Об'єктивка, або що нам продають за наші податки, №21

Міністерство енергетики та вугільної промисловості

Міністр енергетики та вугільної промисловості Володимир Демчишин заявив, що справедливою вартістю транзиту російського газу через територію України є $ 5  за 1000 куб. м за 100 км, при сьогоднішніх $ 2,8  за 1000 куб. м за 100 км.

Аналіз:  

Такі повідомлення варто аналізувати не з точки зору різниці справедливої та поточної вартості, а виходячи з того, що профільним Міністерством зроблено, аби Україна дійсно отримувала цю справедливу вартість. А відповідь на це питання – рівним рахунком нічого.

По-перше, по-різному можна розглядати повідомлення російського колеги Демчишина про те, що з 2019 року РФ відмовиться взагалі від транзиту газу територією України. Це може бути як політичний засіб тиску на українську сторону, так і реальний факт. Якщо це факт, то ПАТ «Укртрансгаз», платіжний баланс України, а, як наслідок, і опосередковано бюджет України недорахуються близько $ 5 млрд  кожного наступного року після припинення договірних відносин.

Поки що, враховуючи, що РФ немає особливих успіхів у реалізації власних альтернативних трубопровідних проектів, які б забезпечили транзит газу до країн Єврозони (Турецький, Північний та Південний потоки), вважатимемо це блефом.

Поряд з цим, повернімося до власного Уряду та міністерства. 3 вересня 2014 року постановою КМУ України № 501 затверджено тимчасовий «Порядок формування тарифів на транспортування природного газу магістральними трубопроводами територією України», в якому використано, як анонсувалося, європейський підхід до визначення тарифу з застосуванням точок входу в газотранспортну систему та точок виходу з неї, розташованих на державному кордоні України.

Ухвалюючи зазначену постанову, Кабінет Міністрів України визначив:

— строк дії визначених порядком тарифів із 1 листопада 2014 р. до 31 грудня 2014 року;

— доручив Міністерству енергетики та вугільної промисловості разом з ПАТ «Укртрансгаз» до 20 жовтня 2014 р. затвердити примірний договір про транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який буде діяти в період із 1 листопада 2014 р. до 31 грудня 2014 р.;

— доручив НАК «Нафтогаз України» та ПАТ «Укртрансгаз» невідкладно вжити заходів для приведення договірних відносин із питань транзиту природного газу територією  України у відповідність із цією постановою.

Останнє положення є найбільш важливим для розуміння теми. Важливо зазначити, що дія положень не може поширюватися на населення, оскільки відповідно до вимог Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» для потреб населення використовується газ, видобутий на території України, який немає точок входу у ГТС на території державного кордону України, а точками виходу є вентилі побутових споживачів.

Насправді цей Порядок має станом на сьогодні виключно формальний та популістичний характер, оскільки він просто засвідчує факт розробки Україною такої формули, не більше.

Чи застосовуються вона на практиці до існуючих із АТ «Газпромом» правових відносин? Звісно ні, оскільки контракт 2009 року чинний на сьогодні та залишатиметься таким до укладення нового, досягнення згоди між сторонами про зміну його положень чи розірвання його в судовому порядку.

Тому, що б нам не обіцяли та не говорили можновладці, сьогодні визнана іншою стороною господарських відносин вартість транзиту природного газу територією України становить  близько $ 3 за 1000 куб. м на 100 км.

При цьому наведемо статистичні дані: за оцінками, згідно з формулою розрахунку ставки плати за транзит газу, НАК «Нафтогаз України» втрачатиме на транзиті понад $ 300 млн щорічно через зменшення закупівельної ціни на російський газ із $ 400 до $ 268,5 за тисячу кубометрів. Транзит природного газу через українську ГТС у 2013 році становив 86,126 млрд кубометрів, що на 2,2 % більше, ніж у 2012 році.

За підсумками 2014 року обсяг транзиту російського газу територією України становив 62,2 млрд куб. м, що менше минулорічного показника на 28 %.

Отже, з цього робимо висновок, що валовий дохід ПАТ «Укртрансгаз», яке посідає монопольне становище в Україні з управління магістральними газопроводами та використовує 12 ПГС від його безпосередньої діяльності з транзиту природного газу, за минулий та швидше за все і в поточному році матиме тенденцію до скорочення – як за рахунок зменшення обсягу транзиту, так і через зниження тарифу на транзит.

