Моя відповідь ухилянтам

«Захід припинив постачання зброї, тож беззбройних мобілізованих «з лопатами» кидатимуть затикати фронт своїми тілами».

Фраза міністра закордонних справ Д. Кулеби про війну лопатами – це образний вислів, спрямований на західну аудиторію – де останнім часом надання військової допомоги Україні справді гальмувалось. Але це зовсім не означає, що мобілізованих посилатимуть «здобути зброю в бою», як посилали влітку 1941 року мого діда Прокопа Савича і мільйони інших червоноармійців.

Так, у військах уже неозброєним оком помітний брак певної номенклатури боєприпасів.

Але, по-перше, як ми бачимо на свіжому прикладі Авдіївки, нестача боєприпасів більшою мірою призводить до втрати територій, а не людей. Землі ми обов’язково повернемо. Людей не повернеш. Навіть суто з прагматичної точки зору, в Генштабі розуміють, що воювати доведеться з тим людським ресурсом, який зараз маємо. За нинішніх настроїв у суспільстві та Верховній Раді, суттєве поповнення війська – це доволі примарна перспектива.

По-друге, ЗСУ досить творчо і ефективно застосовує наявне озброєння на заміну відсутнього. Від французьких «Цезарів» на баржі до широкого використання ударних дронів в умовах дефіциту артилерійських снарядів (до речі, виробництво власних 152-мм снарядів в Україні зросло торік у 2,5 рази).

По-третє, мобілізованих чекають не лише в бойових підрозділах. Як можна побачити на сайтах військових вакансій – армії також потрібні сотні пожежників, кухарів, водіїв, бухгалтерів, бізнес-аналітиків, електриків, токарів, бульдозеристів, хіміків і діловодів.

Дійсно, у хаосі перших місяців повномасштабної війни були випадки, коли непідготовлені мобілізовані потрапляли одразу на лінію зіткнення. Для оперативного реагування на такі випадки була і є гаряча лінія Міноборони (0-800-500-442).

На сьогодні ті, хто раніше не проходив військову службу, обов'язково потрапляють на підготовку до навчальних центрів. Це мінімум місяць, а якщо складніша спеціальність, - час підготовки збільшується. Закон визначає максимальну тривалість таких зборів – до 3 місяців. Мені й самому довелося затягнути ремінь на дві дірки за час тривалих і різноманітних занять на полігоні: вдень і вночі, з різними видами зброї та бойової техніки. Ну а після індивідуальної підготовки обов’язково проводиться злагодження ще й у підрозділах.

Новий законопроект про мобілізацію, прийнятий Верховною Радою у першому читанні, також передбачає, що після мобілізації всі громадяни проходять обов'язкову військову підготовку тривалістю 2-3 місяці.

Отже, в армії від самого початку кожному гарантований курс БЗВП (базової загальновійськової підготовки). До речі, після війни такі навички неабияк допоможуть у страйкболі)

1. МВС і так воює - в межах своїх повноважень. Прикордонники, Нацгвардія – підпорядковані МВС. У безпосередній близькості від зони бойових дій постійно несуть службу близько 35 тисяч поліцейських. Патрульні евакуюють мирних мешканців прямо під ворожими кулями і снарядами.

2. Загалом поліцейських в країні всього 98 тисяч (з них 20 тисяч - жінки). Якщо мобілізують, скажімо, половину поліцейських-чоловіків – хто зможе захистити від бандитизму або мародерства мою сім’ю або моє майно – поки я в армії?

3. Масова мобілізація пенсіонерів МВС – це просто марнотратство. Який сенс витрачати кошти на військову підготовку пенсіонерів? Адже помилково вважати, що в міліції їх вчили користуватися РСЗВ або хоча б джавеліном. А з пістолетом Макарова в армії нині не воюють.

Люди, старші за 45 років (будь-якої професії), зазвичай уже мають букет вікових хвороб. Вони часто об’єктивно не здатні виконувати штурмові дії. Це видно і на прикладі армій світу, які ми часто ставимо собі за приклад. В Ізраїлі можуть викликати на службу резервістів до 40 років (офіцерів - до 45). У французький іноземний регіон приймають чоловіків до 40 років. Максимальний вік вступу в діючу армію США становить 34 роки (вік перебування в резерві під час війни у Перській затоці було збільшено до 39 років).

Попри всю безглуздість – на такий аргумент теж доводиться відповідати.

