Міліція проти еротики

В чем разница между эротикой и порнографией?   Эротика - это обнаженное женское тело. А порнография - это дизайн станции метро "Святошино".

В чем разница между эротикой и порнографией?  Эротика - это обнаженное женское тело. А порнография - это дизайн станции метро "Святошино".

из фидошного фольклора 90-х годов

27 січня прес-служба ТОВ "Агенство "Союздрук" розповсюдила заяву про порушення вимог Закону України "Про друковані засобі масової інформації (пресу) в Україні". Цитую заяву:

"25 та 26 січня 2011 р. працівниками Подільського, Голосіївського та Солом’янського РУ ГУ МВС України в м. Києві були проведені перевірки кіосків «Преса». В ході перевірки були вилучені чотири журнали «EGOplus» та один примірник журналу «Playboy», а також відібрано грошові кошти в сумі 20 грн. у кіоскера Шмигори Н.В. Згідно пояснень кіоскерів вилучення вказаних журналів було проведено через те, що вони є еротичними виданнями. Проте в протоколах огляду не були вказані правові підстави для перевірки та вилучення примірників друкованих засобів інформації, які були зареєстровано Міністерством юстиції України у встановленому законом порядку".

Автору відомо про аналогічні випадки з журналом "MAXIM" в Києві, Дніпропетровську та Криму.

Умови продажу і розповсюдження друкованої продукції сексуального чи еротичного характеру визначені статтею 11 Закону України «Про захист суспільної моралі», яка зокрема передбачає наступне:

«Продаж і розповсюдження друкованої продукції та поліграфії сексуального чи еротичного характеру дозволяються лише за наявності позитивного висновку Національної експертної комісії України з питань захисту суспільної моралі і в спеціально відведених місцях.

Реалізація еротичної друкованої продукції чи друкованої продукції засобів масової інформації сексуального чи еротичного характеру, що не зареєстрована відповідно до Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», забороняється.

<…>

Демонстрація і (або) реклама друкованої продукції, поліграфії чи друкованої продукції засобів масової інформації еротичного чи сексуального характеру у вікнах, вітринах та інших місцях загального огляду забороняються.

<…>

У разі порушення положень цієї статті, а також при відсутності права займатися видавничою діяльністю друкована продукція чи поліграфія відповідного характеру вилучається із продажу уповноваженими органами державної влади у порядку, передбаченому чинним законодавством».

Зазначені обмеження стосуються виключно видань, які мають статус засобів масової інформації еротичного чи сексуального характеру. Такий статус визначається при державній реєстрації друкованих засобів масової інформації і зазначається в свідоцтві про державну реєстрацію. І якщо в свідоцтві відповідного журналу цей статус не зазначений, значить журнал його і не має. Ні, теоретично можно припустити, що редакція свідомо пійде на порушення закону, і почне поширювати еротику чи порнографію під виглядом "звичайного" ЗМІ. Але хто ж на практиці стане ризикувати?

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів» «засіб масової інформації еротичного характеру – засіб масової інформації, в якому систематично експлуатується інтерес до сексу, а сексуальна тематика є провідною». Таким чином для віднесення засобу масової інформації до засобу інформації еротичного характеру необхідна одночасна наявність двох ознак: експлуатації інтересу до сексу та провідний характер сексуальної тематики.

Нарешті, нагадаю (Боже, як часто це доводиться робити в спілкуванні з чиновниками!): згідно зі статтею 19 Конституції України «Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Ця норма поширюється і на працівників міліції, оскільки Міністерство внутрішніх справ України є центральним органом виконавчої влади.

Пунктом 23 статті 11 Закону України «Про міліцію» «Міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право <…>вилучати у громадян і службових осіб предмети і речі, заборонені або обмежені в обороті, а також документи з ознаками підробки, знищувати ці предмети, речі та документи або передавати їх за призначенням у встановленому порядку».Тобто, працівники міліції мають право вилучати журнали лише в тому випадку, коли ці журнали заборонені для продажу або їх продаж обмежений. При цьому працівники міліції не мають право самостійно визначати належність журналів до засобів масової інформації еротичного характеру. Такі повноваження надані законом виключно Національній експертній комісії України з питань захисту суспільної моралі.

Виходячи з наведеного дії працівників міліції щодо вилучення з обігу журналів, які не мають статусу засобів масової інформації еротичного характерує незаконними. Можливо працівники міліції недостатньо освічені, щоб це зрозуміти? Чи їм просто кортить "на шару" почитати свіженький "Playboy" чи "MAXIM"?

Цілком зрозуміло, що дії працівників міліції можна оскаржити. Але чи стануть це робити розповсюджувачі преси?