"Гроші закінчилися" – що відбувається з інвестиціями в "зелену" енергетику України

"Зелений" тариф на альтернативну електроенергетику в Україні спричинив інвестиційний бум.

За 2009-2020 роки в цю галузь було проінвестовано 12 млрд дол., із них 2,5 млрд євро – іноземні вкладення. 

І все це виглядало б дуже привабливо, якби не низка помилкових рішень з боку держави. Що маємо наразі? У 2021 році інвестори недоотримали 11,3 млрд грн. Довіра до держави та інвестиційна привабливість України знизились. Проаналізуємо, чому так сталося та що очікує інвесторів у майбутньому. 

Як зелений тариф став пасткою для бюджету

Український парламент ухвалив так званий зелений тариф ще у 2009 році. За зеленим тарифом держава зобов’язалась аж до 2030 року закуповувати 100% електроенергії, що була видобута з відновлюваних джерел енергетики (ВДЕ). Здавалося, це чудовий план для стимулювання альтернативної енергетики. 

Але не все так просто. Наш зелений тариф був чи не найвищий у Європі. Крім того, його прив’язали до курсу євро, щоб вберегти інвесторів від девальвації гривні.   

Логіка була приблизно наступна: на старті спровокувати стрімкий розвиток ВДЕ, а надалі поступово знижувати зелений тариф та застосовувати інші інструменти стимулювання. І дійсно альтернативна енергетика пішла вгору. Запрацювали потужні вітрові та сонячні електростанції, було створено понад 30 тис. робочих місць, бюджет отримував надходження за рахунок оренди землі та податку на прибуток. До певного моменту все йшло добре. 

Та вже за кілька років держава відчула перші недоліки такої стратегії. Потужності ВДЕ зростали неконтрольовано. Устаткування для сонячних електростанцій з роками здешевшало майже на 90% відсотків. Інвестори вкладали в альтернативну енергетику менше, а отримували від неї більше і більше. Наприклад, за 2013 рік вони отримали 4,8 млрд грн, а вже у 2014 році – 6,9 млрд грн. Виник відчутний дисбаланс – галузь почала «вимивати» гроші з бюджету. 

Перші зниження зеленого тарифу   

Якщо до певного моменту держава закривала очі на проблему зеленого тарифу, то події 2014 року вкрай загострили це питання. Після відомих політичних подій казна була порожня, а гривня знецінилась. Розраховуватись з інвесторами було нічим.  

Державні посадовці нарешті заговорили про проблему вголос. Наприкінці 2014 року уряд запропонував знизити зелений тариф вдвічі. Звичайно, інвестори були обурені та звинувачували уряд в підриві інвестиційної привабливості.  

Однак у 2015 році зелений тариф все ж знизився на 20% для сонячних електростанцій та на 10% для інших об’єктів ВДЕ. Наприкінці 2016 року «сонячний» тариф знизили ще на 10 євро.  

Проте вкладати в галузь альтернативної енергетики все ще було вигідно. Давалося взнаки здешевлення обладнання, зокрема, у порівнянні з 2009 роком сонячні панелі стали дешевшими майже на 91%. Крім того, прибутковість галузі трималася на рівні 20-40%. 

Навіть після знижень тарифу «зелені» електростанції будувалися ударними темпами. У 2019 році об’єктів ВДЕ було запущено майже втричі більше, ніж за всі попередні роки. Багато хто з інвесторів хотів встигнути до чергових знижень зеленого тарифу.  

Звичайно, компромісні «половинчасті» рішення держави та стрімкий розвиток галузі призвело до негативних наслідків.       

Борг у 25 млрд грн та погрози міжнародним арбітражем 

Наприкінці 2019 року держава ініціювала перегляд своїх зобов’язань за зеленим тарифом. Було очевидно, що ситуація наближається до дефолту. Міненерго порахувало, що у 2020 році держава мусить виплатити інвесторам близько 50 млрд грн, а вже у 2021 – 60 млрд грн. Суми виявились «непідйомні», а жодного запасного плану не було. Тож у 2020 році виплати інвесторам припинилися зовсім. Загальний борг сягнув 25 млрд грн. У відповідь інвестори погрожували міжнародним арбітражем. 

Врешті-решт сторони дійшли згоди та підписали меморандум. Окрім іншого він містив такі положення: 

• інвестори погоджуються на поступове зниження зеленого тарифу, а уряд обіцяє не погіршувати схему підтримки галузі до 2030 року;

• уряд зобов’язується погасити борг перед вкладниками та налагодити своєчасні виплати, а останні погоджуються на реструктуризацію заборгованості;

• інвестори відмовляються від арбітражу;

• у 2021 році держава зобов’язується запустити аукціони на квоти ВДЕ – як альтернативний метод підтримки галузі. 

На жаль, держава так і не виконала свої зобов’язання у повному обсязі. І це корисно врахувати майбутнім інвесторам. У грудні 2021 року борг перед інвесторами складає 11,3 млрд грн. А жодного «зеленого» аукціону так і не було проведено.    

Звичайно, це підриває інвестиційну привабливість України та гальмує розвиток альтернативної енергетики. Непродумано високий тариф на старті, неврахування темпів розвитку ВДЕ, відсутність інших інструментів регулювання – ці стратегічні помилки перетворили історію успіху на провал. Альтернативна енергетика все ще залишається перспективною галуззю, але за умови змін у її регулюванні.