Не довго ще й не народжене Національне антикорупційне бюро, якого ще й не створили на папері, "діяло" без нагляду, опіки та управління. Його вже заводять під протекторат розширених повноважень секратаря РНБО. А як же ж інакше. Відносно цього всі новації да
Події вівторка, 23грудня 2014 року, у Верховній Раді ще раз, зайвий раз показали, що люди у владіне можуть і кроку зробити без… корупції. Бо що таке віддати пост секретаря РНБОУкраїни панові Турчинову під нові,розширені до небес його повноваження?
Це- змова проти Конституції. Це – «договорняк» заради вдоволення начебто амбіційоднієї людини, хоча насправді заради перетягування канату владних повноваженьна бік глави держави.
Звісно,що для П. Порошенка є певною небезпекою створення Національногоантикорупційного бюро та ще й на чолі з іноземцем, як було неодноразовозадекларовано, загалом непідконтрольною йому особою. А що коли той і справдівиявиться навдивовижу чесною і безкомпромісною людиною. Стане, до прикладу, справедливо і щиросердно виконувати свої обов’язки і в орбіті контролю закорупцією не омине статків, доходів, розвитку крупного бізнесу, в тому числі йза кордоном та протиріччя цього щодо вимог Конституції України відносно самогоглави держави. І тоді ні управи на нього, ні зупину впродовж семи років!
Осьвам і защіпка для розширенні повноважень РНБОУ. Законопроектом, який ставпершим каменем спотикання нової Верховної Ради передбачено, що новостворювані Національнеантикорупційне бюро (НАБ) і Національне агентство протидії корупції заводятьсяпід контроль… секретаря Ради національної безпеки і оборони. Він для них має стати і пастхом, і погоничем. Себто, свобода дійантикорупційного бюро, про яку П. Порошенко і А. Яценюк до оскоми на вухах навішалилокшини всіма мовами за кордоном, насамперед керівництву Євросоюзу та США, зарадипіару та отримання публічних дивідендів, виявилися насправді мильною бульбашкою.Ці двоє українців чудово розуміють, що повна свобода і безконтрольність дійтакого гострого карального органу, яким може стати НАБ, є найбільшою загрозою попервахдля них самих і їхнього найближчого оточення. Бо що тут гріха таїти, саме цілюди – куми, «найлюбіші друзі», які отримали високорангові портфелі,користуються привілеями при активному дерибані держбюджету, і є найбільшими корупціонераминині в Україні. Довірені люди з контрольованих П. Порошенком та А. Яценюкомпарламентських фракцій перетворилися в клубних «свіжувачів» державногокошторису.
Дляглави держави цей його клерками вигаданий гачок із розширенням повноваженьРНБО, а насправді здійснення контролю над «незалежним» органом суспільноголікування страшної болячки держави, яка розрослася до неймовірних масштабів, вигіднийтим, що президент України фактично отримує опіку над НАБом, який, зрозуміло,можна й заслухати, перенацілити. Та врешті, чого лише не можна зробити з ним,якщо ти його контролюєш відповідно до закону. Система опіки, догляду, пошанівкувиробила тисячі варіантів впливу на тих, хто тобі підкоряється.
Чому в секретарях РНБО опинився саме О.Турчинов?
Тому, що коли по великому рахунку, щоправда, замоїм приватним переконанням, він повинен знаходитись на лаві підсудних заабсолютну бездіяльність на посту в.о. глави держави, пов’язану з боягузливою здачеюРФ Криму. Думаю, що пан «кривавий пастор», (до речі, не я його так обізвав, вінсам себе публічно нарік цією несосвітенною кличкою), це чудово розуміє, а томуз усіх сил шукає нових владних повноважень. Нардепівських йому, либонь, уже ажнадто замало. Складається враження, що відчуваючи гріхи, готовий почепити насебе хоч еполети генералісимуса. Але переконаний, і це не врятує його відвідповідальності. Крим Турчинову ще гикнеться, Хоча мова тут не про це…
Думаю,що ознайомившись із розширеними перспективними повноваженнями секретаря РНБО уразі прийняття нового закону Верховною Радою в редакції законопроекту, означенийпан і його колеги з «Народного фронту», зрозуміли, що це саме те, що може хочякось подовжити вік їхньої політичної сили, яку не без підстав називають ковчегомновоявлених корупціонерів. І це, нехай також буде зрозуміло, не мій особистий висновок.Такепублічно стверджує журналіст Сергій Лещенко, новий нардеп від Блоку ПетраПорошенка. А йому якраз я вірю.
