Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Для самої Франції найбільшу загрозу несе обрання Мануеля Вальса. Вальс — не просто соціаліст зі стажем. Він поєднує у собі риси вольового політика з особливою прихильністю до руйнівних для Франції і всієї Європи ідей. Когось можуть ввести в оману його “антиісламістські” заяви. Але вони не мають нічого спільного зі здоровою реакцією на мігрантське вторгнення. Вальс — прихильник жорсткого секуляризму. Його риторика відповідає другому етапу ліво-ліберальної стратегії, котра полягає в тому, аби використати мігрантів, зокрема мусульман, для руйнування найменших залишків традиційної Європи, а потім позбавити найелементарнішої традиційності і їх самих. Крім того, Вальс є загрозою не лише для Франції, але й для всієї Європи, адже відомий як прихильник ще більшої централізації ЄС (зокрема фінансової).
Образ Марін Ле Пен як “ультраправого” політика — не більше, ніж ярлик, накинений їй мейнстрімними творцями суспільної думки. Якщо її батько, Жан-Марі Ле Пен, дійсно вів “Національний фронт” націоналістичним і доволі консервативним шляхом, то Марін не демонструє ніякої ідеологічної принциповості. Даючи поняттю “праві популісти” хоч якесь право на життя, його в першу чергу слід застосувати до нинішнього “Національного фронту”. Схоже на те, що Марін Ле Пен лише спекулює на проблемах французького суспільства, не маючи ніяких стійких світоглядних принципів. Навпаки, ці принципи їй замінило максимальне пристосування під ліберальну ідеологію. Яскравий приклад ідейного виродження “Національного фронту” — призначення радником Марін Ле Пен відомого ЛГБТ-активіста Себастьяна Шеню. Українцям неважко пригадати, як російська пропаганда ліпила образ “неонацистів” із ющенківської “Нашої України”. Щось подібне ми бачимо й у випадку Марін Ле Пен: хоч до послідовних правих поглядів їй надзвичайно далеко, навіть елементарна відповідь на суспільні запити (при цьому добряче відкоригована згідно з нормами політкоректності) дає привід навішувати ярлики “ультраправого політика”.
Франсуа Фійон, якому сьогодні приписують найбільші шанси на перемогу, не має такого штучного “ультраправого” іміджу, як у Ле Пен. Водночас він характеризується схильністю до ціннісно-етичного консерватизму. Наскільки ця схильністю є міцною — окреме питання. Що стосується міграційної проблеми, то Фійон займає помірковану антимігрантську позицію.
Як уже було сказано, найбільший ризик для Франції несе обрання Вальса. На щастя, у нього не так багато шансів, як у його “правих” конкурентів — цьому посприяла провальна у всіх відношеннях політика Франсуа Олланда (котрий очолив антирейтинг французьких президентів із найменшою довірою суспільства). Проте обрання Ле Пен або Фійона навряд чи забезпечить здійснення якогось радикального “повороту праворуч”. Ідеологічна мімікрія Ле Пен не викликає ніякої довіри, а Фійон більш за все не наважиться на якісь революційні кроки. Обрання Трампа з його розмитою ідеологічною платформою все ж таки відкрило дорогу до влади релігійним консерваторам, натомість у випадку перемоги Фійона повторення чогось подібного виглядає малоймовірним. Можливо, головний резон від перемоги Фійона полягатиме в тому, що Франція відмовиться від політики централізації Євросоюзу або ж навіть почне сприяти децентралізаторським тенденціям.
Якщо мислити мейнстрімними категоріями, то хоч Ле Пен, хоч Фійон є “проросійськими”. Перевага Фійона (у цій системі координат) полягає у тому, що він є самостійним політиком (без “маріонеткового” бекґраунду як Ле Пен), а його “проросійськість” спирається на власний політичний досвід і прагматичні розрахунки. Прагматизм у ставленні до Росії не є якоюсь візитною карткою поміркованих правих типу Фійона. Скажімо, у цьому прагматизмі від Фійона не сильно відрізняється ще один кандидат-соціаліст Жан-Люк Меланшон.
У той час, коли французи обиратимуть поміж лівою небезпекою та примарними надіями на відродження, українцям слід розуміти, що наша доля вирішується не в якійсь із країн Заходу, а тут, в Україні. Франція і без Фійона або Ле Пен протягом російсько-українського конфлікту займала позицію, котра має небагато спільного з нашими національними інтересами. “Нормандський формат” за участі Франції та Німеччини завів Україну в глухий кут.
