Авторські блоги та коментарі до них відображають виключно точку зору їхніх авторів. Редакція ЛІГА.net може не поділяти думку авторів блогів.
Ідеал децентралізованості тісно пов'язаний із принципом субсидіарності. Цей принцип полягає в тому, що суб'єкти вищого порядку не повинні втручатися у справи суб'єктів нижчого порядку, якщо ці справи можуть ефективно і правильно вирішуватися ними самостійно. Приміром, за нормальних умов держава в особі школи не повинна надмірно втручатися у виховання дітей, оскільки виховання у першу чергу є природною нішою для батьків. Можна навести ще локальніший приклад. У процесі виховання дітей батьки мають надавати їм певну свободу, і межі цієї свободи повинні поступово зростати, аби підготувати дітей до самостійного життя (особливим чином це стосується виховання хлопчиків).
Принцип субсидіарності жорстко корелює із критеріями доцільності, відповідальності, виправданості. Якщо брати вище наведений приклад надання певної свободи дітям, то батьки можуть толерувати те, що їхній син на вулиці або у школі інколи вступає у конфлікти з іншими дітьми. Часом такі конфлікти навіть можуть доходити до бійок. Втручатися при найменшому конфлікті було б неправильно, бо таким чином можна або подавити в дитині природну жагу справедливості, або перетворити його на тюхтія, котрий не здатен за себе постояти. Проте часом такі конфлікти переростають у крайності: син є або занадто агресивним, або кожного тижня приходить додому з новими синцями. Зрозуміло, що за таких умов втручання батьків є обов'язковим. Інакшими словами, справжнє застосування принципу субсидіарності ніколи не буває безвідповідальним. Якщо суб'єкти вищого порядку невиправдано відмовляються втручатися у проблеми суб'єктів нижчого порядку, то це не субсидіарність, а дурість.
У випадку адміністративно-територіального устрою застосування принципу субсидіарності означає, що держава не повинна втручатися у ті справи, які можуть самостійно вирішуватися місцевою громадою або ж ширшими територіальними утвореннями. Субсидіарність у цьому випадку означає не лише широкі права місцевого самоврядування, але й фіскальну децентралізованість.
Те, що Україна потребує застосування принципу субсидіарності, є безперечним фактом. Одначе виникає питання: як досягти істинної субсидіарності і уникнути вищезгаданої безвідповідальної дурості?
Різка децентралізація сьогодні є неприйнятною з огляду на ряд причин. Ці причини ми можемо узагальнити до трьох факторів: загроз національній безпеці, егоїзму і безвідповідальності місцевих бізнесово-політичних еліт і пасивності мас у питаннях, які мають безпосередньо вирішуватися на місцях.
Яскравий приклад несправедливих вимог децентралізації дає нам Закарпаття. Уже неодноразово лунали тези про необхідність надати Закарпаттю спеціальний адміністративний і фіскальний статус. Усі ці тези передусім варто сприймати в контексті закарпатського квазі-сепаратизму, котрий дуже вигідний іноземним силам, зокрема Москві. У разі, якби надання Закарпаттю спецстатусу дійсно відбулося, варто було б очікувати ланцюгової реакції з боку областей Півдня та Сходу України.
На тлі нинішнього протистояння з Москвою найпершою передумовою для серйозного впровадження децентралізації мала б стати жорстка політика держави відносно місцевих еліт. Ці еліти необхідно пересіяти крізь сито лояльності до української державності. Допоки хоч у одній області серед місцевої бізнесової, політичної та чиновницької еліти існуватиме відчутний відсоток осіб, зорієнтованих на Москву, серйозна децентралізація повинна вважатися неприйнятною (або ж, якщо це буде виправдано, реалізовуватися лише вибірково у “показових” областях).
У якомусь сенсі шлях до адекватної децентралізації України лежить через її централізацію. Спочатку жорсткі заходи, здійснені державною владою з метою захисту національної безпеки, — і аж потім децентралізація.
