В даній статті розглядається доцільність гарантування права на заповіт шістнадцятирічній фізичній особі, яка працює за трудовим договором.
Загальновідомо,що окремі суб’єкти цивільно-правових відносин володіють правом на складеннязаповіту. Чи можуть вчинити вищевказаний правочин шістнадцятирічні фізичніособи, які працюють за трудовим договором?
На мою думку, вказані учасники цивільно-правовихвідносин володіють правом на складення заповіту. Зазначену точку зору я спробуюобґрунтувати за допомогою таких доводів.
По-перше, право на заповіт гарантовано невсім учасникам правовідносин. Зокрема відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України вчинятивказаний правочин можуть тільки фізичні особи, що володіють повною цивільноюдієздатністю. Така здатність виникає з обов’язковим настанням певних юридичнихфактів. Тобто, ч. 1 ст. 34 ЦК України закріплює в собі безпосередню вказівкупро те, що повну цивільну дієздатність має фізична особа, яка досяглаповноліття. Однак не треба забувати про те, що надійним підґрунтям ймовірногонадання окремим суб’єктам правових відносин такої здатності є інші юридичніфакти, зокрема так звана «емансипація».Наприклад, згідно з ч. 1 ст. 35 ЦК України повна цивільна дієздатність можебути надана неповнолітній фізичній особі, яка досягла шістнадцятирічного вікута працює за трудовим договором.
По-друге, правовому статусу найманогопрацівника властиві певні ознаки. Зокрема вищезазначена особа повиннадобросовісно та своєчасно виконувати різноманітні обов’язки, які охоплені трудовимдоговором, підписаним нею. Але не потрібно забувати про те, що належне виконаннятаких дій вимагає від зазначеної особи глибокого осмислення та максимальногозосередження. Тому, враховуючи вищезазначені доводи, працювати за трудовимдоговором, можуть тільки фізичні особи, які мають повну цивільну дієздатність.
По-третє, відсутність в фізичних осіб, якідосягши шістнадцятирічного віку, в той же час працюють за трудовим договором,права на складення заповіту, обумовить обов’язкове настання певних за своєюсуттю правових наслідків. Зокрема зазначені учасники правових відносин не зможутьрозпоряджатися тієї чи іншою частиною майна, яке належить їм на праві приватноївласності, шляхом вчинення певних правочинів, наприклад, заповіту.
