Проблеми визнання права власності на об’єкти самочинного будівництва

На сьогоднішній день в Україні є актуальним питання самочинного будівництва, змісту цього поняття, його правових наслідків, що обумовлюється як щоденним зростанням числа будівельних майданчиків, всіляких добудов і прибудов, так і кількістю судових позовів

Насьогоднішній день в Україні є актуальним питання самочинного будівництва,змісту цього поняття, його правових наслідків, що обумовлюється як щоденнимзростанням числа будівельних майданчиків, всіляких добудов і прибудов, так і кількістюсудових позовів з приводу самочинно збудованих об’єктів. Недотримання особою,яка здійснює будівництво вимог ст. 376 Цивільного Кодексу України ( далі ЦКУ) єпідставою для визначення будівництва самочинним (1). Між тим у різнихнормативно правових актах ЦКУ , кримінальному кодексі Україні ( далі – ККУ) , Земельномукодексі України ( ЗК). Кодексі про адміністративні правопорушення ( далі –КУпАП)  будівництво, реконструкція та перепланування,як окремих об’єктів нерухомості так і приміщень в них із порушенням вимогмістобудівного законодавства, в одних випадках визначається «самовільним», а вінших – «самочинним».

Такатермінологічна не узгодженість обумовлена тим, що до моменту набрання чинностіЦКУ від 16 січня 2003 р., яким запроваджено поняття «самочинне будівництво», вусіх раніше прийнятих актах законодавства вживалось поняття «самовільнебудівництво». Ст. 376 ЦКУ містить чотири ознаки, за яким об’єкти нерухомостіможуть бути визнанні самочинно збудованими, а саме:

1) збудовані(будуються) на земельній ділянці , яка не була відведена для цієї мети, тобто:за відсутності у забудовника правових підстав для користування земельноюділянкою; з порушенням цільового призначення

2) збудовані(будуються) буз належного дозволу: будівництво без дозволу на будівництво;будівництво без дозволу на виконання будівельних робіт;

Беззвернення до інших законодавчих актів ( ЗКУ, законів, що діють у сферібудівництва) неможливо визначити обсяг та зміст поняття «самочинногобудівництва». В свою чергу положення законів також вимагають конкретизації,зокрема при визначенні таких понять, як цільове призначення землі, дозвіл набудівництво тощо.

3) збудовані(будуються) без належно затвердженого проекту;

Законодавствоммають бути чітко визначенні випадки обов’язкової розробки проекту та йогопогодження, експертизи, що частково вирішено Законом України «Про регулюваннямістобудівної діяльності»(2). Крім того, закон не містить відповіді на питання,як слід кваліфікувати будівництво, яке хоча і відповідає відповідним вимогам,але здійснене з відхилення від раніше розробленого проекту. Адже, непоодинокимиє випадки, коли заплановано побудувати один об’єкт, а в результаті зовсімінший, що зумовлюється зміною кон’юнктури ринку, іншими обставинами.

Зрозуміло,коли мова йде про зведення багатоповерхового будинку, то проект має бутиобов’язково. Та очевидно, що забудовник, у випадку добудови до приватногобудинку, наприклад, гаражу, навіть не стане замовляти дорогий архітектурнийпроект, вже не кажучи про його затвердження. З прийняттям Закону України «Прорегулювання містобудівної діяльності» це питання було вирішено ст.. 27зазначеного закону вводить поняття будівельного паспорту забудови земельноїділянки. Проектування на його основі здійснюється без отримання містобудівнихумов та обмежень, розроблення проекту будівництва здійснюється виключно забажанням замовника. В законі також слід чітко прописати, при зведенні яких самекатегорій нерухомих об’єктів забудовнику необхідно замовляти архітектурнийпроект.

4) Збудовані(будуються) з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Безумовно, назаконодавчому рівні слід конкретизувати поняття «істотні порушення». Перш завсе постає питання про критерії, за якими буде визначатися така істотність.Напевно, слід вважати, що порушення є істотними, у випадку, коли це може призвестидо травмування та гибелі людей, псування або загибелі нерухомого майна.

Перелікознак, наведений у ст..376 ЦКУ не є вичерпним, його слід розширити тадеталізувати аби повністю охопити поняття «самочинне будівництво». Забудовниквнаслідок своїх неправомірних дій несе ці вільно-правову відповідальність ( ст.376 ЦКУ) , адміністративно-правову (ст. ст. 96,97,150 КУпАП) або кримінальнувідповідальність ( ст. 1971 ККУ). Згідно статті 65 конституції України єзаборона двічі притягувати одну й ту ж саму особу до відповідальності одноговиду за одне й те саме правопорушення, та все ж допускається притягнення довідповідальності за одне правопорушення до кількох різних видіввідповідальності: наприклад, особа, що звела будинок на самовільно зайнятій чужійземлі з нанесенням значної шкоди власнику чи користувачу цієї земельної ділянкиможе нести як цивільну (у випадку знесення об’єкта самочинного будівництва )так і кримінальну відповідальність (п.1 ст. 1971 ККУ).

Можназробити висновок, що у зв’язку із законодавчою неврегульованістю окремихпитань, щодо самочинного будівництва, необхідним є внесення змін у чиннезаконодавство та подолання у ньому значної кількості прогалин та колізій   

Література:

1) http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/435-15Цивільнийкодекс України,
Верховна Рада України; Кодекс України, Закон,Кодекс від 16.01.2003 № 435-IV

2) http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3038-17 «Про регулювання містобудівної діяльності», Верховна Рада України;Закон від 17.02.2011 № 3038-VI