Wesola Pani та Pan Smaczek: Чи можна запобігти кризі між франчайзером та франчайзі?

Медіація — це не «мир заради миру». Це — пошук рішення з поглядом у майбутнє.

ЗАСТЕРЕЖЕННЯ! Це аналіз публічної ситуації на основі відкритих джерел, він не є ствердженням фактів, не є позицією жодної зі сторін, не є юридичною або будь-якою іншою порадою. Це запрошення до роздумів і діалогу. Якщо ви є стороною цього конфлікту і вважаєте щось недоречним — напишіть, ми відкриті до корекції.

В українському часописі Forbes Ukraine була опублікована стаття «Неефективна бізнес-модель», яка розповідає про ситуацію, що склалася в Польщі між компанією Wesola Pani (WP) та шістьма її франчайзі, які створили новий бренд — Pan Smaczek (PS).

Обидві сторони зробили емоційні публікації із взаємними претензіями. Спільна історія перетворилася на конфлікт і публічний розрив.

Франчайзинг — це форма ліцензійної угоди, за якою компанія надає право іншій компанії використовувати свою бізнес-модель, торгову марку, рецептури, іноді — дизайн, стандарти та технології. Такий формат дозволяє швидко масштабувати бізнес, однак передбачає й ризики.

Погляньмо на ситуацію з очима медіатора — фахівця з вирішення конфліктів, не для того, щоб когось звинуватити, а щоб побачити, як конфлікт виникає, загострюється і чи можна спробувати його вирішити або не допустити виникнення в майбутньому.

Отже, як розвивалися події між партнерами. У відкритих джерелах ми можемо побачити лише загальні штрихи до картини:

Позиції сторін

Wesola Pani(WP)вважає, що франчайзі порушили умови договору, не сплативши роялті, а також використали елементи інтелектуальної власності при створенні нового бренду. На думку WP, такі дії є неприпустимими, і колишні партнери не мають права надалі використовувати їх бізнес-модель.

Довідка: Торгова марка Wesola Pani — міжнародний проєкт, що належить співвласникам української мережі «Галя Балувана», Аллі та Олександру Телігам. Операційне управління здійснюють їхня донька Діана та зять Władysław Azowski. У WP франчайзі готують як українські, так і польські страви.

Колишні франчайзі (КФ), які зараз працюють під брендом Pan Smaczek, заявляють, що модель WP виявилась неефективною: франчайзер не надавав належної підтримки, ігнорував ініціативи партнерів, а фактичні витрати значно перевищували очікувані. Через збитковість бізнесу вони вирішили розірвати контракти й створити власний бренд, аби зберегти інвестиції.

Відповіддю WP на таку позицію КФ стали юридичні дії та залучення колекторів для стягнення боргів — імовірно, спроба повернути контроль над ситуацією. Проте для КФ це могло виглядати як агресія.

Потреби сторін

З огляду на медіацію, важливо не лише фіксувати позиції, а й досліджувати потреби — що стоїть за словами й діями.

WP зацікавлена у:

а) захисті бренду;

б) збереженні контролю над франчайзинговою мережею;

в) уникненні прецедентів, що можуть стимулювати подібні ситуації;

г) стабільному доході від франшизи.

КФ потребують:

а) фінансової стабільності;

б) гнучкої бізнес-моделі, адаптованої до локального ринку;

в) відкритої та ефективної комунікації з франчайзером.

Ключові запитання

1. Чи дослухалася WP до запитів КФ до моменту розриву?
2. Чи були пропозиції КФ конструктивними та реалістичними?
3. Чи існувала внутрішня конкуренція між франчайзі через щільне розташування торгових точок?
4. Чому фактичні інвестиції, за словами КФ, виявилися вдвічі вищими від задекларованих?
5. Наскільки правомірним є використання візуального стилю, рецептів і обладнання WP в новому бренді?

Що могло піти не так?

1. Неузгоджені очікування. Франчайзі очікували активної підтримки, а франчайзер — самостійності. У результаті — взаємне розчарування.

2. Нечітко прописані правила взаємодії. Якщо в договорі відсутні конкретні положення щодо підтримки, стандартів, розподілу зон відповідальності — кожна сторона трактує їх по-своєму.

3. Накопичене незадоволення. Проблеми замовчувались, зростала недовіра, простір для партнерства звужувався.