Окрім державницької лояльності, Київ має вимагати від місцевих еліт суспільної відповідальності. Не варто бавитися у егалітарні ілюзії і мріяти про те, що так званий “народ” на місцях зможе повністю замінити собою тамтешню далеко не ідеальну еліту. Держава має змусити цю еліту жити за чітко прописаними правилами і не діяти на користь власного блага всупереч суспільним інтересам.
Нарешті, для запуску адекватних процесів децентралізації є необхідною більша активність широких мас населення. У нас сьогодні спостерігається патологічна ситуація, коли пересічний обиватель не задоволений усіма і всім, уявляє себе великим стратегом у сфері державного життя чи міжнародної політики, але водночас залишається пасивним щодо вирішення локальних проблем (навіть якщо обурюється ними). Ця ситуація має бути виправлена.
Децентралізація має спиратися на громаду — на справжню громаду, а не те, що прикривається її вивіскою. Зараз же ставка робиться саме на псевдогромаду. Інакше пояснити те ж “укрупнення громад” неможливо, бо таке укрупнення — це насправді нищення.
За умов вирішення вище окреслених завдань децентралізація (в т.ч. й фіскальна) може йти дуже далеко. Ідеалом фіскальної децентралізації має стати така ситуація, коли дрібний бізнес своїми податками формує виключно місцевий бюджет, бюджет конкретного села чи міста. А державний бюджет наповнюється за рахунок крупного бізнесу та державних підприємств. Середній бізнес при цьому залучений до формування бюджету району та області.
Такі зміни повинні супроводжуватися поступовим зменшенням державних витрат на “соціалку”. Українців непотрібно годувати подачками — їх варто привчати до самостійного життя. Інша справа — це те, що місцева громада може демонструвати солідарність і надавати фінансову допомогу тим, хто її дійсно потребує (скажімо, вона призначить допомогу багатодітній вдові, чоловік якої загинув на війні, зате не надасть її наркоманці).
Поки що децентралізація, котра вимальовується в Україні, спрямована на реалізацію інтересів місцевих еліт і несе собою загрози національній безпеці (через невиправдані відцентрові тенденції, на яких можуть зіграти закордонні сили).
Євген Коновалець якось говорив (у контексті визвольної боротьби 1917-1920 років), що дорога до українського Львова лежить через український Київ. Зараз ситуація подібна. І без зміни державної еліти, без “оздоровлення Києва” неможливо оздоровити решту України. Щоправда, існує альтернативна стратегія наведення порядку “знизу”. Та це — окрема тема для розмови.
11.06.2016 08:50
Децентралізація здорової людини і децентралізація курця
Говорячи у сучасних умовах про децентралізацію, варто дотримуватися принципового розмежування. Є децентралізованість, котра мала б існувати за оптимальних умов. І є децентралізація, яку можна (або не можна) проводити за сучасних умов.Ідеал децентралізовано
Говорячи у сучасних умовах про децентралізацію, варто дотримуватися принципового розмежування. Є децентралізованість, котра мала б існувати за оптимальних умов. І є децентралізація, яку можна (або не можна) проводити за сучасних умов.Ідеал децентралізованості тісно пов'язаний із принципом субсидіарності. Цей принцип полягає в тому, що суб'єкти вищого порядку не повинні втручатися у справи суб'єктів нижчого порядку, якщо ці справи можуть ефективно і правильно вирішуватися ними самостійно. Приміром, за нормальних умов держава в особі школи не повинна надмірно втручатися у виховання дітей, оскільки виховання у першу чергу є природною нішою для батьків. Можна навести ще локальніший приклад. У процесі виховання дітей батьки мають надавати їм певну свободу, і межі цієї свободи повинні поступово зростати, аби підготувати дітей до самостійного життя (особливим чином це стосується виховання хлопчиків).