Чисельність ЗСУ перед самим вторгненням становила біля 220 тисяч чоловік (це всі разом: від діловода до головнокомандувача), бойові підрозділи становили близько половини. Відомо, що армія вторгнення склала понад 200 тис. чоловік. При цьому всі 200 тисяч окупантів – це бойові підрозділи (адже в російських колонах не йшли військові бухгалтери, кочегари чи обслуга аеродромів; бодай мобільних госпіталів у них на перших порах не було). Отже, навіть проста математика показує, що для протистояння такій навалі, зібраній в ударні кулаки, наявної кількості ЗСУ було явно недостатньо. Саме тому і проводиться мобілізація. На практиці, задача «армії мирного часу», яку годують платники податків, - стримати першу навалу і дати змогу відмобілізувати армію для військових потреб. Так і сталося з українською армією і в 2014, і в 2022 році. Армія, яку ми всі годували за податки, понесла шалені втрати і виконала свою задачу. Але без мобілізації на війні – ніяк. Мобілізація була навіть у США, які ніколи не зазнавали повномасштабного вторгнення. І не лише у І і ІІ Світових війнах, а й під час війни у В’єтнамі.

1. Це просто жонглювання словами у виконанні далеких від юриспруденції людей. Вони навіть у травні 2022 р. створили на інтернет-представництві президента електронну петицію з вимогою оголосити стан війни з РФ.

Насправді в правовому полі України є поняття “воєнного стану” – яке висвітлено досить детально і в Конституції, і в окремих законах. Це поняття присутнє також в законодавстві багатьох держав і зазвичай має добре розроблений механізм застосування.

Воєнний стан в Україні запровадили 24 лютого 2022 року на три місяці, і відтак його дію регулярно продовжують. При цьому обмежень на кількість продовжень воєнного стану в законодавстві немає.

А от у міжнародному праві дійсно широко вживається “стан війни” («state of war» - англ.) – що вперше згадується у Конвенції про відкриття воєнних дій, яку схвалили в Гаазі 1907 року. Згідно Конвенції, про стан війни має повідомити та сторона, яка напала, а не жертва агресії. Згодом у міжнародному праві оголошення війни почало розглядатися як дія агресора чи держави, яка має намір вчинити акт агресії. Як наслідок, держави просто перестали оголошувати війну одна одній, а військові дії проводили під виглядом різних операцій (згадайте «СВО») чи взагалі заперечували свою причетність до них («іх там нєт»).

Таким чином, на відміну від терміну «воєнний стан», поняття «стан війни» стосується зовнішньополітичної сфери.

Тож проголошеного в країні воєнного стану цілком достатньо, аби організовувати захист України від агресії, зокрема - проводити загальну мобілізацію. Запровадження воєнного стану передбачає надання відповідним владним органам повноважень, необхідних для відвернення загрози, а також тимчасове обмеження конституційних прав та свобод громадян.

2. Можливо, Україні доведеться з часом провести повну мобілізацію економіки. Але вам це не сподобається. Гасло «все для фронту, все для перемоги» може бути реалізоване буквально.

Насамперед, це означає, що весь державний бюджет працюватиме на фронт – а не на пенсії чи зарплати лікарям і медикам.

Плюс централізований розподіл продуктів - карткова система. Часто прихильники мобілізації економіки ставлять за приклад США часів Другої світової. Тож давайте пригадаємо, що там по картках (Rationing in the United States) з початку 1942 року розподіляли цукор, м'ясо, шини, бензин, велосипеди та взуття, безліч інших товарів. Цукру видавали 227 г на людину на тиждень, а до середини 1945 року - вже навіть 129 г на тиждень. Норма бензину для власників приватних машин, не пов'язаних безпосередньо з обороною, становила 11—15 л на тиждень. Після війни норми скасовувалися у міру того, як ринок забезпечував країну товарами. Картки на більшість товарів було скасовано протягом 1945 року, на цукор - у 1947 році.

У Великій Британії під нормований розподіл (Rationing in the United Kingdom) з 1940 року потрапляли вершкове масло, цукор і бекон, а з серпня 1942 року — майже всі продукти, крім хліба та овочів. Картки на бензин були скасовані лише у 1950 році, на цукор та солодощі - у 1953 році, на м'ясо - у липні 1954 року.

У Німеччині картковий розподіл (імперська карткова система) був запроваджений 20 вересня 1939 року і налічував загалом 62 види карток. У Японії карткову систему скасовано лише 1949 року.

Отже в разі обмеження зовнішнього фінансування Україні дійсно доведеться перейти на мобілізаційну економіку. Але це вже стосуватиметься кожного – незалежно від придатності до військової служби.

Погоджуся, що держава в нас недолуга. Корумповані чиновники, дірявий бюджет, розкрадені заводи, вмираючі села, збанкрутіла медицина. Як за таку державу можна воювати?

То не воюй за державу. Воюй за своїх. За своїх дітей, за стареньких батьків, за свою першу вчительку. Далеко не всі вони встигнуть добігти до західного кордону, якщо армія не зможе зупинити російську навалу (що з ними може трапитись в окупації – всі бачили на прикладі Бучі).

Сотні тисяч українців ще два роки тому пішли воювати за своїх. До лютого 2022 року це були просто айтішники, менеджери, професори, трактористи, слюсарі. Вони воюють не лише за своїх батьків і дітей, але і за наших з тобою. Їх стає менше, вони втомлюються, мають уже по кілька поранень кожен. Їм потрібна допомога, потрібна підтримка, потрібне підкріплення.