4. Відсутність запобіжника. Якщо в контракті немає механізму мирного врегулювання, конфлікт легко переходить у публічну площину.

Чому конфлікт - це дорогий урок?

Коли конфлікти переходять у публічну площину, вони стають небезпечними для обох сторін. Окрім прямих витрат на юридичні послуги, сторони втрачають управлінський час, репутацію та енергію.

Репутаційні втрати. У публічному конфлікті обидві сторони втрачають довіру клієнтів і партнерів.

Емоційне виснаження. Порушено сподівання, зруйновано стосунки.

Фінансові витрати. Судові процеси, втрачені інвестиції, упущені можливості.

Медіація — інструмент, який варто було застосувати ще вчора

Досвід медіації показує, що навіть у складних, емоційно напружених конфліктах є можливість їх розв'язання.

Медіація — це не «мир заради миру». Це — пошук рішення з поглядом у майбутнє. У фокусі — інтереси сторін, їхня готовність до діалогу та взаємної відповідальності.

Можливості медіації в цій ситуації:

а) прояснення причин конфлікту;

б) узгодження взаємних очікувань;

в) домовленості про зобов’язання, збереження репутації та ресурсів;

г) розмежування інтелектуальної власності, використання обладнання, реструктуризація боргів;

д) уникнення судових витрат, скорочення часу й ризиків.

Навіть зараз сторони можуть розглянути можливість перемовин. Конструктивний діалог — це не слабкість, а стратегічне рішення.

І тепер запитання: Чи варто воювати роками — за бренд, за правоту, за принцип — якщо в результаті всі втрачають?

Які можливі варіанти рішень у цій ситуації:

1. Суд (поточний стан).
2. Медіація/Переговори: Врегулювання боргів (списання/реструктуризація). Угода щодо використання Інтелектуальної власності (чітке розмежування, можлива тимчасова ліцензія на рецептуру, використання обладнання тощо)? Умови не конкуренції (географічні/часові обмеження?). Фінансова компенсація (в один чи інший бік?) тощо.
3. Залучення незалежної експертизи (фінансова, ринкова тощо).
4. Діалог щодо "правил гри" на майбутнє (якщо обидва бренди залишаються на ринку).
5. Мирова угода, що фіксує умови припинення партнерства.

Також можуть бути інші варіанти рішень, які Wesola Pani та Pan Smaczek будуть вважати за необхідним обговорити.

Висновок: В договорі варто прописувати обов’язкову медіацію або інший позасудовий механізм вирішення спорів, щоб можна було розв'язати конфлікт на ранньому етапі — без публічного розголосу, втрати репутації та судових позовів.

Якщо змоделювати, що конфлікт - є штучним

Варіант, який не можна ігнорувати: частина партнерів могла свідомо обрати шлях розірвання контракту, зберігши максимально те, що вважали вже своїм — команду, рецепти, обладнання, клієнтів. За цією логікою:

а) бізнес-модель уже частково запущена й протестована;

б) бренд ще не встиг сформувати потужної лояльності, тому перехід на нову назву — менш болючий;

в) а найголовніше — щомісячні роялті, маркетингові збори та інші регулярні платежі припиняються.

У конфліктах такого типу це класична точка напруги: франчайзер вважає, що партнери просто уникають сплати роялті, а франчайзі — що не отримали належної підтримки й змушені були рятувати бізнес.

Якщо люди справді кілька місяців билися за покращення і не отримали зворотного зв’язку, втрачали гроші — то для них вихід із франшизи був способом вижити. Однією з можливих інтерпретацій може бути запланований розрив і скоригованим під вигідний момент — це вже питання добросовісності.

У партнерських стосунках конфлікти будуть завжди, але це історія про взаємні помилки, підтримку, замовчування та неузгоджені очікування.

Чим закінчиться?

Сьогодні на польському ринку вже діє Pan Smaczek — із шістьма магазинами. Якщо його нова модель виявиться успішною, PS може стати конкурентом WP, Multi Cook та Frosty на польському ринку напівфабрикатів. Водночас затяжні судові процеси можуть виснажити обидві сторони.

Медіація — це пошук рішення з поглядом у майбутнє, коли у фокусі — інтереси сторін, їхня готовність до діалогу та взаємної відповідальності.

Медіація доступна

У Польщі та в Україні медіація є офіційним способом вирішення спорів. Вона регулюється національним законодавством і може застосовуватись у господарських, трудових, сімейних та комерційних спорах.