Окремі проблемні аспекти правового статусу заповідача (частина 2)

   Загальновідомо, що окремі суб’єктицивільно-правових відносин володіють правом на складення заповіту. Чи можутьвчинити вищезазначений правочин фізичні особи, які, досягши шістнадцяти років,водночас бажають займатися діяльністю, що за своєю юридичною суттю єпідприємницькою? 

    На мою думку, зазначені суб’єктицивільно-правових відносин володіють правом на складення заповіту, мають правона заповіт. Зазначену точку зору ми спробуємо підтвердити такими судженнями. 

    По-перше, право на заповіт гарантовано невсім учасникам правовідносин. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК Українивчиняти вказаний правочин можуть тільки фізичні особи, що володіють повноюцивільною дієздатністю. Така здатність виникає з обов’язковим настанням певнихюридичних фактів. Тобто, ч. 1 ст. 34 ЦК України закріплює в собі безпосереднювказівку про те, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досяглаповноліття. Однак не треба забувати про те, що надійним підґрунтям ймовірногонадання окремим суб’єктам правових відносин такої здатності є інші юридичніфакти,  зокрема так звана «емансипація».Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність можебути надана фізичній особі, яка досягла шістнадцятирічного віку і хоче займатисяпідприємницькою діяльністю. 

    По-друге, підприємницькій діяльностіпритаманна відповідні властивості. Зокрема її здійснюють певні суб’єкти з метоюотримання значного прибутку. Однак не треба забувати про те, що можливому одержаннювказаних доходів передують різні правомірні дії (наприклад, виготовлення відповіднихтоварів, їх реалізація, сплата податків й т. д.). Вказані діяння має можливістьвчинити тільки фізичні особи, що володіє повною цивільною дієздатністю.  

  По-третє, відсутність в фізичних осіб, якідосягши шістнадцятирічного віку, водночас провадять підприємницьку діяльність,права на складення заповіту, обумовить обов’язкове настання певних за своєюсуттю правових наслідків. Зокрема зазначені учасники правових відносин незможуть розпоряджатися тієї чи іншою частиною майна, яке належить їм на правіприватної власності, вчиняючи певні правочини, до когорти яких, належить, наприклад,заповіт.