У моїй електронній пошті виявився свіжий лист на тему наших болючих проблем щодо зміни радянських замшілих топонімів столиці України на увіковічнення в назвах нинішніх вулиць, проспектів, парків та скверів імен українців, які наближали і гинули за незалежну державу, за нашу мову і культуру. Гірко й про це говорити, навіть з третьої спроби не вдалося нам добитися перейменування одного з столичних культурних об’єктів на вкарбування на мапі Києва імені Великого Українця Євгена Харлампійовича Чикаленка. Справу поламала провокація московитських спецслужб і відверта зрада наших чиновників, котрих, як на мене, вже треба саджати на нари за це. А тут нахлинула іще одна біда. Про це мені написали (для оприлюднення у моїх постах на Фейсбуці і в Інтернет виданнях з котрими я співпрацюю) Юрій Гнаткевич, керівник Просвітницького центру імені Євгенія Чикаленка та прес-секретар цієї громадської організації Георгій Лук’янчук.
Нижче подаю без правок їхнього листа.
Називається він: "Про ставлення Просвітницького Центру Національного відродження імені Євгена Чикаленка до звернення українських літераторів і політиків до прем’єр-міністра України з приводу майбутньої долі скверу ім. Чкалова
Зовсім недавно велика група відомих в Україні діячів національно-патріотичної орієнтації, насамперед літераторів і народних депутатів попередніх скликань, звернулася до прем’єр-міністра України з проханням перешкодити намаганням столичних забудовників спорудити у сквері Чкалова чергову київську висотку.
У Просвітницькому Центрі Національного відродження ім. Євгена Чикаленка сподіваються, що Київрада вистоїть перед тиском забудовників і не надасть дозволу на спорудження чергової висотки у центрі древнього Києва. Крім того, у згаданому зверненні до прем’єра є позиція, з якою ми не можемо погодитися і поминути її мовчанкою. Ідеться про пропозицію перейменувати згаданий сквер, назвавши його «Письменницьким парком». Мотивація підписантів виглядає таким чином. Недалеко від скверу стоїть будинок, відомий багатьом киянам як «будинок письменників», котрий ще у комуністичні часи був збудований виключно для літераторів. Його фасад увішаний нині пам’ятними дошками на честь багатьох відомих українських «майстрів слова» радянського минулого.
Очевидно, що підписанти листа до прем’єра не знали нічого про те, що Комісія Київради з найменувань (є така!) півроку тому на підставі звернення до В. Кличка від Інституту археографії і джерелознавства імені Михайла Грушевського прийняла рішення рекомендувати Київраді переназвати сквер, назвавши його «сквер імені Євгена Чикаленка».
Наш Просвітницький Центр названо на честь Євгена Чикаленка і ми з радістю підтримали рішення комісії з найменувань, закликавши українських націонал-патріотів у різні способи - електронними листами, листівками, дзвінками, через пресу і Фейсбук – проголосувати «так» на сайті КМДА forum.kyivcity.gov.ua. Ми були впевнені в успіхові. Адже під час наших попередніх спроб топонімізації імені Чикаленка у Києві рішення комісії з найменувань двічі підтримували понад дві тисячі київських патріотів. Та раптом, у пору двомісячного голосування, яке закінчувалося 30 жовтня ц.р., від наших прихильників неочіковано стали приходити повідомлення про те, що їх спроби проголосувати на сайті блокуються.
Узявши під контроль електронне голосування у серпні та вересні, ми з жахом виявили, що ніхто з скаржників, навіть під нашим «контролем» так і не зміг здійснити свого волевиявлення. Та що там це, проголосувати «так» не зміг жоден (!) активіст Просвітницько Центру імені Євгена Чикаленка. Не вдалося натиснути електронне віконце «так» навіть авторам пропозиції про таке перейменування з Інституту археографії і джерелознавства. Можна з впевненістю сказати, що всіх українських патріотів, які на наші заклики заходилися голосувати за відомого письменника, публіциста і мецената просто таки нахабно заблокували. Не допустили до волевиявлення.
Юрій Гнаткевич
Зате за ватника Чкалова, його подальше перебування в топономіці Києва, коліщатко приросту результатів «волевиявлення» крутилося в останні кілька десятків годин голосування з неймовірною силою, як очманіле. Було зрозуміло, що відбувається відверте, банальне й очманіле «накручування» показника та «вкидання» голосів «пачками», як подібне у нас інколи практикується на нечесних, безпардонно сфальшованих виборах. Так, якщо за 57 діб голосування противники перейменування проголосували «ні» 27 разів, то за три останні доби вони довели свій результат до дивовижно круглої цифри - 500. На погляд активістів Центру Євгена Чикаленка вкидання і накручування голосів «ні» було здійснено або російськими хакерами, або, і на наш обґрунтований погляд, кимсь із самих працівників сайту КМДА forum.ivcity.gov.ua. Тому всіма доступними і законними методами ми будемо намагатися вивести злочинців «на чисту воду».
І саме тому ми просимо всіх 75 підписантів листа до прем’єра не заважати нам своєю ідеєю найменування Письменницького парку, бо Євген Чикаленко є нині актуальнішим за всіх сучасних письменників разом узятих. Він втілює ідею українського національного відродження, що розпочалося за правління минулого, п’ятого Президента України і нині фактично заблоковано недолугою зеленою владою. Це Чикаленко протягом восьми років за свій власний кошт видавав щоденну українськомовну газету «Рада», яка готувала українську інтелігенцію до Революції 1917-1921 років. Це він виступив ініціатором скликання і утворення Центральної Ради. Це саме його сучасники називали фактичним засновником УНР. Його вони ж наполегливо пропонували обрати новим Гетьманом України, від чого Євген Харлампович, через свою неймовірну скромність, відмовився Це він заснував і фінансував фонд підтримки письменників, який допомагав вижити І. Франку, М. Коцюбинському та іншим письменникам. Це він профінансував відомий словник Б. Грінченка, яким ми користуємось і по нині, та інші словники. Це він оплатив будівництво Академічного Дому у Львові.
Найголовніше! Він не крав у держави та не ховав свої кошти в офшорах, як це властиво для сучасної української буржуазії. Усі свої статки, як і все своє життя, він поклав на українську національну справу, на наше національне відродження. І ми йому, як мудрому батькові, має возвести постамент!
Під час недавнього відкриття пам’ятника Петру Болбочану у Києві, одна скромна жіночка тихенько, наче сама собі, сказала: «Ось би тепер поставити ще й монумент Євгену Чикаленку…»
Георгій Лук'янчук
Благородна, сказати б, свята мрія. Такою вона залишається і для нас, активістів Просвітницького Центру Євгена Харламповича. Віримо в те, що й ми спорудимо пам’ятник великому меценатові у сквері Чикаленка. І не зможуть нам зашкодити у цьому вороги української України…
З великими труднощами, долаючи опір завжди чомусь не української влади, всякого роду ворогів, що нахабно блокують просвітницькі, патріотичні ідеї, націонал-патріоти поставили пам’ятники Івану Мазепі у Полтаві, Олені Телізі, В’ячеславу Чорноволу, Лесю Курбасу, Петру Болбочану у Києві. Поставлять і Євгену Чикаленку. Бо час настав, і підходяще місце знайдено. Підтримайте нас, друзі!
Юрій Гнаткевич, голова Просвітницького центру імені Євгена Чикаленка, народний депутат України трьох попередніх скликань;
