Потенційний конфлікт інтересів у державного службовця

В даній статті розкрито проблемні аспекти потенційного конфлікту інтересів державних службовців.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про запобігання корупції” потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. 

Потенційний конфлікт інтересів – це конфлікт інтересів, який може виникнути в майбутньому. Відповідно до Інформаційного листа ВССУ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 потенційний конфлікт інтересів відрізняється від реального тим, що при потенційному конфлікті встановлюється лише наявність, існування приватного інтересу особи, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, тоді як при реальному конфлікті інтересів існуюча суперечність між наявним приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями безпосередньо впливає (вплинула) на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання вказаних повноважень.

Втім розкриваючи зміст поняття “потенційний конфлікт інтересів”, на мою думку, не достатньо стверджувати про наявність у державного службовця виключно приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує свої службові обов’язки. 

Оскільки виникнення у державного службовця потенційного конфлікту інтересів є підставою для настання для нього відповідних юридичних наслідків, визначення поняття “потенційний конфлікт інтересів” має бути чітким, тобто таким, що не допускає неоднозначне тлумачення. В той же час, наявність в особи лише приватного інтересу в тій сфері в якій особа виконує службові обов’язки, для кваліфікації виникнення потенційного конфлікту інтересів, може призвести до неоднозначності, особливо це стосується державних службовців керівних посад. Для будь-якої особи характерним є наявність приватного інтересу, в деяких випадках державний службовець може і не знати про його виникнення, а  тому для кваліфікації наявності у державного службовця потенційного конфлікту інтересів, необхідно встановлювати і наявність інших елементів.

На мою думку, потенційний конфлікт інтересів, як і реальний конфлікт інтересів має три елементи. 

Перший елемент це наявність у державного службовця повноваження, які можуть бути використані для задоволення приватного інтересу. Другий елемент це наявність у державного службовця приватного інтересу в тій сфері, в якій він виконує зазначені вище повноваження. І третій елемент це ризик впливу приватного інтересу державного службовця на об’єктивність чи неупередженість прийняття ним рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених обов’язків та повноважень в майбутньому. 

Слід також відзначити, що під час встановлення наявності/відсутності потенційного конфлікту інтересів особливу увагу потрібно приділити дослідженню поняття “приватний інтерес”, це пов’язано з тим, що під час виникнення потенційного конфлікту інтересу та подальшої її трансформації в реальний конфлікт інтересів такий приватний інтерес, на мою думку, не повинен змінюватись. Наприклад, приватний інтерес який полягає в задоволенні  поданої позовної заяви та в задоволенні поданої апеляційної (касаційної) скарги є різним. Так само, приватний інтерес щодо визначення грошового зобов’язання під час нарахування податків та зборів відрізняється від приватного інтересу щодо задоволення поданої до органу Державної фіскальної служби України скарги на податкове повідомлення-рішення. 

На мою думку, в разі якщо хоча б один з із зазначених елементів відсутній  - потенційний конфлікт не виникає. В той же час, на відміну від реального конфлікту інтересів при наявності якого суперечність між приватним інтересом та представницьким інтересом в реальному часі впливає на об’єктивність та неупередженість прийняття рішення, при наявності потенційного конфлікту інтересів така суперечність не впливає на об’єктивність та неупередженість прийняття рішення, а лише може вплинути в майбутньому.

Відповідно до Методичних рекомендацій з питань запобігання та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, та прирівняних до осіб затверджених Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції 14 липня 2016 року № 2 при потенційному конфлікті суперечність між приватним інтересом і службовими повноваженнями існує так само, як при реальному, різниця ж полягає в тому, що у випадку потенційного конфлікту приватний інтерес може вплинути на об'єктивність прийняття службовцем рішення чи вчинення діянь лише в майбутньому при настанні певних обставин. 

Таким чином, Національне агентство з питань запобігання корупції вважає, що при потенційному конфлікті інтересів суперечність між приватним інтересом державного службовця існує, однак існує лише ризик його впливу на об’єктивність прийняття рішення в майбутньому.

Однак, слід відзначити, що на практиці визначити наявність в особи потенційного конфлікту інтересів досить складно, це пов’язано з тим, яке коло обставин слід враховувати як такі, що можуть вплинути на виникнення реального конфлікту в майбутньому. Такі обставини за своєю правовою природою є “відкладальними” за аналогією з терміном, який використовується в цивільному праві. Наведене в статті 1 Закону України “Про запобігання корупції” визначення фактично не визначає кола відкладальних обставин та допускає занадто широке тлумачення поняття “потенційний конфлікт інтересів” на власний розсуд контролюючого органу, особливо це стосується державних службовців керівних посад центральних органів державної виконавчої влади, правоохоронних органів, судової системи.

Наприклад, Голова Державної фіскальної служби при наявності в останнього родичів та членів сім’ї фактично завжди буде мати потенційний конфлікт інтересів, як остаточний орган щодо адміністративного оскарження рішень податкових органів, оскільки фактично так чи інакше кожна фізична особа є платником податку. Аналогічна ситуація може стосуватись Голову Державної Міграційної Служби, оскільки так само теоретично у його близьких осіб може виникнути необхідність з оформлення документів, що посвідчують особу.

Так само, стосовно судді Верховного Суду України, якщо наприклад відкрито судом провадження щодо його близьких осіб в суді першої інстанції. Оскільки потенційний конфлікт інтересів виникає і на стадії подання заяви про перегляд рішення в Верховному Суді України, і на стадії відкриття судового провадження в цілому, якщо розглядати поняття “відкладальна обставина” в широкому розумінні. 

З одного боку розширене тлумачення “відкладальної обставини” передбачає можливість попередження досить значного коло можливих ситуацій, які можуть призвести до вже реального конфлікту інтересів, що звичайно має позитивний вплив для країни з високим рівнем корупції. Однак з іншого боку, вжити заходів щодо попередження виникнення вже реального конфлікту інтересів, а так само врегулювання потенційного конфлікту інтересів  на стадії розширеного тлумачення фактично не можливо.

Таким чином, визначення потенційного конфлікту яке наведене в чинному законодавстві, станом на сьогоднішній день, створює, на жаль,  більше запитань а ніж відповідей, та  може призвести до формування неоднозначної практики.