Маючи розрив між доходом та витратами, не маючи важелів, сили духу для зміни умов контрактів 2009 року у частині, що стосується транзиту, Уряд дірку, що утворилася, вирішив заткнути за рахунок населення, піднявши тариф на транспортування природного газу.

Нагадаємо, що 03.03.15 НКРЕКП своїм рішенням, починаючи з 1 квітня 2015 року, вдвічі підвищила тариф на транспортування природного газу для державної компанії «Укртрансгаз» до 294 гривень за тисячу кубометрів, що на сьогодні згідно з офіційним курсом гривні до долара становить $ 14 за 1000 куб. м.Загальний тариф на транспортування природного газу збільшиться з 1 квітня майже на 80% – до 656,2 гривень за тисячу кубометрів, що за поточним курсом – понад $ 30. Тобто, замість того, щоб переглядати газові контракти з суб’єктами господарювання, які використовують магістральні газопроводи України саме для транзиту своєї продукції до точок виходу, дохідна частина балансу ПАТ «Укртрансгаз» наповнюватиметься виключно за рахунок населення.

Кабінет міністрів України 

Міністерство енергетики та вугільної промисловості

Уряд розпочав ліквідацію ДП «Вугілля України», яке 3 червня звернулось до Господарського суду м. Києва із заявою про банкрутство.

Аналіз:

Вказане підприємство було посередником між державними шахтами та генеруючими електроенергію підприємствами, в реалізації нерентабельної продукції перших.

Відповідно до відомостей Міністерства фінансів України, у 2013 році вказане підприємство отримало валовий дохід у 5,4 млрд грн, а прямі збитки становили 9 млн грн, у 2014 році при обсязі реалізації у 5,66 млрд грн збиток становив 235 млн грн.

Поряд з цим, до ліквідації підприємства, яке акумулювало величезний портфель кредиторської заборгованості, Уряд готувався завчасно, створивши інше підприємство фактично з тими ж функціями та цілями діяльності, але, зрозуміло, без кредиторського портфелю.

Так, наказом Міністра енергетики та вугільної промисловості України №429 від 12.06.14 затверджено План заходів з розвитку державного сектору вугільної промисловості України. Пунктом 1.3 передбачено створення державного підприємства «Державна вугільна компанія» у м. Києві, на яке покладено цілу низку завдань, пов’язаних із пом’якшенням наслідків закриття і консервації шахт. Державне підприємство «Державна вугільна компанія» було утворене наказом глави Міненерго № 619 від 4 вересня 2014 р.

Статутний капітал підприємства сформовано за рахунок коштів ДП «Вугілля України», 500 тис. грн перераховано як внесок держави в статутний капітал ДП «Державна вугільна компанія» на підставі наказу Міністерства від 28 жовтня 2014 р. № 762.В. о. директора вказаного новоствореного підприємства призначено Леоніда Дудку, який за часів прем’єрства Миколи Азарова обіймав посаду заступника міністра вугільної промисловості.

Про те, що діяльність новоствореного ДП аналогічна діяльності ДП «Вугілля України», свідчить і те, що 7 квітня 2015 року ДП  «Укрінтеренерго» уклало з компанією угоду на постачання вугілля на загальну вартість 187 млн грн.

Договір підписано до 1 квітня 2016 року.Таким чином, використовуючи процедуру банкрутства, Уряд просто вирішив позбутися одного підприємства з його портфелем заборгованості та, не вирішуючи проблем галузі, а тільки обіцяючи вже понад 2 місяці презентувати програму реформування вугільної галузі України, створити інше «чисте» підприємство з аналогічними функціями.

Кабінет міністрів України 

Міністерство фінансів України 

Кабінет Міністрів прийняв рішення про підвищення в два етапи мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на алкогольні напої на 25–40%.

17 червня 2015 року на засіданні Уряду прийнято  рішення про підвищення в два етапи мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на алкогольні напої на 25–40%.Мінімальні оптово-відпускні та роздрібні ціни на алкогольні напої будуть підвищені в два етапи, на першому етапі визначає мінімальні ціни до 30 серпня, на другому – з 1 вересня.

Мінімальна оптова ціна на горілку і лікеро-горілчані вироби за 1 літр 100% спирту з 133 грн підвищиться до 159,94 грн, а з 1 вересня – до 175,96 грн.