Учовні з О. Турчиновим і А. Яценюк. Викинуті в кінці літа з гнізда «Батьківщини»,вони винесли з червоно-біло-сердечного родинного середовища хист безберегого ібезсоромного піару – хвали себе на всю губу. Подібне нахабство іноді творить велику справу,і навіть чудеса. Як і у даному випадку. Хоча подібне навряд чи повториться.Народ теж пам’ятає, хто його обманює, відбираючи останню свитину, як теробиться нині…
Запустившидо рівня мантри всюди повторюваний ЗМІ брендпро Кабмін Арсенія Яценюка, як про «найуспішнішийуряд за всі роки Незалежності», вони, переконаний, самі неймовірно здивувалися,коли отримали переможний результат на парламентських виборах. Щоправда, дуетвихованців однієї леді не міг і помислити навіть, що так слабо почне свою діяльністьновий глава держави. З квітня по кінець жовтня він фактично не виконав жодної зсвоїх передвиборних та інавгураційних обіцянок. Явно загрався на грані ганебноїздачі національних інтересів та територій з сепаратистами і терористами у забавахз дивовижними «перемир’ями», проштовхуванням неймовірного для українськогопарламентаризму закону про якесь спільне з окупантами призначення міліціонерів,судів і прокурорів на захоплених ворогами територіях. Це ж треба булододуматись до такого одіозного маразму! (До речі, цей витвір скудоумства йбездарності і до нині так й не скасовано Верховною Радою). Що насправдіперетворилося на троцькістський ні на мир, а ні на війну, але неодміннохарактеризується поступовою здачею суверенної території України, втратою позиційз начебто невизнаними ДНР і ЛНР, які від початку осені (5 вересня – часу укладаннямінських угод) свої володіння розширили, за деякими даними, до трьох тисячквадратних кілометрів. Ще недавно з представниками бойовиків на Банковій нібитовідмовлялися сідати за стіл переговорів, а тепер вже й зовсім не чути про таке.Більше того, чи давно плакалися наші вожді, що найманці і терористи не бажаютьїхати на нові переговори до Лукашенка.
Призначившина посаду генерального прокурора міліціонера, що у принципі є завжди є програшнимкроком, бо гусак не може бути лебедем, а за природної слабохарактерностівихованця Ю. Луценка пана Яреми кадровий вибір президента підвів під монастирвсю справу розслідування гріхів банди В. Януковича, розстрілу Небесної сотні,зокрема. І тому від колишньої «однотурової» травневої перемоги П. Порошенка в 54відсотки, що принесли президентські вибори, за станом на 26 жовтня ц.р. залишивсялише плачевний результат у 21% для його політичної сили. Втрата склала 33відсотки!
Нині,через два місяці підкилимних перемовин П. Порошенка про щось там таємне з В.Путіним, дальшого розвитку персональногобізнесу на території ворожої Росії замість повної відмови від нього, як диктуєКонституція України, (7 та 13 жовтня ц.р. запущено в роботу два підприємства «Рошену»в Липецькій області РФ), цей рейтинг, без сумніву, ще помітно змілів.
Усеце, зрозуміло, врахували молодці з «Народного фронту», які вирішили прибрати дорук підсилену посаду секретаря РНБО. Звісно, що саме звідси, при умові успішногоголосування в наступний четвер у парламенті за закон з розширення повноваженьчиновника, будуть у майбутньому вчинятися атаки на крісло глави держави. Осьчому фракції і БПП, і «Народного фронту»діють поки що обопільно, в унісон в оцінці злощасного законопроекту.
Укожного тут своє персональне завдання.
ЯкбиП. Порошенко не призначив О. Турчинова секретарем РНБО, він би не мав уВерховній Раді потужного партнера в прибиранні до рук апарату Національного антикорупційногобюро. Бо тоді фракція «Народного фронту» була б точно там, де нині знаходяться «Самопоміч»,«Батьківщина» і Радикальна партія. Вони б теж бачили в цій неприкритій акціїпідсилення РНБО безпосередню загрозу боротьбі з казнокрадством, що декларуєтьсяз кожного амвону. А так у НФ з’явився прямий і безпосередній інтересконкретного впливу на НАБ. А, можливо, і особисто на П. Порошенка.
Новапосада в РНБО з розширеними повноваженнями контролю за силовим блоком зробитьО. Турчинова навіть перспективнішим гравцем проти діючого глави держави набудь-яких майбутніх виборах, ніж функціонуючого прем’єр-міністра. Бо справи П.Порошенка та А. Яценюка на їхніх вулканічних постах, за такої ситуації вдержаві та світі більш програшні, ніж багатонадійні. А секретар РНБО фактичноні за що не відповідає, а ось запитати в ранзі нових функцій зможе з будь-кого.Якщо ж глава держави замахнеться будь-коли змістити з нового поста О.Турчинова, то останній від того лише публічно виграє. З цієї позиції ще кращеатакувати перше крісло держави, тим паче ображеним.
