Питання до панів «реформаторів»:
- Якщо навіть президенту під час війни складно продати своє майно, то як збираються «реформатори» тотально приватизувати залишки державного?!
- Кому дістануться за безцінь українські стратегічні державні підприємства?..
Невже панам урядовим економістам не зрозуміло, що в умовах війни і важкої економічної кризи в Україну не прийде західний стратегічний інвестор, тому за приватизовані об’єкти держава не отримає їх реальної вартості.
Крім того, є пряма загроза, що через підставні фірми українська земля та стратегічні промислові об’єкти буде привласнено російським агресором!
Саме тому українські науковці і експерти виступають за встановлення мораторію на приватизацію стратегічних, передусім, інфраструктурних об’єктів.
Народними депутатами від «Батьківщини» зареєстровано законопроект щодо подовження мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення, принаймні, до 2020 року.
До речі, співвідношення між приватною і державною формами власності – це питання, яке кожна окремо взята держава має вирішувати самостійно, виходячи зі своїх конкретних умов і можливостей та з урахуванням історичного досвіду й менталітету свого народу.
Цю думку підтверджує досвід розвинутих держав. Співвідношення форм власності склалося скрізь по-різному: у Франції – 33% державної власності, в Німеччині – 30%, у Великій Британії – 25%, США – 22%. В Україні частка державної власності становить менше 10%... Проте нашим «реформаторам» і цього замало, вони планують залишити в державній власності не більше 15 стратегічних підприємств!
На жаль, в Україні відсутні як раціональна структура виробництва, так і ефективний власник. За оцінками інституту економіки і прогнозування НАНУ приватизовані підприємства значно погіршили фінансовані показники, в результаті приватизації в Україні відбулося не підвищення ефективності, а пограбування майна і вивіз капіталу... Ефективного власника так і не отримали.
Простий продаж державних активів не може автоматично забезпечити трансформацію в ефективну приватну власність!
Чи можливе «автоматичне», без втручання держави, забезпечення таких співвідношень між працею і формами власності, щоб зростав добробут населення? Ні. Таке може статися тільки за активного втручання в цей процес соціально сильної, демократичної держави, яка діє в суспільстві, де встановилися співпраця і злагода, зумовлені соціальною необхідністю.
Можливим варіантом розв’язання сучасних важких проблем України є врахування успішного європейського досвіду реформ, а саме орієнтація на змішану економіку, на соціалізований капіталізм, на активне державне регулювання, а це вимагає жорсткої відповідальності владної еліти за наслідки реформ.