Принцип субсидіарності жорстко корелює із критеріями доцільності, відповідальності, виправданості. Якщо брати вище наведений приклад надання певної свободи дітям, то батьки можуть толерувати те, що їхній син на вулиці або у школі інколи вступає у конфлікти з іншими дітьми. Часом такі конфлікти навіть можуть доходити до бійок. Втручатися при найменшому конфлікті було б неправильно, бо таким чином можна або подавити в дитині природну жагу справедливості, або перетворити його на тюхтія, котрий не здатен за себе постояти. Проте часом такі конфлікти переростають у крайності: син є або занадто агресивним, або кожного тижня приходить додому з новими синцями. Зрозуміло, що за таких умов втручання батьків є обов'язковим. Інакшими словами, справжнє застосування принципу субсидіарності ніколи не буває безвідповідальним. Якщо суб'єкти вищого порядку невиправдано відмовляються втручатися у проблеми суб'єктів нижчого порядку, то це не субсидіарність, а дурість.
У випадку адміністративно-територіального устрою застосування принципу субсидіарності означає, що держава не повинна втручатися у ті справи, які можуть самостійно вирішуватися місцевою громадою або ж ширшими територіальними утвореннями. Субсидіарність у цьому випадку означає не лише широкі права місцевого самоврядування, але й фіскальну децентралізованість.
Те, що Україна потребує застосування принципу субсидіарності, є безперечним фактом. Одначе виникає питання: як досягти істинної субсидіарності і уникнути вищезгаданої безвідповідальної дурості?
Різка децентралізація сьогодні є неприйнятною з огляду на ряд причин. Ці причини ми можемо узагальнити до трьох факторів: загроз національній безпеці, егоїзму і безвідповідальності місцевих бізнесово-політичних еліт і пасивності мас у питаннях, які мають безпосередньо вирішуватися на місцях.
Яскравий приклад несправедливих вимог децентралізації дає нам Закарпаття. Уже неодноразово лунали тези про необхідність надати Закарпаттю спеціальний адміністративний і фіскальний статус. Усі ці тези передусім варто сприймати в контексті закарпатського квазі-сепаратизму, котрий дуже вигідний іноземним силам, зокрема Москві. У разі, якби надання Закарпаттю спецстатусу дійсно відбулося, варто було б очікувати ланцюгової реакції з боку областей Півдня та Сходу України.
На тлі нинішнього протистояння з Москвою найпершою передумовою для серйозного впровадження децентралізації мала б стати жорстка політика держави відносно місцевих еліт. Ці еліти необхідно пересіяти крізь сито лояльності до української державності. Допоки хоч у одній області серед місцевої бізнесової, політичної та чиновницької еліти існуватиме відчутний відсоток осіб, зорієнтованих на Москву, серйозна децентралізація повинна вважатися неприйнятною (або ж, якщо це буде виправдано, реалізовуватися лише вибірково у “показових” областях).
У якомусь сенсі шлях до адекватної децентралізації України лежить через її централізацію. Спочатку жорсткі заходи, здійснені державною владою з метою захисту національної безпеки, — і аж потім децентралізація.
Окрім державницької лояльності, Київ має вимагати від місцевих еліт суспільної відповідальності. Не варто бавитися у егалітарні ілюзії і мріяти про те, що так званий “народ” на місцях зможе повністю замінити собою тамтешню далеко не ідеальну еліту. Держава має змусити цю еліту жити за чітко прописаними правилами і не діяти на користь власного блага всупереч суспільним інтересам.
Нарешті, для запуску адекватних процесів децентралізації є необхідною більша активність широких мас населення. У нас сьогодні спостерігається патологічна ситуація, коли пересічний обиватель не задоволений усіма і всім, уявляє себе великим стратегом у сфері державного життя чи міжнародної політики, але водночас залишається пасивним щодо вирішення локальних проблем (навіть якщо обурюється ними). Ця ситуація має бути виправлена.
Децентралізація має спиратися на громаду — на справжню громаду, а не те, що прикривається її вивіскою. Зараз же ставка робиться саме на псевдогромаду. Інакше пояснити те ж “укрупнення громад” неможливо, бо таке укрупнення — це насправді нищення.
За умов вирішення вище окреслених завдань децентралізація (в т.ч. й фіскальна) може йти дуже далеко. Ідеалом фіскальної децентралізації має стати така ситуація, коли дрібний бізнес своїми податками формує виключно місцевий бюджет, бюджет конкретного села чи міста. А державний бюджет наповнюється за рахунок крупного бізнесу та державних підприємств. Середній бізнес при цьому залучений до формування бюджету району та області.
