Як обов’язкові пенсійні накопичення залишити добровільними і привабливими для людини

Сподіваюсь, найближчим часом народні депутати визначаться щодо запровадження загальнообов’язкових пенсійних накопичень.

Переконаний, що це потрібно робити і робити швидко. Тому підтримую доопрацьований до повторного першого читання законопроект 2683-д «Про загальнообов’язкове накопичувальне пенсійне забезпечення», вважаю, що його треба негайно схвалити в першому читанні, врахувати зауваження (вони є!) і пропозиції до другого читання та приймати в цілому як Закон.

Маю пропозицію, запровадження якої дозволить залишити пенсійні накопичення для людини добровільними і привабливими, збалансує відповідальність за сплату внесків між працівником, роботодавцем і державою, залучить якнайбільше людей до свідомого накопичення на власну пенсію.

Йдеться про застосування так званої системи автозапису при сплаті пенсійних внесків на другому рівні пенсійної системи (англ.- аuto-enrolment).

Коротко про автозапис

Суть автозапису в наступному. Законодавство країни гарантує, що при запровадженні накопичувальної пенсійної системи другого рівня усі працівники віком до 55 років автоматично стають її учасниками. На їх особисті пенсійні рахунки роботодавець і, у більшості випадків, держава перераховують перший пенсійний внесок. Далі працівник має вибір. Або він за умовчанням приймає можливість стати учасником системи другого рівня та автоматично через один-два місяці долучається до системи власним внеском на свій рахунок. Або ж він добровільно відписується від такої можливості і втрачає кошти, які вже є на його рахунку, та на певний час і саму можливість такого накопичення.

Автоматичний пенсійний запис для всіх працюючих уперше було запроваджено в Австралії (1992 р.), потім у Новій Зеландії, в Ізраїлі (у 2007-му), в Великій Британії (у 2012-му). Із 1 січня 2019-го система діє в Грузії, в Литві, в Польщі, в 2020-му стартувала в Ірландії. Система автозапису для державних службовців досить давно працює в США.

Рівень пенсійних внесків різниться за країнами, але всюди вони паритетні між працівником і роботодавцем та поступово збільшуються від відносно невеликих до тих, які можуть забезпечити значні пенсійні накопичення. Наприклад, в Ізраїлі початкова ставка збільшилася з 1,666% у 2007 році до сьогоднішніх 12,5% (6,5% для роботодавця і 6% для працівника).

Практика та статистика свідчать, що більшість людей, які автоматично долучаються до накопичувальної системи другого рівня, воліють не відмовлятися і не зменшувати свого внеску.

Це підтверджують статистичні дані, опубліковані урядом Великої Британії. Там, із часу запровадження автозапису частка працівників, які активно беруть участь у пенсійних накопичувальних програмах, збільшилася з 55% у 2012-му до 84% у 2017-му. У сільському господарстві та рибній промисловості країни динаміка ще помітніша: з 18% до 68% протягом п’яти років (до 2017-го). А в США, як показують дослідження, участь працівників у програмах автоматичного зарахування становить 87% проти 52% для програм без цієї функції (добровільне накопичення на третьому рівні).

Як це робиться: Приклад Польщі

З 1 січня 2019-го в Польщі у межах реформи другого рівня пенсійної системи запроваджено автоматичне зарахування всіх працюючих платниками пенсійних внесків у наявні фонди та інші суб’єкти третього рівня пенсійної системи, де їм відкрили персональні рахунки для другого рівня.

Працівник віком до 55 років долучається до системи автоматично. Але протягом 60 днів він може відмовитися від участі в системі, втрачаючи бонус від держави і внески роботодавця, що вже є на його рахунку. Особи віком від 55–70 років записуються в систему за бажанням.

Пенсійні внески зростають поетапно, їх сплата паритетна між працівником, роботодавцем і частково, державою.

Етап 1. Початок. Кожному працюючому відкривається персональний накопичувальний пенсійний рахунок. Держава вносить первинний бонус у розмірі 250 злотих (€52) на цей рахунок.

Роботодавець зобов’язаний внести на цей самий рахунок ще 1,5% від валової місячної заробітної плати свого працівника.

Працівник має 60 днів для того, щоб визначитися, чи йому відмовитися і втратити все, що вже є на рахунку і на чотири роки саму можливість такого накопичення на пенсію, чи за умовчанням стати учасником системи. В цьому випадку він автоматично буде сплачувати щомісячний пенсійний внесок у розмірі 2% валової зарплати на свій рахунок.

Етап 2. Збільшення внесків. Працівник може у будь який час збільшити свій добровільний внесок ще на 2%. У цьому випадку роботодавець зобов’язаний також збільшити свій внесок, тепер уже на 2,5%.

В підсумку. Максимальний щомісячний пенсійний внесок роботодавця становить 1,5 + 2,5 = 4%. Максимальний щомісячний внесок працівника становить 2 + 2 = 4%. Разом працівник і роботодавець - 8% від валової зарплати працівника.

До цих грошей  від держави додаються: первинний одноразовий бонус 250 злотих (52 євро) та щорічно ще 250 злотих на кожен діючий персональний пенсійний рахунок.

Відмова. Працівник може відмовитися (відписатися) від участі в системі в будь-який час, при цьому накопичені на його рахунку пенсійні кошти залишаться його приватною власністю. Але лише через чотири роки працівник може знову повернутися в систему на тих же умовах.

Закон запрацював у Польщі з 1 січня 2019 року.

Сплата внесків розпочалася з 1 липня 2019 року спочатку для великих приватних компаній, через півроку – для середніх, з 1 січня 2021-го - для всіх компаній та для всіх державних установ. Загалом, охоплення досягло більше 75% працюючих. Згідно з опитуванням, біля 70% поляків позитивно оцінили нову систему.

Думаю, нам варто подумати над запровадженням системи автозапису і в Україні в рамках законопроекту 2683-д. Таку пропозицію ще в кінці 2019 року Всеукраїнська асоціація недержавних пенсійних фондів (ВАНПФ) подала Комітету Верховної Ради з питань соціальної політики, а влітку 2020 році, посилаючись на позитивний світовий досвід, аналогічну пропозицію висловив і Світовий банк.

Запровадження системи автозапису дозволить вирішити ряд ключових питань накопичувальної пенсійної системи:

- покращить взаємодію між другим і третім рівнями пенсійної системи;

- збалансує відповідальність працівника, роботодавця і держави в системі накопичувального пенсійного забезпечення;

- зніме питання щодо обов’язковості чи необов’язковості сплати пенсійних внесків;

- дозволить побудувати сучасну, гнучку, ефективну накопичувальну пенсійну систему, яка працює в інтересах людини.