Про гепатит, притомних людей і свободу з відповідальністю
Для нас багатьох свобода ще досі не стала потребою.
Черговий дзвінок увірвався в спокійний робочий гомін офісу. Після традиційного привітання та представлення у слухавці чути:
- Скажіть, чи працює програма по безкоштовному лікуванню гапатиту?
- Не зовсім програма, та ліки за державний кошт закуповуються. Які саме препарати Вам необхідні?
- …
Як консультант з комунікації у одному із соціальних проектів час від часу зіштовхуюся з тим, як часто люди шукають, на кого б їм перекласти свої клопоти та відповідальність за найважливіше – своє здоров`я…
Без сумніву, у нашій країні хвороб і злиднів дуже багато, - це все (хвороби і злидні) дуже пов`язано, потребує врегулювання на рівні державних інституцій… І те, що Україна належить до країн із середньою поширеністю інфекцій, та нині знаходиться на першому місці серед країн Європи за темпами поширення гепатиту С (за інформацією з відкритих джерел), – це точно державна справа!
Та я тут про інше. Передбачаю, що будуть коментарі типу: "що ти умнічаєш, коли в цій шкурі на була"... Та все ж маю сміливість говорити таке.
Один із п`яти хворих, почувши діагноз, не ладен запитати у лікаря, як боротися з недугою. Спантеличені почутим: «Будуть гроші – приходьте!», смирно йдуть, не запитавши, чим і як лікуватись. (Тут звичайно виникає питання, яку клятву і якому Гіпократу давали такі медики, та це тема для іншого дослідження і краще б – компетентних органів.) А потім телефонують запитати, чи «полікує» їх держава…
Моя мудра мама говорить: кожна притомна людина повинна знати свій організм і за потреби, чим йому допомогти (або до кого звернутися за допомогою) і як себе лікувати.
Пам'ятаєте про три «Я-стани» особистості: Батько, Дорослий та Дитина у Еріка Берна у книзі «Ігри, в які грають люди» ? Жити в цьому світі в позиції «Дитини» ("я потребую захисту ", "потурбуйтеся про мене") , як на мене, дуже зручний і розповсюджений вибір.
Традиційно більшість українців обирають патріархальну (патер – із грецької батько, архе - влада) родинну модель стусунків. Батько - головне джерело благ і покарань для дитини у родині, потім ця роль переходить частково на вчителя, далі – на керівника (ти - начальник , я – дурак), ще далі - на владу. Самоздійснення особи в такій системі життєвих координати практично не є потребою.
Патерналізм, що є нашим еволюційним спадком, став визначальним і у виборі власної позиції та життя за принципом "вони должні".
Це наша природа.
Та все ж ми у ХХІ столітті. Кріпосне право відмінили у XVIII столітті, царя не стало на початку ХХ століття та й генсеки, що вели до комунізму, теж відійшли. Світ вибудовує взаємодію за принципами "бірюзових" моделей, а ми залипли у стані пташеняти, якому принесуть і у клювик покладуть.
Джон Локк ще у 17 столітті доносив світу про свободу, що оберігається правом...
Для нас багатьох свобода ще досі не стала потребою. Свобода тягне слідом відповідальність. А ми інфантильні, як підлітки. Ми не можемо і не хочемо усвідомлювати суті та значення нашої діяльності/бездіяльності, її наслідків для суспільства, його і свого розвитку.
"Якої ми хочемо України?" - питання, яке я фасисилітувала у різних групах на одному із тренінгів, що глобально мав місію формувати громадянське суспільство. Учасники щиро і щедро називали свої бажання відносно Батьківщини для себе і своїх дітей. Майже, не було дискусії щодо критеріїв, які озвучувалися, а мені бракувало і двох аркушів на фліпчарті, аби те все зафіксувати. Після "картіни маслом" запитувала: хто може виконати такі бажання? Відповідь: "ніхто!" - в одній групі; "президент" - в іншій.
