Практика визнання недійсними договорів при банкрутстві

Дана стаття висвітлює судову практику місцевих господарських судів та Вищого господарського суду України, в питанні визнання договорів банкрута недійсними.

Оскарження договорів, які негативно вплинули на майновий стан боржника та його розрахунки з кредиторами, досить широко розповсюджено на практиці у судових справах про банкрутство. Цим правом користуються як арбітражні керуючі, так і кредитори. 

Стаття98 закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом» покладає на арбітражного керуючого прямий обов’язок аналізуватифінансову, господарську, інвестиційну та іншу діяльність боржника.

Виявившиж правочини, які довели боржника до стану неплатоспроможності, арбітражнийкеруючий (незалежно від стадії провадження процедури) зобов’язаний такі договориоскаржити, та ще й має право подати відповідну заяву до правоохоронних органівщодо перевірки дій посадових осіб боржника при укладанні «темних» правочинів.

Рольсуду в даному випадку полягає у здійсненні контролю за арбітражним керуючим,щоб він виявивши «непрозорі» договори боржника здійснив повернення майна, та невступив у протиправні домовленості із новими власниками відчужених активів.  

Нормативнооскарження дійсності угод, укладених боржником до порушення справи пробанкротство, регулюється ч. 4 ст. 10, ст. 20  Закону України «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та ст. 215 ЦПК України.

Длятого, що б суд  визнав договір недійснимта спростував майнові дії боржника, повинні бути в наявності наступні підстави:

-  правочини(договори) або майнові дії боржника, повинні бути вчинені боржником післяпорушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передувавпорушенню справи про банкрутство;

-     боржник безоплатноздійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов’язання без відповіднихмайнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог;

-          боржник виконав майнові зобов’язання ранішевстановленого строку;

-      боржник до порушення справи про банкрутствовзяв на себе зобов’язання, в результаті чого він став неплатоспроможним абовиконання його грошових зобов’язань перед іншими кредиторами повністю абочастково стало неможливим;

-   боржник здійснив відчуження або придбав майноза цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в моментприйняття зобов’язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало)недостатньо для задоволення вимог кредиторів;

-     боржник оплатив кредитору або прийняв майно врахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів боржникуперевищувала вартість майна;

-    боржник прийняв насебе заставні зобов’язання для забезпечення виконання грошових вимог.

Вмоїй практиці вдалося повернути протиправно відчужені активи боржника (вгрошовому еквівалентів) на підставі того, що директор боржника, зокрема,перевищив свої статутні повноваження при підписанні договору відчуження  майна. Ухвалою від25.11.2014 р. у справі № 14/5026/1020/2011суд задовольнив вимоги про грошове стягнення за незаконно відчужене майно: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41680704.

Законодавчеж регулювання оскарження правочинів укладених боржником до порушення справи пробанкротство, на мій погляд, потребує більш детального законодавчого сприяння, якеможе сприяти поверненню незаконно відчуженого майна, зокрема:

1.  скасувати оплату судового збору за подання заяв провизнання правочину недійсним та повернення майна. В моїй практиці наявнийвипадок, коли господарський суд м. Києва незважаючи на відсутність коштів наліквідаційному рахунку, відмовився порушувати провадження щодо визнанняправочину недійсним через неможливість сплатити судовий збір: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41514717.

2.  Законодавчо врегулювати можливість укладення мировоїугоди між боржником та особою яка повинна повернути незаконно відчужене майно вмежах справи про банкрутство.  В моїйпрактиці наявний випадок, коли  судвідмовив у затвердженні такої мирової угоди, посилаючись на те, що укладеннямирової угоди відносно права вимоги боржника до іншої особи суперечить нормамЗакону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом», і у справі слід подавати лише заяву про визнання правочинунедійсним. Така позиція суду викладена в ухвалі суду від 11.04.2014 р. посправі № 14/5026/1020/2011: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38219702.

Відповіднупозитивну практику щодо повернення незаконно відчуженого майна боржника можнатакож продивитися в аналогічних спорах в межах справ про банкрутство:

-        постановаКиївського апеляційного господарського суду від 06.10.2010  р. у справі 4/172б/57б/17б: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/12386996;

-         постанова ВГСУкраїни від 05.03.2013 року по справі № 01/2470;

-  постанови ВГСУкраїни від 03.09.2014 р. у справі № 5/17/56-Б: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40406980;