Пристрасті за ДСР: про долю розслідування злочинів Майдану

Спроби донести до суспільної свідомості розуміння, що процес розслідування злочинів Майдану не лише затягнувся, але й перебуває під реальною загрозою припинення взагалі...

Спроби донести до суспільної свідомості розуміння, що процес розслідування злочинів Майдану не лише затягнувся, але й перебуває під реальною загрозою припинення взагалі, тонуть в безмежному морі тотального політичного та професійного хаосу. Непродумана законодавцями та процесуалами необхідність передачі підслідності справ Майдану від Департаменту спеціальних розслідувань Генпрокуратури (ДСР) до новоствореного Державного бюро розслідування, кримінально-процесуальна часова “дірка” у можливості відкривати нові кримінальні справи, затягування судових процесів — це лише незначний перелік проблем, що унеможливлюють пришвидшення покарання винних. Окрім того, не сприяє цьому й доволі тривалий конфлікт між начальником Департаменту Сергієм Горбатюком та офісом Генеральної прокуратури.

Нині ми маємо черговий вибух емоцій - підкилимне прийняття рішення керівництвом Генеральної прокуратури щодо чергової оптимізації внутрішніх структур, серед іншого - відокремлення процесуальних керівників від слідчих Департаменту, наслідком якого стане відсутність координації ведення досудового розслідування та підтримання обвинувачення за цими справами у суді єдиним центром розслідування, донесення цієї інформації до громадських активістів, котрі переймаються динамікою розслідування злочинів Майдану та їх гостра реакція у соціальних мережах, особистий коментар ситуації з боку прес-секретаря ГПУ Лариси Сарган та мовчанка від Юрія Луценка. Обіцяно повідомити громадськість про офіційну трансформацію у Генеральній прокуратурі, однак факт такої не заперечується. Це не перші структурні зміни ДСР, згадаймо хоча б створення Управління з розслідування злочинів, вчинених злочинними організаціями “для активізації та завершення досудового слідства і передачі в суд «Великої кримінальної справи» стосовно В. Януковича та його найближчого оточення”. Пройшло два роки, однак вагомих результатів роботи цього Управління світ не побачив. Світ побачив лише зменшення кількості співробітників ДСР до 56 осіб, на плечі яких лягло подальше ведення справ Майдану, але вже з меншими силами.

Конфлікт слідчих та прокурорів Департаменту Сергія Горбатюка з Юрієм Луценко носить латентний але постійний характер. Начальник ДСР не минає жодної нагоди, щоб не назвати конкретно і поіменно осіб, що саботують роботу Департаменту, коментує те, що, на його думку, є хибним у сфері змін кримінального та кримінально-процесуального характеру і, що звужує можливості розслідувань. Однак, на його переконання, називати конфліктом його (слідчих та прокурорів Департаменту) реагування на дії чи бездіяльність Юрія Луценка не варто, адже це переводить проблему у площину особистісних стосунків і, певним чином, легітимізує діяльність головного законника країни. Це не конфлікт двох осіб і не в особі керівника питання як такій, а в тому хто, що робить і наскільки людина готова боротися за право слідчого і прокурора діяти за законом.

Відсутність кадрової реакції з боку Юрія Луценка на постійні закиди свідчить про суспільну гостроту сфери діяльності Сергія Горбатюка та слідчих і прокурорів Департаменту — будь-яке неприховане, прямолінійне перешкоджання їх діяльності може стати іскрою, що має потенціал підпалити суспільне невдоволення як суху траву і знести на своєму шляху не тільки нині діючого Генерального прокурора. Адже у поле розслідувань Департаменту спеціальних розслідувань потрапляють особи, що за підслідністю підпадають у сферу діяльності новоствореної структури у правоохоронній системі — Державного бюро розслідування, але поки справи не передано, всі важелі і вся інформація зосереджена у томах ДСР.

Відтак, офіс Генпрокуратури відповідає на закиди періодичним “приведенням структури Генеральної прокуратури у відповідність до чинного законодавства”. Дивним є нерозуміння суспільної вагомості цих змін прес-секретарем ГПУ, котра назвала занепокоєння громадських активістів, правозахисників та адвокатів за справами Майдану “істерикою на захист” особисто Сергія Горбатюка. За великим рахунком, особа начальника Департаменту спеціальних розслідувань мало кого зачіпає. Людей більше хвилює скільки слідчих продовжить займатися виключно справами Майдану, скільки процесуальних керівників будуть вести виключно справи Майдану в досудовому розслідуванні та представлятимуть у суді, хто буде координувати їх діяльність, який прогноз приросту динаміки за розслідуваннями і чи підтвердили свою ефективність попередні структурні зміни у ДСР.

Лише розширена аргументація з боку керівництва Генеральної прокуратури з вагомим фактажем показників результативності запропонованих змін може переконати громадськість у крайній їх необхідності.