Такі зміни повинні супроводжуватися поступовим зменшенням державних витрат на “соціалку”. Українців непотрібно годувати подачками — їх варто привчати до самостійного життя. Інша справа — це те, що місцева громада може демонструвати солідарність і надавати фінансову допомогу тим, хто її дійсно потребує (скажімо, вона призначить допомогу багатодітній вдові, чоловік якої загинув на війні, зате не надасть її наркоманці).
Поки що децентралізація, котра вимальовується в Україні, спрямована на реалізацію інтересів місцевих еліт і несе собою загрози національній безпеці (через невиправдані відцентрові тенденції, на яких можуть зіграти закордонні сили).
Євген Коновалець якось говорив (у контексті визвольної боротьби 1917-1920 років), що дорога до українського Львова лежить через український Київ. Зараз ситуація подібна. І без зміни державної еліти, без “оздоровлення Києва” неможливо оздоровити решту України. Щоправда, існує альтернативна стратегія наведення порядку “знизу”. Та це — окрема тема для розмови.
Якщо Ви помітили орфографічну помилку, виділіть її мишею і натисніть Ctrl+Enter.
Останні записи
- Податкова біполярність АБО коли виграв справу, але неправильно Євген Власов вчора о 16:35
- Встановлення факту спільного проживання «цивільного подружжя» при поділі майна Євген Морозов вчора о 10:52
- Когнітивка від Psymetrics – прогнозований бар’єр для Вищого антикорупційного суду Лариса Гольник вчора о 09:26
- Топ-3 проєктів протидії фінансовому шахрайству у 2024 році Артем Ковбель 20.12.2024 23:10
- Как снять арест с карты: советы для должников ЖКХ Віра Тарасенко 20.12.2024 21:40
- Кейс нотаріальної фальсифікації в Україні: кримінал, зловживання довірою й порушення етики Світлана Приймак 20.12.2024 16:40
- Валюта боргу та валюта платежу в договірних відносинах Євген Морозов 20.12.2024 09:50
- БЕБ, OnlyFans та податкова істерика: хто насправді винен? Дмитро Зенкін 19.12.2024 16:55
- Посилено відповідальність за домашнє та гендерно зумовлене насильство Світлана Приймак 19.12.2024 16:44
- Вчимося та вчимо дітей: мотивація та управління часом Інна Бєлянська 19.12.2024 16:11
- Гендерний розрив на ринку праці України: дослідження Міжнародної організації з міграції Юлія Маліч 19.12.2024 13:36
- Україна сировинний придаток, тепер офіційно? Андрій Павловський 19.12.2024 12:50
- Звільнення від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені) та 3 % річних Євген Морозов 19.12.2024 09:34
- Яйце чи курка? Проєкт чи Постанова? Що має бути першим? Євген Власов 18.12.2024 16:34
- "Національний кешбек", "єПідтримка" та "єКнига": чому ці програми важливі? Віктор Круглов 18.12.2024 14:22
Топ за тиждень
- Після зупинення війни, вільних виборів може і не відбутися 1231
- Україна сировинний придаток, тепер офіційно? 1150
- Правова стратегія для захисту інтересів дитини у суді 557
- Вчимося та вчимо дітей: мотивація та управління часом 218
- Когнітивка від Psymetrics – прогнозований бар’єр для Вищого антикорупційного суду 116
Популярне
-
Трамп обвалив акції своєї медіагрупи. Віддав частку Trump Media у спеціальний траст
Бізнес 9919
-
У Житомирській області збанкрутував порцеляновий завод з 200-річною історією
Бізнес 9295
-
Для мешканців багатоквартирних будинків встановили фіксовані ціни за електроенергію
Бізнес 6958
-
Попит на природний газ для експорту ЗПГ із США вперше за вісім років зменшився: причини
Бізнес 6083
-
Сільпо втратило склад і товари на 400 млн грн через нічну атаку "шахедів"
Бізнес 5156
Контакти
E-mail: [email protected]