Тому слід розмежовувати дві речі: цінність політичних змін на Заході самих по собі (відповідно до того, чи сприяють вони оздоровленню Західної цивілізації, чи, навпаки, шкодять) і готовність офіційного Києва самостійно боронити національні інтереси. Якщо виходити з позицій України, що прагне самостійно вершити власну долю, навіть маленькі здійснені на Заході зрушення “праворуч” варто оцінювати як такі, що мають у собі позитивну складову: ми — частина Європи і, мислячи категоріями національного інтересу, мусимо також мислити загальноєвропейськими категоріями. Якщо ж виходити з позицій України як своєрідного “васала” нинішніх ліберальних демократій на Заході, то тоді краще взагалі не цікавитися тамтешнім політичним життям. Україну завжди буде кому геополітично “підібрати”, якщо Київ не горітиме жагою власновладства.
14.01.2017 08:21
Примарні надії французів і Україна
У Франції вимальовується трійка кандидатів, що змагатимуться за пост президента навесні. Ними є лідерка “Національного фронту” Марін Ле Пен, консерватор Франсуа Фійон та соціаліст Франсуа Вальс, який склав повноваження прем'єра, аби взяти участь у виборчій
У Франції вимальовується трійка кандидатів, що змагатимуться за пост президента навесні. Ними є лідерка “Національного фронту” Марін Ле Пен, консерватор Франсуа Фійон та соціаліст Мануель Вальс, який склав повноваження прем'єра, аби взяти участь у виборчій гонці.Для самої Франції найбільшу загрозу несе обрання Мануеля Вальса. Вальс — не просто соціаліст зі стажем. Він поєднує у собі риси вольового політика з особливою прихильністю до руйнівних для Франції і всієї Європи ідей. Когось можуть ввести в оману його “антиісламістські” заяви. Але вони не мають нічого спільного зі здоровою реакцією на мігрантське вторгнення. Вальс — прихильник жорсткого секуляризму. Його риторика відповідає другому етапу ліво-ліберальної стратегії, котра полягає в тому, аби використати мігрантів, зокрема мусульман, для руйнування найменших залишків традиційної Європи, а потім позбавити найелементарнішої традиційності і їх самих. Крім того, Вальс є загрозою не лише для Франції, але й для всієї Європи, адже відомий як прихильник ще більшої централізації ЄС (зокрема фінансової).
Образ Марін Ле Пен як “ультраправого” політика — не більше, ніж ярлик, накинений їй мейнстрімними творцями суспільної думки. Якщо її батько, Жан-Марі Ле Пен, дійсно вів “Національний фронт” націоналістичним і доволі консервативним шляхом, то Марін не демонструє ніякої ідеологічної принциповості. Даючи поняттю “праві популісти” хоч якесь право на життя, його в першу чергу слід застосувати до нинішнього “Національного фронту”. Схоже на те, що Марін Ле Пен лише спекулює на проблемах французького суспільства, не маючи ніяких стійких світоглядних принципів. Навпаки, ці принципи їй замінило максимальне пристосування під ліберальну ідеологію. Яскравий приклад ідейного виродження “Національного фронту” — призначення радником Марін Ле Пен відомого ЛГБТ-активіста Себастьяна Шеню. Українцям неважко пригадати, як російська пропаганда ліпила образ “неонацистів” із ющенківської “Нашої України”. Щось подібне ми бачимо й у випадку Марін Ле Пен: хоч до послідовних правих поглядів їй надзвичайно далеко, навіть елементарна відповідь на суспільні запити (при цьому добряче відкоригована згідно з нормами політкоректності) дає привід навішувати ярлики “ультраправого політика”.
Франсуа Фійон, якому сьогодні приписують найбільші шанси на перемогу, не має такого штучного “ультраправого” іміджу, як у Ле Пен. Водночас він характеризується схильністю до ціннісно-етичного консерватизму. Наскільки ця схильністю є міцною — окреме питання. Що стосується міграційної проблеми, то Фійон займає помірковану антимігрантську позицію.
Як уже було сказано, найбільший ризик для Франції несе обрання Вальса. На щастя, у нього не так багато шансів, як у його “правих” конкурентів — цьому посприяла провальна у всіх відношеннях політика Франсуа Олланда (котрий очолив антирейтинг французьких президентів із найменшою довірою суспільства). Проте обрання Ле Пен або Фійона навряд чи забезпечить здійснення якогось радикального “повороту праворуч”. Ідеологічна мімікрія Ле Пен не викликає ніякої довіри, а Фійон більш за все не наважиться на якісь революційні кроки. Обрання Трампа з його розмитою ідеологічною платформою все ж таки відкрило дорогу до влади релігійним консерваторам, натомість у випадку перемоги Фійона повторення чогось подібного виглядає малоймовірним. Можливо, головний резон від перемоги Фійона полягатиме в тому, що Франція відмовиться від політики централізації Євросоюзу або ж навіть почне сприяти децентралізаторським тенденціям.