Для мене це звучало невеселим дзвіночком, що підтверджував ілюзорність бачень наших людей, нашу неспроможність брати на себе відповідальність, незрілість, зневіру у власні сили і віру в "царя-батюшку". А ще мені це вказало на крайню необхідність і важливість, того, чому я приділяю левову частину свого часу та діяльності – займаюся ПРОСВІТНИЦТВОМ.
Освіта без просвіти сьогодні в принципі не повинна бути. Тільки це не виховання патріотизму у класі чи аудиторії шляхом проведення, рекомендованого МОН, конкурсу на кращий лист до воїна АТО, або одягнута сорочка з українським орнаментом на день вишиванки. Просвіта – це дуже комплексно і наскрізно, це формування через дію, особистий приклад, залученість і усвідомлення себе і своєї значущості для суспільства.
Аби пришвидшити громадянську зрілість і її вияв – потребу у відповідальній свободі, – нам варто переймати досвід успіху в цьому у Скандинавських країн, у Німеччини, у Канади і створювати мережу для розвитку освіти дорослих.
Це теж не легкий і не швидкий шлях, та його потрібно йти, бо відповідальна свобода - це те, що формується в процесі суспільного розвитку, тож ми приречені мати її в переліку своїх потреб - еволюцію не відмінити.
- За фасадом новобудови: як виявити ризики перед купівлею Юрій Бабенко 15:32
- Як енергетичні компанії оптимізують КІК: досвід ЄС та українські реалії Ростислав Никітенко 11:46
- 4 помилки, які заважають власнику бізнесу побудувати сильну компанію Олександр Висоцький 10:27
- Где покупать жилую недвижимость и какую? Володимир Стус вчора о 23:53
- ТЦК – треш, хайп, фейк або соціальна допомога військовим та їх сім’ям Сергій Пєтков вчора о 19:52
- Китай закручує "рідкоземельну гайку". Як Україні скористатися своїм шансом? Ксенія Оринчак вчора о 16:53
- Компенсація 1,5 млн грн моральної шкоди з рф на користь киянина за "повітряні тривоги" Світлана Приймак вчора о 10:20
- Розпоряджання землею під час війни: поради юриста Сергій Пагер вчора о 08:57
- Стажування і підвищення кваліфікації: сенси та підходи Сергій Пєтков 20.04.2025 19:43
- Рішенням суду з працівника (водія) стягнуто упущену вигоду Артур Кір’яков 19.04.2025 18:25
- Чому корпоративний стиль – це більше, ніж просто форма Павло Астахов 19.04.2025 12:09
- От трансфера технологий к инновационному инжинирингу Вільям Задорський 18.04.2025 21:33
- Начинается фаза глобального разгона инфляции и масштабных валютных войн Володимир Стус 18.04.2025 18:53
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? Дмитро Пульмановський 18.04.2025 18:12
- Баланс між обставинами злочину та розміром застави Богдан Глядик 18.04.2025 17:09
- Терези Феміди: статистика виправдувальних вироків в Україні – симптом чи вирок системі? 438
- Як комплаєнс допомагає громадським організаціям зміцнити довіру та уникнути ризиків 225
- Модель нової індустріалізації України 176
- Професії зникають, навички – у тренді 170
- Омріяна Перемога: яким українці бачать закінчення війни? 132
-
Індія купить "боїнги", від яких через торгову війну зі США відмовився Китай
Бізнес 10021
-
Львів планує відкрити заміський тролейбусний маршрут до сусіднього села
Бізнес 9373
-
Нелегальний ринок тютюну: як Україна втрачає 24 мільярди гривень щорічно
Бізнес 4567
-
Дефіцит вітаміну D, ймовірно, впливає на збільшення випадків раку товстої кишки: деталі
Життя 4335
-
Французьке посольство хоче купити історичний будинок у центрі Києва – компанія НЕСТ
уточнено Бізнес 3740