Окремі аспекти права на щорічні додаткові відпустки

         Численні громадянипрацюють за трудовим договором у фізичної особи, якою здійснюється підприємницькадіяльність. Виникає природне запитання: чи володіють згадані працівники правомна щорічні додаткові відпуски? 

     Правове регулювання вищевказаного питаннявідбувається за допомогою різноманітних нормативно-правових актів. Зокремаюридична регламентація трудових відносин, які функціонуютьщодо щорічних додаткових відпусток, здійснюється: Головним законом Українськогонароду (Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР (надалі потексту – Конституція України)) звичайними законами  (Кодекс  законів про працю України від 10.12.1971р. №322-VIII (надалі по тексту – КЗпПУкраїни), Закон України «Про відпустки» від15.11.1996р. № 504/96-ВР (надалі по тексту – ЗУ «Про відпустки»).  

      Наймані працівники є одними головних суб’єктівтрудових правовідносин. Таке судження обґрунтовується тим, що згадані особисвоєю чесною працею приносять істотну користь Україні, що трансформується вправову державу, та її народу, що еволюціонує в згуртовану та нескориму спільноту. 

        Чинне законодавство гарантує найманимпрацівникам всякі можливості, яким в свою чергу властивий майновий чи особистийнемайновий характер.  Зокрема відповіднодо ч. 1 ст. 45 Конституції України кожному, хто працює, гарантовано право навідпочинок. 

     Схожаза своєю сутністю юридична норма отримала належне закріплення в інших нормативно-правовихактах. Зокрема згідно з ч. 2 ст. 2 КЗпП України 

працівникимають різні юридичні можливості, однією з яких в свою чергу є право на відпочиноку відповідності до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня, атакож про щорічні оплачувані відпустки. 

        Чіткий та недвозначний зміст даних нормотримав відповідні конкретизації  в іншихзаконах, які в свою чергу визнані одними з найголовніших елементів національноїсистеми приватного права. Як це розуміти? 

    Окремими вітчизняними нормативно-правовіактами охоплено всякі види ефективноговідпочинку, якими можуть скористатися наймані працівники. Наприклад, ч. 1 ст. 74 КЗпП України, а також ч.1 ст. 2 ЗУ «Про відпустки», охопленобезпосередні вказівки про те, що всім громадянам, які перебувають в трудовихправовідносинах з підприємствами, установами та організаціями незалежно відформи власності, різновиду діяльності та галузевої належності, а такожгромадянам, які працюють за трудовим договором у фізичної особи, працедавецьнадає щорічні (основна та додаткові) відпустки із збереженням на їх періодмісця роботи (посади) і заробітної плати. 

    Отже, працівники, які працюють у фізичноїособи за трудовим договором, одночасно володіють різними за своєю суттююридичними можливостями. Наприклад, наведені трудівники мають право на щорічні додатковівідпустки із збереженням на її період місця роботи (посади) й заробітної плати.