Якщо мислити мейнстрімними категоріями, то хоч Ле Пен, хоч Фійон є “проросійськими”. Перевага Фійона (у цій системі координат) полягає у тому, що він є самостійним політиком (без “маріонеткового” бекґраунду як Ле Пен), а його “проросійськість” спирається на власний політичний досвід і прагматичні розрахунки. Прагматизм у ставленні до Росії не є якоюсь візитною карткою поміркованих правих типу Фійона. Скажімо, у цьому прагматизмі від Фійона не сильно відрізняється ще один кандидат-соціаліст Жан-Люк Меланшон.
У той час, коли французи обиратимуть поміж лівою небезпекою та примарними надіями на відродження, українцям слід розуміти, що наша доля вирішується не в якійсь із країн Заходу, а тут, в Україні. Франція і без Фійона або Ле Пен протягом російсько-українського конфлікту займала позицію, котра має небагато спільного з нашими національними інтересами. “Нормандський формат” за участі Франції та Німеччини завів Україну в глухий кут.
Тому слід розмежовувати дві речі: цінність політичних змін на Заході самих по собі (відповідно до того, чи сприяють вони оздоровленню Західної цивілізації, чи, навпаки, шкодять) і готовність офіційного Києва самостійно боронити національні інтереси. Якщо виходити з позицій України, що прагне самостійно вершити власну долю, навіть маленькі здійснені на Заході зрушення “праворуч” варто оцінювати як такі, що мають у собі позитивну складову: ми — частина Європи і, мислячи категоріями національного інтересу, мусимо також мислити загальноєвропейськими категоріями. Якщо ж виходити з позицій України як своєрідного “васала” нинішніх ліберальних демократій на Заході, то тоді краще взагалі не цікавитися тамтешнім політичним життям. Україну завжди буде кому геополітично “підібрати”, якщо Київ не горітиме жагою власновладства.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Процедура видачі Держпрацею дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки Євген Морозов 10:32
- Сила чи емпатія Наталія Тонкаль вчора о 20:57
- Видалення з реєстру старої щорічної декларації депутата та подання виправленої Євген Морозов вчора о 16:07
- Справедливість по-українськи: забрати в бідних, збагатити чиновників Андрій Павловський 15.11.2024 22:06
- Перевибори у Німеччині. Нові проблеми чи можливості для України? Галина Янченко 15.11.2024 17:33
- Особистий бренд – ваш новий бізнес-актив Наталія Тонкаль 15.11.2024 14:39
- Нові правила управління державним майном та реалізації арештованих активів Дмитро Зенкін 15.11.2024 14:09
- Обміняйте Шевченка Євген Магда 15.11.2024 13:56
- Університети і ринок праці: взаємозалежність Юрій Баланюк 15.11.2024 13:37
- Виїзд дитини за кордон під час війни: порада від сімейного адвоката Світлана Приймак 15.11.2024 12:59
- Право постійного землекористувача надавати земельну ділянку в оренду третій особі Євген Морозов 15.11.2024 11:16
- ІТ в США та в Україні: порівняння зарплат, витрати та перспективи Сергій Хромченко 15.11.2024 10:39
- Воднева галузь США після обрання Трампа: чи зупинить Америка рух зеленого водню? Олексій Гнатенко 15.11.2024 09:15
- Форвардні контракти на ринку електроенергії ЄС: як працювати з вигодою та без ризиків Ростислав Никітенко 14.11.2024 11:55
- Особливості здійснення Держгеокадастром контролю за використанням та охороною земель Євген Морозов 14.11.2024 09:56
Топ за тиждень
Популярне
-
Темні емпати: який це тип особистості та що про них кажуть психологи
Життя 9562
-
Комедія з Монікою Белуччі та продовження легендарного "Гладіатора": чотири кіноновинки тижня
Життя 5973
-
Секрет дорогих яєць. Як виробники задерли ціни та збільшили експорт
Бізнес 5048
-
"Справжній бедрум панк": музичні новинки тижня
Життя 3988
-
Майк Тайсон програв Джейку Полу
Життя 3844
Контакти
E-mail: [email protected]