Мінімальні роздрібні ціни на лікеро-горілчані вироби за 1 літр 100% спирту підвищаться зі 199,5 грн до 249,5 грн і 274,5 грн, віскі – з 442,5 грн до 495 грн і 545 грн, коньяк і бренді – з 295,05 грн до 395 і 420 грн.

Відповідно до пояснювальної записки  Міністерства фінансів, наявні мінімальні ціни були введені в червні 2014 року і на сьогодні їх рівень, враховуючи збільшення інфляції та падіння курсу гривні, не відповідає реальним витратам суб’єктів ринку на виробництво і торгівлю алкогольними напоями.

Мінімальні ціни «не відображають зростання ставок акцизного податку, цін на енергоносії, сировину та інші складові ціни» –  йдеться в пояснювальній записці. Таким чином, Уряд порушив власні обіцянки не індексувати податки, здійснивши їх підвищення до рівня інфляції.

Якщо Кабмін цього року підніме плату за радіочастотний ресурс на 26,7%, то збір за користування ефіром для мобільних операторів збільшиться майже вдвічі в порівнянні з минулим роком.

Так, якщо в 2014 році «Київстар», «МТС Україна» і «Астеліт» (life :)) заплатили за користування радіочастотами GSM (2G) 1245,6 млн грн у цілому, то, починаючи з цього року, з урахуванням отримання додаткових частот і підняття ставки збору річний обсяг платежів підвищиться до 2327,7  млн грн (із урахуванням 3G).Варто розуміти, що це підвищення в першу чергу відіб’ється на кінцевих споживачах, тобто на нас із Вами.

Таким чином, все більше простежується загальна тривожна тенденція: чомусь, все, що стосується платежів від населення, реальних витрат громадян, індексується та приводиться до показників,  які покривають рівень минулорічної інфляції, але  відсутній зворотній зв’язок вказаних закономірностей.

Так, на заклики професійних спілок України  до Верховної Ради України й Уряду щодо термінового підвищення соціальних видатків  Міністр  фінансів повідомила, що  прагне бути відповідальною перед своїми громадянами та збільшуватиме видатки лише тоді, коли матиме для цього відповідний фінансовий ресурс.

Реалізація вимог  потребує непередбачених втрат бюджету на загальну суму 42 млрд грн.На це грошей немає.

Натомість Міністерство фінансів говорить про необхідність акумулювавати 24,4 млрд грн на субсидії, 17 млрд грн, додатково запитаних оборонними та правоохоронними відомствами, профінансувати зміни до законодавства, що вже проголосовані Верховною Радою України, судову реформу в Україні.

Це не зовсім так, оскільки фінансування субсидій передбачене за рахунок рентних платежів надрокористувачів. Фінансування судової реформи також закладене до бюджету на 2015 рік – відповідно, джерелом такого фінансування, за програмою співпраці з МВФ, у тому числі є додатково залучені кошти від подвійного збільшення судового збору.Найбільше дивує позиція Міністерства, яке ніби заспокоює та говорить,  що індексація призведе до розбалансування державного бюджету країни, оскільки в іншому випадку це зумовить збільшення дефіциту до 117,5 млрд грн, що збільшить  інфляційний тиск на економіку. А наслідком цього буде подальше знецінення купівельної спроможності української гривні, а відтак – зниження реальних пенсій, зарплат тощо.

Якщо державний бюджет на поточний рік не передбачав індексацію, про яку його збалансованість можна говорити? Тобто, його наповнення та профіцит за рахунок девальвації та зниження купівельної спроможності гривні в порядку речей, а ось витрати на соціальні потреби – ні. Складається враження, що  в Україні набирає обертів новий етап розкуркулювання, але не заможних селян, а всіх українців.

На тлі цього Арсеній Яценюк цього тижня повідомив: «Людина не повинна турбуватися, що через низькі життєві стандарти, в неї не вистачає коштів на оплату послуг ЖКГ».Життєві стандарти людей є похідними від їх доходів, їх доходи – похідні від можливостей заробітку та розміру оплати праці. Якщо Уряд не створив умов для справедливої  оплати праці громадян та не індексує відповідно до рівня інфляції їх трудову винагороду, то турбуватись потрібно про те, чи той Уряд біля керма  країни та в чиїх інтересах він нею управляє.

