за основним епізодом. Формулювання статті Кримінального кодексу - «носіння, зберігання, придбання, передача чи збут вогнепальної зброї … без передбаченого законом дозволу» для цього випадку звучить абсурдно і цинічно водночас.

Виходить, люди встали на захист Батьківщини, офіційно - навіть не з борта вантажівки, а під розпис у спеціальному журналі - отримали автомати для цілей оборони держави. А тепер отримують підозру за статтею, яка передбачає до семи років в’язниці.

У матеріалах справи наявні прямі докази того факту, що зброя видавалась офіційно. Це протокол допиту начальника місцевої військової частини, в якому він підтверджує, що видавав зброю оборонцям на звернення міського голови; саме звернення міського голови; а також витяги з журналів обліку зброї, де вказані навіть серійні номери виданих автоматів і гранатометів; протокол допиту поліцейських, які організовували роздачу зброї. 

Утім, проблема цього процесу полягає в тому, що прокурори Житомирської спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері, а також слідчі місцевого управління Нацполіції, які розслідували цю справу, вирішили повністю виключити її з контексту війни. Тобто звинувачення і в умисному вбивстві, і в «незаконному» носінні зброї висунуті і сформульовані так, наче йдеться про звичайних громадян у звичайний день, які на рівному місці раптом вирішили застрелити підлітка.

Адвокати неодноразово наполягали: і прокуратура, і слідчі, і суд повинні розглядати ситуацію саме як випадок, що стався за обставин, коли по місту розгулювали ворожі ДРГ, у області фіксувалися напади російських військових та обстріли. На нещодавньому засіданні на мій заклик це врахувати прокурор відповів: «А хто сказав, що в цьому районі в той час ішли бойові дії?».

Оскільки ми знали, що доведеться доводити очевидні речі, то попередньо зробили запит на ще один документ - витяг з Журналу бойових дій місцевої військової частини, із якого чітко видно, що з 24 лютого по 7 березня територія району регулярно піддавалась артилерійським обстрілам, на неї скидали авіабомби, а підрозділи оборони мали регулярні вогневі контакти із ворогом.

Попри те, що ці документи були долучені до справи, ані прокурор, ані слідчий суддя не стали їх враховувати під час перегляду запобіжного заходу. До суду справу передано саме із додатковим обвинуваченням в незаконному носінні зброї, яку члени «варти» отримали у військовій частині.

Наскільки нам відомо, саме за цим аспектом зараз уважно спостерігають добровольці з подібних підрозділів територіальної та самооборони як у Житомирській області, так і в інших регіонах. Уявімо, що знову виникне ситуація, коли зброю доведеться роздавати масово, наприклад, через поновлення вторгнення зі сторони Білорусі. Цілком імовірно, що багато хто з них двічі подумає, перш ніж захоче брати на себе перспективу сісти на сім років за незаконне носіння автомата.

Якщо ж їхня допомога уже не потрібна, силовикам слід, мабуть, вийти і чесно заявити, що уже видана зброя та її використання є незаконними, а в майбутньому добровольцям її видавати ніхто більше не буде. Інше питання, що на рівні військового керівництва держави навряд чи хтось візьме на себе відповідальність прямо заборонити людям захищати Батьківщину від агресора у доступний їм спосіб.