Як з України зробити "інвестиційну Мекку"

Як це забезпечити на практиці?

Сьогодні в нашій державі не знайдеться жодної людини, яка не погодиться з твердженням, що для забезпечення економічного зростання України потрібно створювати нові робочі місця та залучати інвестиції в економіку. Але як це забезпечити на практиці?  

Спочатку треба зрозуміти, що тріада взаємодії у вигляді «капіталізація держави - капіталізація бізнесу - капіталізація людини» є взаємозалежним зв’язком, відтак від капіталізації бізнесу буде збільшуватися капіталізація країни та купівельна спроможність кожного громадянина. Точно також, наприклад, покращення рейтингів країни дозволить здешевити капітали запозичень для бізнесу, що призведе до можливості бізнесу розширяти виробничі потужності і створювати нові робочі місця. Саме тому, держава та бізнес повинні мати партнерські відносини. Як в переносному так і в прямому значенні цього слова. І точка дотику таких відносин повинно зійтися на створенні Державного агентства нових інвестицій. 

Власне, держава, через Державне агентство визначає пріоритетні галузі інвестування у середньостроковій перспективі, у розрахунку прогнозування корисного строку  повернення новому інвестору доходів на вкладений капітал шляхом прийняття відповідної державної програми нових інвестицій. Очевидно, що такий строк не може бути менший ніж 5 років. Серед галузей, в яких держава повинна брати участь в інвестуванні, можна, очевидно, виділити АПК та переробку сільськогосподарської продукції, продовольча група товарів, фармакологія, ІТ-галузь, інфраструктурні проекти. Далі, через 4 групи стимулів держава бере участь у створенні нових  інвестицій через Державну Агенцію інвестиційних проектів, а саме: 

1. Податкові стимули. 

А) Податок на прибуток підприємств та податок з доходів фізичних підприємств. При капіталозатратних інвестиціях варто говорити про дисконтування частки нової інвестиції в матеріальні основні засоби або не матеріальні активи, прискорення амортизації капітальних витрат (це питання вже частково вирішено нещодавніми змінами до Податкового кодексу), звільнення від оподаткування податком на прибуток підприємств рекапіталізованих доходів від нової інвестиції, надання податкових канікул з податку на прибуток підприємств та/або податку з доходів фізичних осіб для нових підприємств, заснованих в межах територій пріоритетного інвестування, у тому числі депресивних. 

Б) Непрямі податки, а саме податок на додану вартість. Джерелом податкового стимулювання може бути звільнення від податку на додану вартість та інших податків (зборів) на товари та послуги, що ввозяться на митну територію України або поставляються на митній території України, за умови їх вкладення у вигляді нової інвестиції в підприємство в обмін на його корпоративні права, а також автоматичне відшкодування податку на додану вартість при експорті товарів (послуг), виготовлених підприємством, створеного за рахунок нової інвестиції. 

В) Податок на нерухоме майно, відмінної від земельної ділянки, а також податки на землю, відмінної від земель сільськогосподарського призначення.  

Тут об’єктивно ми можемо говорити про податкове стимулювання нових інвестицій, яке надається шляхом звільнення підприємства від податків на рухоме та нерухоме майно, відмінне від землі; податку (плати) за землю, інших податків, базою яких є вартість такого рухомого або нерухомого майна, внесеного  у вигляді нової інвестиції або нерухомого майна, або нерухомого майна, придбаного за   кошти нової інвестиції. 

2. Субсидіарні або компенсаторні стимули. 

Держава бере участь у новій інвестиції через механізм компенсації частини капітальних видатків нової інвестиції або, при некапіталоємких інвестиціях (таких як, зокрема, ІТ-галузь) операційних витрат. Мова йде про частку 20-30 відсотків від загальної суми інвестиції. Умовно кажучи, якщо держава бере участь у покритті частини затрат на CAPEX чи OPEX, вкладаючи умовний 1 млн гривень, то за рахунок податкових надходжень від нової інвестиції та створенні нових робочих місць тільки за перший рік держава поверне до бюджету від податкових відрахувань десь 600 тисяч гривень, а за другий рік повністю поверне свою інвестицію та вийде у інвестиційний прибуток з подальшим його мультиплюкуванням. 

Перелік та кількісні об’єми таких стимулів визначається відповідним Держаним Агентством нових інвестицій та відповідна сума закладається у державний бюджет України. 

3. Програма гарантійного стимулювання нових інвестицій. 

Кожен інвестор, як внутрішній так і зовнішній, при розробленні бізнес-планів нових інвестицій опирається на діючу податкову базу України. Відтак закладає ставки податків та зборів, які діють на момент інвестування в юрисдикцію в свої бізнес ризики, а також ризики пов’язані з репатріацією інвестиції. Саме тому, одним з елементів взаємодії на рівні взаємодії держава-бізнес є гарантування інвестиційного клімату. Так, якщо держава змінює порядок репатріації інвестиції або ставки податків та зборів під час інвестування, держава гарантує повернення збитків інвестору заподіяні державними органами, що призвели до збільшення податкових відрахувань та режиму репатріації. Так, безумовно ту є певні виключення, зокрема якщо питання режиму репатріації було змінено умовами міжнародних договорів, або законодавством країни податкового резидентства інвестора. Державне Агентство нових інвестицій перед наданням таких гарантій повинно оцінювати ряд ризиків, зокрема ризик ліквідності інвестиції, операційний ризик та інвестиційний ризик. 

4. Адміністративне стимулювання нових інвестицій. 

Тут мова піде про ті відомі «інвестиційні няні», які вже активно обговорюються в суспільстві, в політикумі та бізнес-середовищі. Зокрема, при інвестиції певного еквіваленту суми, скажімо 1 млн євро, держава забезпечує отримання всіх дозвільних документів та ліцензій для реєстрації нового підприємства та початку його роботи. Власне якщо мова піде про більші суми залучення інвестицій, скажімо на рівні 10 млн євро, то такий інвестор має право власним бажанням замовити Агентству його працівника, який виконуватиме роль юридичного та економічного (за потреби) супроводження такої нової інвестиції протягом строку інвестиційної угоди.