Міністерство фінансів України 

Зовнішній борг – ігри продовжуються

Аналіз:

МВФ та ЄБ цього тижня повідомили, що будуть кредитувати Україну навіть у випадку, якщо вона не досягне згоди з комітетом кредиторів.

Це був аргумент на користь України в переговорах із комітетом кредиторів, який дав можливість останнім зрозуміти, що у відносинах міжнародної допомоги, яка конче необхідна державі, доля України не залежить від результатів переговорів.

Поряд із цим Уряд не наважився ввести мораторій на виплату зовнішніх зобов’язань та виплатив купонний дохід за єврооблігаціями у розмірі 39 млн євро – відповідно, можна припустити, що і в п’ятницю буде сплачено купонний дохід за цінними паперами, держателем яких є РФ.

У свою чергу  кредитори в листі Уряду зазначили, що списання боргу – це ризик для України. «Це поганий знак для фінансових ринків, і Україні варто було б відмовитися від такого кроку. Україні та її підприємствам ще потрібен доступ до фінансових ресурсів, а списання боргу може виявитися ризиком»,– зазначають кредитори. З цим важко не погодитися, оскільки потенційний інвестор, спостерігаючи за тим, як поводяться з інвесторами, які вже вклали гроші в державу Україна, кілька разів подумає про безпеку власних інвестицій.

Крім того, цікавим видається такий меседж комітету: «Ми, разом з МВФ, всіляко підтримуємо уряд України. Ми готові і далі працювати з президентом, налаштованим на впровадження реформ… Ми пропонуємо пролонгувати платежі і виплачувати купон тільки після досягнення певного рівня розвитку економіки».

Раніше про участь Президента в переговорах мова не йшла – зазначене свідчить про те, що комітет бажає бачити стороною діалогу гаранта, а позицію міністерства та очільника уряду, які доволі категоричні у висловлюваннях, вони не сприймають.

Що ж, гарант у минулому видатний підприємець. Можливо, йому вдасться досягти для України вигідної домовленості, зі своїми колишніми колегами по цеху.

Міністерство економічного розвитку і торгівлі

Приватизація через корпоратизацію

Міністр економічного розвитку і торгівлі України Айварас Абромавичус під час брифінгу розповів про кінцеві завдання  реформування держпідприємництва, серед яких – зростання ефективності держпідприємств через посилення корпоративного управління (прозорість і аудити, прозорість призначень і зарплатні директорів, спостережні ради і незалежні директори, чіткі цілі й контроль);  реструктуризація та реорганізація держпідприємств.

146 найбільших держпідприємства пройдуть аудиторську перевірку компаній, що мають незаплямовану репутацію в світі. «Це перетворення держпідприємств у державні акціонерні товариства. Корпоратизації будуть підлягати близько 90 крупних держпідприємств», – пояснив Айварас Абромавичус.

Аналіз:

Перетворення 90 великих підприємств у акціонерні товариства дозволить не приватизовувати їх, а залучати кошти для розвитку бізнесу, продаючи невеликі пакети акцій зовнішнім інвесторам.

Тобто, розпочата зараз приватизація є лише першим етапом роздержавлення. У наступні періоди будуть приватизовуватися підприємства, в яких акумулюватимуться всі ліквідні активи існуючих.

Важко не пригадати слова  Прем’єр-міністра України Арсенія Яценюка   в інтерв’ю:   «Наш підхід сьогодні простий і зрозумілий: базовий підхід – це ціна.Хто більше заплатив, той більше отримав. Ніяких штучних обмежень».  При цьому глава Уряду сам собі протирічить, оскільки в наступній фразі пояснює потенційним інвесторам, що наразі точно найбільш вигідний час інвестувати в Україну – за ціною на активи: «Так, є ризик, але цей ризик компенсується ціною. Заходьте, вкладайте гроші. Ви обов’язково заробите – не сьогодні, ви заробите через 5 років. А ми заробимо так само, тому що нам потрібні робочі місця, нам потрібні податки».

Таким чином, очільник Уряду не приховує, що приватизація, яка відбувається зараз, є нічим іншим, як необхідністю, способом подолання дефіциту бюджету. Більше того, він визнає, що вартість активів, які приватизуються, далека від обґрунтованої та ринкової.