Спідниця для українського Вашингтона

Як Надії Савченко не загубитися у парламентському багатоголоссі.

                 Хібадва роки не достатньо для того, аби зрозуміти просту істину: хто насправдізнаходиться на чолі нашої держави? Майбутній Вашингтон чи згубник державностіУкраїни, її територіальної цілісності? Марнотрат, пустослівник, поборник кумівстваі офшорник чи герой-рятівник?  

                Більшетого, посиленому розвалу суверенності не перешкоджають уже навіть завезенібалтійські та грузинські специ, як і вславлений поляк Лєшик Бальцерович зізнаменитим словаком Іваном Міклошем укупі. Врятувати нас може, либонь, лишемарсіанин, який не реагує на матеріальні статки, позбавлений почуття зиску і заціль має одне – «Україна – понад усе!». Але ж де його взяти?

                Такимінопланетянином може стати пані Надія Савченко.

                Яне фантаст, і добре вчора зрозумів, напевне, як і ви, друзі, що перші годиниспілкування з бранкою московітських катівень показали: перед нами зразокяскравого діагнозу захворювання людини від перевтоми тривалою  у 709 діб згубною ізоляцією. Легказбуджуваність, неадекватно підвищений голос, часті зривання на фальцет. Тому длянеї  нині найголовніше – здобуття врівноваженостіі входження в стан адекватності. Все інше в пані Надії є. А найголовніше це –безстрашність.

                Чому,скажіть, будь ласка, потухли, так і не спалахнувши по-справжньому, здобувшидепутатські мандати різні там парасюки, берези, на яких по-первах у народі покладалисявеликі надії? Присіли нині, ніде й не чути їх. Нікуди не висовуються. Ні з кимі ні за що не боряться, не воюють, начебто все їх влаштовує, хоча ситуація в економіціта політиці України розсипається буквально на очах. Відверта і безапеляційна зрадаінтересів України та українців відбувається буквально у всіх на очах. Часто заактивної підтримки депутатського корпусу Ради. І все лише тому, що вони так чиінакше пов’язані матеріальними статками, родинними зв’язками. На них, як і набільшість із нас з вами влада будь-коли може вчинити тиск, змусити замовчати, прикуситиязик, підмити активістів боятися. Якщо не за себе особисто, то за рідних іблизьких.

                Яскравоюілюстрацією подібного прикладу тут може слугувати досвід протидії київськогоначальства супроти народного депутата України, колишнього керівника «Правогосектору-Схід», комбата «Азову» Андрія Білецького. Варто було йому цими днямистати організатором і натхненником ходи тисяч людей з попереджувальним закликомдо влади не бавитися з виборами на окупованих територіях Донбасу на догодуКремлю, виступити з яскравим спічем під стінами парламенту з застереженням нечіпати устоїв Конституції України, як тут же його стали активно поливати брудомв провладних ЗМІ, публікувати статті про начебто нечесно придбане житло встолиці.

                Людейвеликими робила лише безстрашність. Безкомпромісність. Якщо ти ворог, амаскуєшся під героя-народолюбця, то це треба мати мужність встати в заліВерховної Ради і сказати при всіх. В обличчя. Не боячись того, що за двериматебе візьмуть під білі ручки, чи спопелять твоє майно. Вхопити за краваткулизоблюда спікера парламенту, який виконуючи завдання головного повелителя (щепитання – у Києві чи Москві він?) взад-вперед проштовхує завдяки голосамворогів української державності такі рішення Верховної Ради, які суперечатьінтересам рідномовного народу, територіальної цілісності, громадянськомуспокою.

                Думаю,що така людина в законодавчому органі з’явилася. І її ви знаєте. За одне боюся.Щоб пані Надія не розмінювалася на дріб’язок. Щоб не дала себе скомпрометувати. Щобне намагалася всьому дати оцінку, все прокоментувати. А до цього будепідштовхувати падка на сенсації нинішня преса. Тоді вона просто розмилиться, стане нецікавою. Щоб знала зким потрібно гуртуватися. Напевне ж з такими фронтовиками, як Андрій Білецький,а не Тетерук.   Щоб сторонилася всяких послуг влади, бо кожназ них – це кайдани на руки вільної, незалежної людини. Щоб одганяла від себе різнихчалих від влади.

                Цейостанній посил стосується нинішнього посла України в США. Як нині пам’ятаю тойдень осені 2014 року, коли формувалися передвиборні списки партій і блоків.Права рука П. Порошенка  Валерій Чалий зпіною біля рота розносив на одному з телеканалів керівництво партії «Батьківщина»за те, що вони посміли на чолі свого  персональногореєстру кандидатів у народні депутати поставити льотчицю Надію Савченко. Аргументу нього був просто драконівський: це, мовляв, може розізлити Путіна, позаяк нашаофіцер знаходиться в (так і хочеться написати) його величності російськомуполоні. І сьогодні цей лакиза з Вашингтону щось патякає на підтримку поверненнябранки додому…