Докладніше про «вічну музику». Частина 2.

Ця стаття є продовженням циклу, присвяченому питанням затягування судового провадження у справах про банкрутство. Рекомендую читати частини циклу по порядку (відповідно до їх номерів). Частина 2. Ч. 1 ст. 79 ГПК України

Частина 2. Ч. 1 ст. 79 ГПК України

1.1.Оскарження ухвал, передбачених ч. 1 ст. 106 ГПК і які не підпадають під ухвали, визначені в ч. 3 ст. 106 ГПК.

1.1.1.Однією з ухвал, що підлягає оскарженню з передачею матеріалів до вищих інстанцій, є ухвала про передачу справи за підсудністю (п. 4 ч. 1 с. 106 ГПК).

Відповідно до приписів ст. 15 ГПК, яка кореспондується з ст. 6 Закону, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника. Але чинне законодавство не вимагає при поданні заяви про порушення справи про банкрутство подання документів, що підтверджують місцезнаходження боржника. Більш того, відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону повинна містити лише… поштову адресу боржника.

Таким чином, можна подати заяву про банкрутство боржника в господарський суд, на який не розповсюджується територіальна підсудність щодо конкретного боржника (оскільки є сприяння боржника, варто вказати псевдореквізити в договорі, або «отримати» листа від боржника з повідомленням про зміну місця знаходження; щоправда, якщо ви подаєте документи виконавчого провадження, рішення суду, суддя може звернути увагу на неспівпадіння).

Часто в ухвалі про порушення справи суддя вимагає від заявника або боржника документи, з яких видно юридичну адресу боржника (витяг або виписка з ЄДРПОУ, довідка статуправління, свідоцтво про державну реєстрацію, статут тощо). Якщо такі документи не були витребувані судом, після відкриття провадження боржник подає клопотання про передачу справ за підсудністю. При цьому він може «забути» подати підтверджуючі документи, як можна «забути», «не встигнути підготувати» і документи, що витребовуються ухвалою суду. Суддя, скоріш за все, буде змушений відкласти засідання для отримання документів, що підтверджують місцезнаходження боржника. Пересвідчившись, що справа не підсудна даному господарському суду, суддя направить справу за встановленою підсудністю, про що винесе ухвалу, яка підлягає оскарженню.

1.1.2. Іншою ухвалою, що підлягає оскарженню з передачею матеріалів до вищих інстанцій, є ухвала про зупинення провадження у справі.

1.1.2.1. Відповідно до ст. 79 ГПК суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Такою справою може стати, наприклад, справа про визнання договору, який покладено в основу вимог ініціюючого кредитора. Щодо необхідності зупинення справи про банкрутство в такому випаду ВГС України наголошував в п. 4 свого оглядового листа від 25.03.2002 р. № 01-8/339.

 В справі про визнання договору недійсним також бажано застосовувати різні механізми затягування справи, а тим часом провадження по справі про банкрутство буде зупинено. Однак зазначу, що при винесенні ухвали про зупинення справи на зазначеній підставі, скоріш за все розгляд паралельної справи займе більше часу аніж оскарження ухвали про зупинення у справі про банкрутство. Але, враховуючи, що в житті все буває і розгляд паралельної справи може з якихось причин скоротитися, вважаю, що не варто гребувати також оскарженням ухвали про зупинення у справі про банкрутство на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК.

Щодо зупинення справи на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК цікавим є наступний момент. У п. 13 інформаційного листа ВГС України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» зазначається, що "іншим судом", про який йдеться у зазначеній нормі ГПК, є будь-який орган, що входить до складу судової системи України згідно із статтею 3 та частиною 1 статті 18 Закону України "Про судоустрій України", а також створений відповідно до закону арбітраж (третейський суд)».

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про третейські суди» третейський суд може утворюватися для вирішення конкретного спору (суди ad hoc). Відповідно до ст. 12 зазначеного закону третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про третейські суди» розгляд справ третейським судом не обмежений будь-якими строками, якщо інше не встановлено регламентом третейського суду або третейською угодою.

Таким чином, в договорі, на якому ґрунтуються вимоги ініціюючого кредитора, можна зробити арбітражне застереження (укласти третейську угоду) і в «своєму» третейському суді розглядати спір про розмір заборгованості боржника перед ініціюючим кредитором або про недійсність договору протягом тривалого часу.

Більш того, зверну увагу на те, що якщо зупинення справи на підставі ч. 2 ст. 79 ГПК (призначення господарським судом судової експертизи; надсилання господарським судом матеріалів до слідчих органів; заміни однієї з сторін її правонаступником внаслідок реорганізації підприємства, організації) є правом суду, то ч. 1 вказаної статті має імперативну вказівку.

Багато хто не звертає увагу, що припинення справи на підставі ч. 1 ст. 79 ГПК може мати місце не лише при наявності паралельної судової справи. На питання: «Чи повинен місцевий господарський суд зупиняти провадження у справі у разі оскарження в апеляційному порядку окремого процесуального документа? Якими є процесуальні дії місцевого господарського суду в такому випадку?» в п. 16 інформаційного листа «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» від 11.04.2005 № 01-8/344 ВГС України відповів: «У разі оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції останній, надсилаючи одержану апеляційну скаргу або подання разом зі справою відповідному апеляційному господарському суду (частина 3 статті 91 ГПК), одночасно виносить ухвалу про зупинення провадження у даній справі на підставі частини 1 статті 79 ГПК. З цього приводу див. абзац другий підпункту 3.8 пункту 3 роз'яснення президії ВГС України від 18.09.97 № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України"». Щоправда, в зазначеному підпункті роз'яснення президії ВГС України від 18.09.97 № 02-5/289 вказується, що надіслання судом матеріалів справи до апеляційної інстанції може бути (а отже необов’язково є – авт.) підставою для зупинення ним позовного провадження або провадження у справі про банкрутство. Відзначу, що на практиці часто місцеві суди в даному випадку нехтують винесенням ухвали про зупинення. Однак, якщо вже така ухвала винесена є сенс її оскаржити.