Прокинься, світе! Україна на лінії оборони демократії
Як Україна захищає цінності світового ліберального порядку
У час, коли терористична держава Росія руйнує наші міста, вбиває мирних жителів і загрожує світові ядерною катастрофою, світ поводиться доволі стримано й не поспішає вдаватися до рішучих дій. Усвідомлення, що у ці дні Росія розгорнула повномасштабну війну проти демократії, здається, поступається страхові країн перед божевіллям злочинця із ядерною кнопкою.
Те, що відбувається сьогодні, є не просто війною проти України. Це напад Росії на світовий ліберальний порядок. Весь світ опинився у заручниках терористичної держави, з якою один на один веде запеклу боротьбу Україна. «Свобода або смерть!» — вже давно не просто гасло для нас. У своїй боротьбі за свободу українці йдуть до кінця. Адже окрім свободи нам немає чого втрачати. Демократія або авторитаризм? На це питання, здається, чіткої відповіді від країн-союзників досі не пролунало.
«Закрий небо, НАТО!», – благає Україна. НАТО ж зберігає хиткий баланс, з одного боку забезпечуючи Україну зброєю, політичною та економічною підтримкою, а з іншого — опасаючись «виходу за межі своїх повноважень» і початку Третьої світової війни. З терористами, проте, не панькаються. Демократичні країни, здається, не розуміють, з ким вони мають справу. Метою Путіна є не стільки Україна, скільки руйнування світового ліберального порядку, легітимізація своєї злочинної влади, утвердження авторитарної російської моделі та запровадження влади олігархії як альтернативи вільному ринку.
Україна є демократією — нехай і не досконалою, а такою, що перебуває на етапі становлення (подекуди – фасадною). Українці є вільними. Вони вправно реалізують свою політичну свободу: протестами проти влади, критикою політичних інститутів, участю у демократичних виборах. Путін не може пробачити українцям цієї свободи. Українська демократія є його найбільшою проблемою, адже ідеологічна модель суверенної демократичної України становить загрозу легітимності його влади. Будучи одержимим ідеєю «братства» російського і українського народів і маючи переконанання у тому, що найкращим політичним режимом для них є авторитаризм, він не може змиритися з тим, що українська демократія, яку вдалося розбудувати після проголошення незалежності України, підриває всі ті антицінності, на яких тримається путінська авторитарна держава.
Одержимість ідеєю поневолити Україну підживлюється тим, що росіяни страшенно розчаровані собою і своїм суспільством, яке, на відміну від українського, не змогло скористатися перевагами свободи у 1990-х. Це почуття розчарування пригнічує їх і породжує ненависть до нас, українців, яким за 30 років незалежності вдалося навчитися свободі й вирватися на якісно новий рівень її реалізації. На противагу українському народові, який мав успішний досвід відстоювання своєї свободи у 2004, 2013-14 рр. і реалізує її щодня, розчарування росіян собою вилилося у заперечення суб’єктності, індивідуальної політичної волі, у невіру в самостійність людських вчинків і в свободу взагалі.
Підтримка росіянами Путіна та їхня мовчазна згода з кривавими злочинами, які він чинить — це результат накопичених невирішених етичних і світоглядних проблем посттоталітарної свідомості. Фобії й страхи, рабський менталітет і магічне мислення перетворили росіян на слухняне стадо, ба гірше — на всеросійський гурток терористів, який сьогодні загрожує людству.
Є щось глибоко особисте (й найбридкіше з усіх можливих емоцій) у ставленні росіян до нас — образа, заздрість, ревнощі, ненависть та споріднені з ними найогидніші почуття. Даруйте за порівняння, але особисто мені істерики Путіна та його громадян нагадують реакцію покинутої дівчини або чоловіка, від котрої або котрого пішов або пішла наречена або наречений, а вона або він біснуються з приводу цієї втрати й наважуються на вбивство.
Залякане стадо росіян зробило свій вибір. Їх будуть ненавидіти, зневажати і судити. Їм не уникнути Нюрнберзького трибуналу. У XXI ст. злочини проти України та нашого народу не зійдуть з рук божевільним катам так, як вони зійшли їм у минулому столітті.
Попри пасивність наших союзників, ми стоятимемо до кінця і ми вистоїмо. Адже на відміну від тих, хто не розуміє, навіщо прийшов на нашу землю вбивати, ми знаємо, за що воюємо. Нам є що втрачати!
Боротьба, яку веде Україна, забезпечить перемогу демократії над авторитаризмом, свободи над рабством, добра над злом, і поверне світові цінності лібералізму. Кожен, хто дбає про майбутнє глобальної демократії, повинен діяти зараз. Прокинься, світе!
- Реформа лісової галузі: коли чесні правила не для всіх Олександр Місюра 12:26
- Як організувати аналітику для бізнесу, коли продажі йдуть з кількох каналів Ерік Клюєв вчора о 17:00
- Україна має шанс інтегруватися у водневу економіку ЄС Олексій Гнатенко вчора о 16:21
- Залученість чи саботаж Олександр Висоцький вчора о 11:14
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? Інна Бєлянська вчора о 11:11
- Сірий інтернет-бізнес під час війни: виклик для держави та суспільства Андрій Лотиш вчора о 11:01
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? Олеся Романенко вчора о 10:46
- Gen Z і освіта: як запалити інтерес до знань у покоління швидких змін Олександра Нікітіна вчора о 08:19
- Якості українських підприємців, що допомагають масштабуватися за кордон Віктор Андрухів вчора о 07:48
- Новий рівень вантажоперевезень: старт контрейлерного коридору Україна – Німеччина Володимир Гузь 02.06.2025 12:08
- Партнерство для відбудови: як бізнесу інвестувати в критичну інфраструктуру Ростислав Никітенко 02.06.2025 12:03
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв 31.05.2025 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко 30.05.2025 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов 30.05.2025 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков 30.05.2025 13:13
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 354
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 326
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 217
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра 186
- Чому досі немає легших бронежилетів для ЗСУ: історія марнотратства та байдужості 81
-
Над прірвою з "Орєшником". Як Росія виплутуватиметься з української "Павутини"
Думка 66322
-
"99% – це не водолази". Як і чим Україна змогла знову вдарити по Керченському мосту
44911
-
Уроки румунського Клужа: як українські міста можуть перетворити виклик на розвиток
Думка 22149
-
Російська авіабомба зруйнувала елеватор одного з найбільших агрохолдингів України
Бізнес 13619
-
"Удар у найвразливіше місце" – до чого призводить недооцінка ворога
Думка 10524