Реєстр міжнародних спонсорів війни: хоббі чи робота НАЗК?

Україна більше, ніж півтора року перебуває у новій правовій реальності, спровокованій повномасштабною агресією рф та режимом воєнного стану

І одним із актуальних викликів для Держави постало питання про донесення до міжнародної спільноти позиції, що будь-яка співпраця з рф так чи інакше сприяє/підтримує здатність останньої вести війну проти України. Одним з найбільш дієвих способів цієї комунікації є результати державної санкційної політики, яка наразі розвивається у багатьох площинах.

В той же час слід розуміти, що органи державної влади, їх посадові особи відповідно до вимог Конституції України мають діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Водночас саме санкційна сфера, до певної міри, є методом відступу держави від правового порядку мирного часу.

Санкційне «чистилище» і хто ним керує

Не буде перебільшенням сказати, що Україна стала флагманом у формуванні і реалізації нових форм санкційної політики. Однією з таких цікавих форм є наповнення реєстру міжнародних спонсорів війни на порталі «Війна і санкції», який адмініструє НАЗК на власному офіційному веб-сайті.

Такий засіб іміджевого впливу на сьогоднішній день жодним нормативним актом не врегульовано. Включення юридичної особи-нерезидента до переліку міжнародних спонсорів війни за своєю суттю не є рішенням суб’єкта владних повноважень.

Виникає питання, чому саме НАЗК займається веденням реєстру міжнародних спонсорів війни, яке є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику?

Виявляється, що НАЗК, як державний орган, залучене до роботи одразу трьох робочих груп:

- Міжвідомчої робочої групи з питань реалізації державної санаційної політки з питань реалізації державної санкції політики;

- Міжвідомчої робочої групи з питань притягнення до відповідальності винних у агресії щодо України осіб, розшуку, арешту та подальшої конфіскації або примусового вилучення їхніх активів, а також об’єктів права власності рф та її резидентів у дохід України;

- Міжнародної робочої групи з питань санкційної політики проти рф (групи Єрмака-Макфола).

Перелік міжнародних спонсорів війни публікується на сайті офіційному НАЗК для досягнення ефективності діяльності вказаних робочих груп. В той же час НАЗК, посилаючись на воєнний стан та національну безпеку, не називає джерела отриманої інформації про осіб, які підлягають внесенню до вказаного списку.

З наведеного вбачається, що НАЗК в статусі державного органу залучене до діяльності вказаних робочих груп щодо реалізації санкційної політики, сприяє ефективності їх діяльності, веде веб-портал «Війна і санкцій», приймає рішення про включення особи до переліку міжнародних спонсорів тероризму, в той час, як ця діяльність НАЗК як державного органу нічим не врегульована.

Можна казати, що у вільний від проведення перевірок електронних декларацій час НАЗК займається «хоббі» по наповненню веб-порталу «Війна і санкцій». Одначе, такий позаправовий характер насправді відповідає загальній логіці санкційної політики, значна частина якої тим чи іншим чином стосується сфери правової невизначеності.

Що робить НАЗК для реального застосування санкцій

Як зазначає НАЗК, перелік міжнародних спонсорів тероризму, що публікується на веб-порталі «Війна і санкцій», є іміджевим заходом, який спрямовано на створення інформаційного тиску для виходу міжнародних компаній з ринку росії та припинення ними фінансування війни держави-агресора.

Однак, Мінюст може розцінювати таку інформацію непросто іміджевим заходом, а інформаційним джерелом щодо підтвердження доводів в обґрунтуванні позовних заяв про застосування санкцій у вигляді стягнення активів в дохід держави.

Отже, інформація, отримана державним органом з невідомих джерел та способами, опублікована на офіційному сайті цього державного органу поза межами його основної діяльності та мети створення, фактично легітимізується та використовується як доказ в своїй діяльності іншим державним органом. Але така конструкція не є новою, наприклад, Мінюст до позовної заяви в якості доказу може додавати протокол допиту слідчого іншим слідчим.

Також цікавим є факт, що,  як повідомляє Мінюст, наразі чинним законодавством не визначено критерії оцінювання осіб, щодо яких вирішується питання про ініціювання застосування санкцій у вигляді стягнення активів у дохід держави та подання відповідної позовної заяви до суду.

Наразі наявні кейси виключення з пре-санкційного листа, коли учасник повідомив про вихід з російського ринку. Таким чином, не виключено, що перелік міжнародних спонсорів війни може виступати в якості свого роду першим кроком для визначення суб’єктів, до яких можуть бути застосовані персональні економічні санкції та, відповідно, санкцій у вигляді стягнення активів в дохід держави. В той же час, суб’єкти, які необґрунтовано внесені на вказаний вище портал, мають максимально активно і повно надавати НАЗК актуальну інформацію. 

Матеріал підготовлений у співавторстві з адвокатом AO AVER LEX Іваном Осколковим