Зарплатня чиновників: влада підпалила власну хату через непродумані комунікації

Рішення про підвищення зарплат держслужбовцям призвело до чергової комунікаційної кризи, яку легко можна було попередити

Другий день український інтернет обурюється різким підвищенням зарплат держслужбовців. Чергова інформаційна криза спричинена непродуманою комунікаційною політикою та відсутністю підготовки суспільства до цієї новини.

Чому це рішення правильне

Підвищення зарплат держслужбовців – цілком логічне та закономірне рішення. Нова влада декларує позбавлення корупційної складової у держустановах та залучення досвідчених професіоналів, здатних змінювати країну. Логічно, що люди з якісною освітою, потужним професійним бекграундом у великому бізнесі та успішними реалізованими проектами за плечима не прийдуть працювати на державу за 2 копійки. Треба заохочувати: або прозорою гідною зарплатнею, або можливістю стати на сірі фінансові потоки. Влада обрала перший варіант, дотримуючись передвиборчих обіцянок.

Що не так

Проблема не в рішенні, а у способі його донесення до людей. Гіпотетична тітка Глаша з Обухова, яка працює санітаркою в місцевій лікарні за 4 тис. грн, м’яко кажучи, обурилась, що відтепер чиновник отримуватиме у 40 разів більше за неї. Треба зважати, що ця гіпотетична тітка Глаша не вдаватиметься у подробиці освіти, професійного досвіду та рівня відповідальності чиновника, чим і обумовлена його зарплатня. Для неї держслужбовець завжди буде «лінивим марнотратником державних коштів, неробою, який лише наживається на людях».

Тому важливе комунікаційне завдання влади, яке завжди треба тримати на думці, перш ніж ухвалювати соціально і економічно складні рішення: пояснити гіпотетичній тітці Глаші, чому це правильно і добре для всіх. В ідеалі: не лише отримати її компромісне розуміння, а й зробити її своєю союзницею, адвокаткою рішення. Щоб на роботі, в магазині, у дворі з сусідами вже вона почала пояснювати іншим, чому рішення влади є єдино вірним. Це називається – штучне створення суспільного запиту.

Як варто було вчинити

По-перше, кожне важливе рішення важливо аналізувати на предмет комунікаційних загроз. Очевидно, що питання грошей і зарплат проблемне для нашого суспільства. Люди досі згадують обмовку про 4 тис. доларів для вчителів. Передбачивши кризу, можна заздалегідь підготуватися до неї, підстелити соломку.

По-друге, рішенню мала передувати інформаційна кампанія, яка б створила правильний фон. Серія статей, новин, інтерв’ю, аналітичних матеріалів, інфографік, які б на пальцях роз’яснювали, що подолати корупцію в держорганах можна лише шляхом доведення зарплат до ринкового рівня. У світі чимало успішних прикладів, які б спрацювали як прекрасний аргумент. Зараз влада намагається проводити таку інформаційну кампанію постфактум. Але вона не працює, бо фон «зрада» вже створений і укорінений.

По-третє, якщо криза вже трапилася, варто бути обережним, виваженим і беземоційним у своїй риториці. Не вдаватися до взаємних образ, не переходити на особистості. Приклад того, як не варто робити в антикризових комунікаціях: Ігор Смілянський, очільник «Укрпошти». Фаховий менеджер, але провальний в антикризових комунікаціях. Обурившись звинуваченнями у надвисокій зарплатні, він пішов у коментарі лідерів думок, які написали про це, і без купюр почав грати у пінг-понг взаємних звинувачень. Всі спроби виправдатися та вибити свою правду кулаком виглядають жалюгідно та принизливо.

Рішення про підвищення зарплат держслужбовцям призвело до чергової комунікаційної кризи. Влада власноруч підпалила власну хату і тепер доблесно намагається її загасити. Хоча наявність протипожежної системи дозволила б утримати цю проблему на стадії іскри.