Як громаді розібратися в цифровому хаосі?
Останнім часом якось пожвавішали в нас рухи, пов’язані з діджиталізацією, смартизацією, “безопаснізацією” міст.
Особисто я спостерігаю за тим, що відбувається, з великим зацікавленням. І причин цьому декілька.
По-перше, спілкуючись із керівниками громад, я бачу, що вони все краще розуміють, навіщо взагалі потрібна цифровізація. Я зараз не про високі матерії, що за технологіями майбутнє або що весь цивілізований світ вже в цифрі. Чесно кажучи, взагалі не люблю весь цей пафос. Коли я говорю про розуміння в громадах, то маю на увазі, що там починають усвідомлювати практичні вигоди від діджиталізації.
По-друге, цікаво спостерігати певну дезорієнтацію в громадах щодо того, яка саме діджиталізація має бути в пріоритеті: з Києва, обласного центру, своя “власна”. Тут чую різне - від “чекаємо, що держава зробить і нам грошей дасть” до “нікому вірити не можна, та й грошей все одно немає”.
Один із факторів, який додає краплинку хаосу, це кількість пропозицій, які раптом почали сипатися на міста і громади від вітчизняних та іноземних компаній. Пропозиції на всі смаки та в різному ціновому діапазоні. Звісно, всі вони ніби покликані покращити життя в громаді. Але абсолютно справедливе питання - чи справді покращать?
Розібратися непросто, це точно. Особливо, коли зовсім не маєш досвіду впровадження технологій. Проте це не причина нічого не робити.
На мій погляд, для початку потрібно чітко розділити цифровізацію, яка впроваджується на державному рівні, та ту, яка власне й потрібна, щоб життя мешканців громади ставало кращим. Перше, це те, що робить, наприклад, Мінцифра (“держава в смартфоні”, ЦНАПи). А те, що стосується управління містом/громадою, смарт сіті, безпечного міста, - це рівень громади (і так, місцевого бюджету).
В намаганнях розібратися, яку ІТ-компанію або пропозицію обрати, варто дивитися не лише на цінник (дешевий ІТ-продукт не може бути якісним! Це аксіома. А скупий, як відомо, платить двічі).
На мій погляд, краще звернути увагу на те, скільки років цим продуктом користуються інші міста/громади в Україні або в інших державах, і чи задоволені вони. До речі, саме досвід муніципалітетів інших країн може бути нам дуже корисним. Доцільність стажування/навчання закордоном мало в кого викликає сумніви, то чому ми не можемо використовувати досвід іноземців у цифровій сфері та впроваджувати технології, які в них працюють роками?
Також варто поцікавитися, яка ситуація в компанії з клієнтською підтримкою (customer support): скільки людей працюють над розв’язанням технічних проблем, як швидко вони реагують на запити тощо. Це важливо, адже життя в місті не зупиняється ні на мить. Знаючи, як в нас люблять економити на обслуговуванні, треба на старті передбачити можливі проблеми. А краще взагалі використовувати ІТ-рішення, які можна адмініструвати самостійно.
І з рештою… Розглядаючи чергову пропозицію, зробіть елементарний Гугл-пошук та почитайте, що за людина/компанія до вас прийшла. Чи давно вони працюють на нашому ринку? Що пропонують? Чи не мають шлейфу етичного характеру? І не повторюйте помилок інших міст і громад, які витратили величезні кошти на рішення, яких так і не отримали.
- Як навчитися ухвалювати рішення на перемовинах? Розглядаємо на прикладі покеру Владислав Пʼявка 14:57
- Встигнути до штормів: чи готові інвестори до українських податкових гірок? Сергій Дзіс 10:40
- Від парової тяги до цифрової етики: як змінювалось людство й корпоративна безпека Ігор Шевцов 08:54
- "Справедливість" судді Канигіної Лариса Гольник вчора о 18:43
- Нові правила для енергонакопичувачів: як зміняться контракти через кіберризики з 2025 Ростислав Никітенко вчора о 15:01
- Як довести вину стоматолога у суді: практика відшкодування шкоди за неякісне лікування Артур Кір’яков вчора о 13:59
- Форензик як інструмент захисту, діагностики та зростання бізнесу в умовах ризиків Артем Ковбель вчора о 03:29
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя Христина Кухарук 11.05.2025 13:54
- Відповідальна особа з питань захисту персональних даних: новий гравець у структурі бізнесу Анастасія Полтавцева 10.05.2025 14:43
- Як зруйнувати країну Андрій Павловський 10.05.2025 14:34
- Інтелектуальна власність як актив бізнесу Сергій Пагер 10.05.2025 14:21
- Стейкхолдери – основний локомотив сучасної якісної освіти Сергій Пєтков 09.05.2025 10:49
- "Спорт внє палітікі?". Як би ж то! Країна-агресор хоче повернутися у міжнародний спорт Володимир Горковенко 09.05.2025 10:10
- Землі заказника "Лівобережний" у Дніпрі: історія зміни статусу та забудови Павло Васильєв 08.05.2025 22:23
- Пам'яті жертв Другої Світової війни або чому ми не святкуємо! Дмитро Пульмановський 08.05.2025 16:11
- Як зруйнувати країну 352
- Вбивчі цифри: як звички й випадки скорочують життя 203
- Безбар’єрність у лікарнях: чому доступ до медичних послуг виходить за межі пандусів 152
- Тренди світових витрат засобами візуалізації: військо, освіта, охорона здоров’я 135
- Кабальні "угоди Яресько" блокують економічне відновлення України 112
-
Угорщина готується до війни? Що стоїть за "шпигунами Орбана" на Закарпатті
32934
-
Підготовка піхотинців: державна некомпетентність і приватна ініціатива
Думка 11369
-
Експерти з психіатрії назвали п’ять речей, які ніколи не роблять щасливі пари в стосунках
Життя 9031
-
На стамбульській розтяжці – як Путін нарешті змушений зіткнутися з реальністю
Думка 7993
-
"ЗСУ знищили російську армію. Путін будував її 10 років", – генерал армії США Дуґлас Лют
7353