Чи насправді стала обов’язковою вакцинація

Чи насправді стала обов’язковою вакцинація для можливості дітям відвідувати школи та дитячі садки?

Нещодавно на сайті Міністерства охорони здоров’я України (http://moz.gov.ua) розміщена стаття з голосною назвою «Невакциновані діти не можуть відвідувати школи та дитячі садки», яка активно була підтримана і обговорювалась в засобах масової інформації.

Що ж насправді змінилося законодавчо і чи дійсно на сьогодні існує заборона щодо відвідування школи та дитячих садків дітям без обов’язкових щеплень?

Згідно статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов'язковими і включаються до календаря щеплень. В той же час частина 6 цієї статті передбачає, що дітям до п’ятнадцяти років профілактичні щеплення   проводяться  за  згодою  їх  об'єктивно інформованих батьків.

Що означає «об’єктивно проінформовані»? В це поняття згідно законодавства включено:

-         Об’єктивна інформація про щеплення;

-         Наслідки відмови від щеплення;

-         Можливі поствакцинальні ускладнення.

Лише після отримання вказаної інформації батьки дитини приймають рішення чи погоджуються вони здійснювати щеплення своїй дитині чи відмовляються. На практиці нажаль спостерігаємо зворотню ситуацію: батькам нічого не пояснюють; рішення батьки приймають під свою особисту відповідальність керуючись знаннями з Інтернету, від друзів, колег по роботі і т.д.; лікар надає батькам на підпис документ в якому зазначено, що батьки про все проінформовані і самі несуть відповідальність за свою дитину.

Якщо батьки приймають рішення про проведення вакцинації своїй дитині, кожного разу проводячи чергове щеплення не знають яку реакцію організму очікувати, що є нормою, а в яких випадках вже варто хвилюватися і терміново викликати лікаря.

Підсумовуючи викладене батьки приймають одне з рішень: чи проводити вакцинацію чи ні. Якщо батьки відмовляються від вакцинації,   лікар  має право  взяти  у  них  відповідне письмове підтвердження,  а в разі відмови  дати  таке  підтвердження  -  засвідчити   це   актом у присутності свідків.

І наче б то статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» фактично передбачено право батьків обирати один із можливих варіантів, проте проблеми починаються тоді, коли настає час віддавати дитину до садочку або школи. І тут ми повертаємось до обговорення питання заборони невакцинованим дітям відвідувати садочки та школи та його нормативного регулювання.

В інформації розміщеній на сайті МОЗ посилаються на статтю 15 «Про захист населення від інфекційних хвороб» згідно частини другої якою, дітям, які  не  отримали  профілактичних  щеплень  згідно   з календарем щеплень, відвідування дитячих закладів не дозволяється. У разі якщо профілактичні щеплення дітям  проведено  з  порушенням
установлених  строків у зв'язку з медичними протипоказаннями,  при благополучній  епідемічній   ситуації   за   рішенням   консиліуму відповідних  лікарів  вони  можуть  бути  прийняті до відповідного дитячого закладу та відвідувати його.

Отже, дана стаття містить виключення а саме:

-         якщо щеплення проведено з порушенням установлених строків;

-         якщо існують медичні протипоказання;

-         у разі відмови батьків від проведення щеплення (це виключення випливає із статті 12 цього ж Закону, про що йшлося вище).

Незважаючи на виключення щодо вакцинації, передбачені законодавством і з посиланням на спільний лист Міністерства охорони здоров’я України і Міністерства освіти і науки України від 06.09.2018 року (http://moz.gov.ua/uploads/1/7085-list_moz_i_mon.pdf), засоби масової інформації у своїх заголовках повідомляють по обов’язковість вакцинації.

Що ж насправді написано у спільному листі МОЗ і Міносвіти?

Назва Листа «Щодо напруженої епідемічної ситуації», яку в Листі пояснюють підвищенням захворюваності на інфекційні хвороби в останні 5 років, в тому числі захворювання на кір. Проте станом на вересень 2018 року в засобах масової інформації відсутня інформація про підвищення захворюваності на інфекційні хвороби.  Стає незрозумілим чому у вересні так гостро виникає питання вакцинації без будь-яких передумов до цього?

Що стосується суті Листа і саме головне резолютивної частини: знову ж таки посилання на статтю 15 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб», нагадування про Календар профілактичних щеплень і дослівно резолютивна частина: «просимо взяти під особистий контроль організацію заходів, спрямованих на попередження захворювання населення на інфекційні хвороби, яких можна запобігти шляхом імунопрофілактики».

Як бачимо, жодної заборони дітям, у яких відсутні щеплення, відвідувати дитячі садки і школи у Лісті МОЗ і Міносвіти не зазначено.

Крім того, сама по собі будь-яка заборона для дітей відвідувати заклади дошкільної та шкільної освіти фактично не можливо, через гарантії визначені Конституцією та Законом України «Про освіту», а саме: держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти.

Важливим моментом є і те, що стаття 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» містить поняття «навчальний заклад», в той же час Закон України «Про освіту» не містить поняття «навчальний заклад», дане поняття замінено но «заклад освіти». А тому, до приведення законодавства у відповідність повністю застосовувати статтю 15 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» неможливо. Очевидно, що Міністерство освіти усвідомлю це, хоча незрозуміло чому у спільному Листі дана юридична колізія не зайшла свого відображення.

Висновок з даної ситуації можливо зробити наступний:

Дійсно потрібно проводити заходи по попередженню захворюваності населення. Вочевидь, що такі заходи повинні перш за все бути спрямовані на інформування населення шляхом надання повної, достовірно і об’єктивної інформації.  Законодавство, що регулює сферу охорони здоров’я і законодавство у сфері освіти не повинні мати будь-яких протирічь між собою.  

Таким чином, будь-які заборони відвідання закладів освіти дітям без щеплень є неконституційними до моменту створення державою для таких дітей умов і можливостей отримання альтернативної освіти.