Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
24.01.2023 13:02

Чому micro-credentials (мікрокваліфікації) – це не "мікрокредити" чи "мікронавички"?

Докторка політичних наук, професорка, членкиня Національного агентства кваліфікацій

В систему освіти дорослих (освіти впродовж життя) увійшло поняття "micro-credentials" – документ, що підтверджує результати короткострокового навчання.

Ми живемо в світі, де потрібно постійно вчитися, набувати нових умінь, навичок і знань. Не дивно, що в систему освіти дорослих (освіти впродовж життя) увійшло поняття «micro-credentials» – документ, що підтверджує результати короткострокового навчання.

В українському середовищі micro-credentials інколи називають «мікрокредитами» чи «мікронавичками». Зустрічається навіть дивне слово «мікростепені», а Google-перекладач, хмммм, полюбляє, «мікро облікові дані».

Розберемось, що не так із такими перекладами.

1. Чому не «мікрокредити»?

Асоціацію з банківським терміном кредит відкидаємо одразу. Бо тут мова не про кошти, а про навчальне навантаження.

Україна послуговується ЄКТС – Європейською кредитно трансферною-накопичувальною системою, яка дає змогу кількісно (у кредитах, credits) оцінити навчальні програми і навантаження здобувачів освіти. Один, навчальний рік – це 60 кредитів ЄКТС. А от обсяг кредиту – справа національна. Наша країна визначила для себе, що один кредит – це 30 годин навчального навантаження студента (у деяких країнах зупинились на 25 годинах).

Короткострокове навчання, яке призводить до micro-credentials, за даними досліджень, становить 3-15 кредитів. Тобто «короткострокове навчання» є відносно коротким. З досвіду багатьох країн, це щось менше, ніж кількість кредитів, потрібна для отримання повної освітньої кваліфікації.

Таким чином, micro-credential не може бути «мікрокредитом», бо він «макрокредит».

Прикметно, що є й формальна відмінність перекладу: кредит – це сredit (кредит, залік, довіра, честь тощо), у той час як credentials – документ, який щось засвідчує; вірчі грамоти; повноваження.

2. Чому не «мікронавички»?

Люди зараз постійно набувають нових навичок. Як і вмінь та знань, а також компетентностей (як інтегральних здатностей щось робити). Але ж навички чи компетентності стають micro-credentials тоді, коли вони належним чином описані як результати навчання, оцінені та зафіксовані в документі, який видає той, хто проводив навчання цим навичкам чи компетентностям.

І ще таке трохи особисте. Моя базова освіта змушує мені пручатися терміну «мікронавички» (а де тоді «макронавички»?). З цим терміном я познайомилась, здобуваючи освіту із соціальної роботи, коли ми вивчали мікронавички спілкування в курсі із консультування, де був базовий підручник, не дуже вдало перекладений з англійської мови. Фактично, йшлося про базові навички та вміння – уважно слухати клієнтів, надавати їм зворотний зв’язок… Жодна з цих «мікронавичок» не тягне на micro-credentials у сучасному розумінні цього терміну з категорії освіти дорослих.

3. Чому не «мікроступені»?

Micro-credentials може надаватись не тільки в закладі освіти, а й іншими надавачами, наприклад, унаслідок навчання на робочому місці, організованому роботодавцями, чи професійними асоціаціями.

Micro-credentials не є конкуренцією до так званої ступеневої освіти (яка завершується виданням документа про освіту). Водночас чимало країн роблять так, щоб можна було накопичити micro-credentials, щоб вони визнавались в освітньому та професійному середовищі, і зрештою могли, за бажанням їх власників, призвести до отримання повної чи часткової професійної або освітньої кваліфікації. Так-так, саме кваліфікації. І в деяких країнах micro-credentials уже відносять до Рамки кваліфікації, і Європейська Комісія радить усім європейським країнам робити це.

4. Чому не «мікро облікові дані»?

Не знаю, як кому, а мені цей продукт комп’ютерного перекладу взагалі не зрозумілий. І не бачу його зв’язку із системою кваліфікацій. Так, Європейська Комісія ухвалила Рекомендації про індивідуальні освітні рахунки (individual learning accounts) і радить усім державам створити такі рахунки/записи/акаунти для дорослих громадян, аби там можна було фіксувати не тільки результати формальної освіти, а й результати короткострокового навчання. Такі акаунти могли б також використовуватись для накопичення micro-credentials для отримання повної кваліфікації, отримання ваучерів від держави на підвищення кваліфікації чи перекваліфікації та інші цілі, пов’язані з набуттям потрібних кваліфікацій. Тобто, ці рахунки/облікові дані розглядаються як платформа, інструмент для micro-credentials, а не замінюють їх.

Що ж таке micro-credentials?

Отже, micro-credentials – це не «мікрокредити», «мікронавички», «мікростепені» чи «мікро облікові дані». Тоді що? Це кваліфікація – тобто документ, виданий певним надавачем кваліфікацій, який описує, що особа набула певних компетентностей і що результати навчання належним чином оцінені. Ці кваліфікації можуть бути віднесені до певного рівня НРК та описані в кредитах ЄКТС.

У чому ж специфічність micro-credentials як певного різновиду сучасних кваліфікацій? Вони – результат короткострокового навчання (звісно ж, не 0,5 кредиту ЄКТС, типу дводенний тренінг, а більше). Вони менш зарегульовані та забюрократизовані, ніж традиційні кваліфікації: не мають обов’язкової прив’язки до професійних стандартів, їх провайдери не проходять спеціальні процедури акредитації. Вони можуть накопичуватись і призводити до отримання більшої кваліфікації, яку присуджують спеціально уповноважені інституції (заклади освіти, кваліфікаційні центри, у деяких країнах – професійні асоціації абощо). І саме тому їх вважають «мікрокваліфікаціями» і частиною Національної системи кваліфікацій.

Відправити:
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи