Ще одна європейська країна визнає Голодомор в Україні геноцидом
Палата депутатів Люксембургу готова вивчити та розглянути питання щодо визнання Голодомору в Україні 1932-1933 рр. актом геноциду. Здавалося б, що на перший погляд дана подія є мізерною на фоні більш важливих проблем внутрішньополітичного та міжнародного х
Нещодавноз’явилася новина про те, що Палата депутатів Люксембургу готова вивчити тарозглянути питання щодо визнання Голодомору в Україні 1932-1933 рр. актомгеноциду. Здавалося б, що на перший погляд дана подія є мізерною на фоні більшважливих проблем внутрішньополітичного та міжнародного характеру. Але в той жечас, варто розуміти, що саме на основі таких дипломатичних кроків поступовоздобуваються значні символічні перемоги.
На сьогоднішній день 15 державвизнали трагічні події 1932-1933 рр. геноцидом українського народу, а ще 9 –офіційно засудили їх як акт винищення людства. Відповідно, у разі позитивногорішення, Люксембург стане 16-ою країною, яка на вищому рівні підтримує Українув даному питанні. Звісно ж, можна вважати, що дана кількість є малою, оскількине складає навіть 15% від усіх держав світу. Але, знову ж таки, у цьомускладному питанні бодай найменша міжнародна підтримка є суттєвою. Як засвідчуєсвітова практика – перемогу при вирішенні такого роду проблем не можна отриматимиттєво.
Загалом, якщо розглядати коректністьвизнання подій 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу, то вартозазначити, що це рішення має під собою всі підстави. Наприклад, у статті ІІКонвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього наводитьсяперелік дій, які кваліфікуються як геноцид. Події 1932-1933 рр. в Україніпідпадають під наступний пункт – навмисне створення для будь-якої групи такихжиттєвих умов, які спрямовані на її повне або часткове знищення. Враховуючи, щона даний момент цей документ ратифікували 144 держави, відсутність загальноговизнання факту геноциду українського народу лише викликає подив.
Але такий стан справ пояснюєтьсядуже просто – наявна політична кон’юнктура не сприяє розширенню міжнародноїпідтримки України з даного питання. Наприклад, деякі держави не визнаютьгеноцид українців у 1932-1933 рр. з огляду на те, що мають «темні» моментивласної історії пов’язані з даним злочином. Інші не хочуть сваритися зі своїмисоюзниками, а деякі чекають аналогічних та рівноцінних символічних поступок збоку України. Відповідно, ціла низка політичних обставин ускладнює актуалізаціюданого питання на міжнародній арені. Більше того, можливо, вітчизнянадипломатія не докладає потрібних зусиль в даному напрямку, оскільки на політичномупорядку денному перебувають абсолютно інші питання.
Тому в ситуації з Люксембургом,позитивне рішення Палати депутатів насправді стане чималою підтримкою, особливов контексті російської агресії. Для України кожен акт визнання подій 1932-1933рр. має бути однаково цінним та важливим, незалежно від впливу й сили держави,яка прийняла таке рішення. Відповідно, слід цінувати такі кроки, намагатися їхпримножити та зберегти отримане, оскільки з часом це може стати непоганоюзовнішньополітичною перемогою України.
- Як організувати аналітику для бізнесу, коли продажі йдуть з кількох каналів Ерік Клюєв вчора о 17:00
- Україна має шанс інтегруватися у водневу економіку ЄС Олексій Гнатенко вчора о 16:21
- Залученість чи саботаж Олександр Висоцький вчора о 11:14
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? Інна Бєлянська вчора о 11:11
- Сірий інтернет-бізнес під час війни: виклик для держави та суспільства Андрій Лотиш вчора о 11:01
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? Олеся Романенко вчора о 10:46
- Gen Z і освіта: як запалити інтерес до знань у покоління швидких змін Олександра Нікітіна вчора о 08:19
- Якості українських підприємців, що допомагають масштабуватися за кордон Віктор Андрухів вчора о 07:48
- Новий рівень вантажоперевезень: старт контрейлерного коридору Україна – Німеччина Володимир Гузь 02.06.2025 12:08
- Партнерство для відбудови: як бізнесу інвестувати в критичну інфраструктуру Ростислав Никітенко 02.06.2025 12:03
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв 31.05.2025 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко 30.05.2025 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов 30.05.2025 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков 30.05.2025 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак 30.05.2025 11:48
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 352
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 280
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 190
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра 152
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 145
-
Над прірвою з "Орєшником". Як Росія виплутуватиметься з української "Павутини"
Думка 54842
-
Навроцький – наступний президент Польщі: що це означає для України
Думка 48494
-
"99% – це не водолази". Як і чим Україна змогла знову вдарити по Керченському мосту
10471
-
"Удар у найвразливіше місце" – до чого призводить недооцінка ворога
Думка 10443
-
"Поганий день для Путіна". Реакції західних посадовців на атаку СБУ по аеродромах Росії
9366