Геополітичні загрози не скасовують необхідності структурних реформ в економіці

Такого напруженого з точки зору національної безпеки початку нового року Україна не знала давно.

Загроза повномасштабних військових дій вже негативно позначилася на макроекономічних очікуваннях. Зважаючи на те, що вітчизняний бізнес перманентно потерпає від фіскального тиску, а закордонним інвесторам досі не створено сприятливих умов роботи, ситуація для економіки України вимальовується вкрай складна. За таких обставин і Кабмін, і Верховна Рада мали б діяти дуже обережно, керуючись першочерговими інтересами держави.

Мушу констатувати, що на тлі високої політичної та економічної турбулентності наші урядовці й парламентарі іноді виявляють безпідставний оптимізм і ігнорують глобальні виклики. Мене дещо здивувала нещодавня доповідь Прем’єр-міністра Дениса Шмигаля, де він похвалився макроекономічними досягненнями. Зокрема, заявив про “відновлення економіки після коронакризи”, 3-відсоткове зростання ВВП, «абсолютне перевиконання бюджету», “збільшення реальних доходів населення на 6%” та порадів із того, що «навантаження на бізнес у відсотковому співвідношенні падає із року в рік».

Про «здобутки» уряду і тиск на бізнес

Очільник Кабміну відзначив неймовірний злет ІТ-сектору: «Приріст до 5 млрд доларів у 2020 році та 7 млрд доларів - у 2021 році. Сьогодні український ІТ-сервіс стає одним із головних гравців на ІТ-мапі Європи». Також він повідомив про рекордний у 2021 році об’єм українського експорту - $68 млрд. І ще одна красномовна цитата зі звіту голови уряду від 1 лютого: «... держава надалі працюватиме над покращенням інвестиційного клімату, щоб бізнесу ставало в Україні простіше й комфортніше». Одним словом, усе в нас добре, а буде ще краще.

Цікаво, що свої переможні реляції головний урядовець виголошував перед представниками Американської торговельної палати в Україні. Звісно, можна сказати, що прем’єрська промова стосувалася не стільки безпекових викликів і пов’язаних із ними економічних прогнозів, стільки аналізу попереднього року. Але вважаю, що й тут у нас далеко не все так, як це хотів донести міжнародним партнерам пан Шмигаль.

Проаналізуймо наведені вище «здобутки» уряду детально. Щодо відновлення економіки та зростання ВВП на 3% потрібно розуміти, що базою для порівняння є 2014 рік, коли економіка країни перебувала у дуже глибокій кризі. По-суті, відтоді ми почали жити з нуля. Ще одного жорсткого удару країна зазнала під час коронакризи 2020 року. Згадаймо, з якою надією експерти дивилися в 2021 рік - він мав стати проривним у відновленні економіки. Так, одна із найавторитетніших фінансових установ світу - банк J.P. Morgan - на початку 2021 року прогнозувала зростання українського ВВП на рівні 5,6%. Те саме стосувалось і очікувань з боку Мінекономіки і НБУ – їхні попередні прогнози були скромнішими за цифри J.P. Morgan, але на порядок вищими, ніж озвучений Денисом Шмигалем результат у 3%. Тобто, з ВВП у нас склалося не так, як гадалося. Маємо, радше, розчарування, ніж успіх.

Показник зростання реальних доходів населення на 6% теж викликає скепсис, адже споживча інфляція, наприклад, станом на грудень минулого року становила 10%. Читачі підтвердять: деякі продуктові товари подорожчали за рік на 30-40%. То ж про яке реальне зростання доходів населення можна говорити?

На тлі стрімкого злету цін на внутрішньому ринку суттєво зріс і наш експорт. Насамперед, ідеться про сільськогосподарську продукцію. Не секрет, що українські експортери вдало використовують схему з відшкодування ПДВ при експорті аграрної продукції, заробляючи на цих операціях валюту. Річ у тім, що нашим підприємцям вигідніше експортувати товари сільгоспвиробництва за цінами, нижчими за ціни на внутрішньому ринку. Тож у підсумку й виходить, що умовна пляшка української соняшникової олії коштуватиме в Польщі дешевше, ніж в Україні, де її виробляють.

Коли Прем’єр говорить міжнародним партнерам, що в Україні «навантаження на бізнес у відсотковому співвідношенні падає із року в рік», мені хочеться взяти його за руку і повести до сотень тисяч наших підприємців. Кожен із них розповість йому купу історій про те, як податкові органи чинять тиск на малий бізнес. До речі, чи не тому ми в Україні спостерігаємо регулярні протести ФОПів?

Цікаво, як «зменшення» податкового навантаження корелюється з анонсованим підвищенням ренти, нещодавнім масовим блокуванням реєстрації податкових накладних, а також тим фактом, що питома вага ПДВ, ПДФО та податку на прибуток в структурі доходів бюджету дедалі зростає? За даними ресурсу opendatabot.ua, протягом 2021 року фізособи-підприємці сплатили до бюджету рекордну за останні 5 років суму єдиного податку - 34,8 млрд грн (це на 6,8 млрд грн більше, ніж у 2020 році). І я б не став це пов’язувати з кількісним зростанням ФОПів. Дійсно, за минулий рік фізичними особами-підприємцями стали 85 тисяч громадян. Але загальна їхня кількість нині становить 1,99 млн. Тобто, податків збирають з року в рік більше, а навантаження на бізнес не зростає?

Але, схоже, на цьому держава та її податкові органи не хочуть зупинятися. В інтерв’ю «Оbozrevatel» від 19 січня голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики Верховної Ради Данило Гетманцев повідомив ще про одну ініціативу, яка стосується «детінізації» доходів громадян. Цитую: «Звузити можливість для співпраці ФОПів на третій групі з юрособами для надання послуг. Ви розумієте, про що я зараз говорю. Йдеться про тих, хто не хоче платити податки із зарплати та оформляє своїх співробітників як «зарплатних ФОПів». Це все реформа оподаткування доходів. Знижуємо ставку, проте змушуємо платити всіх». Тобто, голова парламентського комітету вважає неприпустимим, коли юрособи оформлюють своїх працівників в якості ФОПів (і платять за них податок у розмірі 5% із зарплати), а не як штатні одиниці (в цьому випадку податок складається з 22% ЄСВ, 19,5% ПДФО + військовий збір). Як вам така ініціатива?

ІТ-шникам зелене світло та закон «Про домогосподарство»

Ідемо далі. До реальних, а не фіктивних, заслуг уряду я цілком щиро готовий віднести зростання ІТ-галузі - в частині створення сприятливого середовища для функціонування ІТ-спеціалістів. Кількість цих фахівців зросла у нас завдяки їх відтоку із Білорусі. Надаючи роботу білоруським ІТ-шникам, Україна посилює свої конкурентні позиції в інтелектуальному й технологічному протистоянні з Росією та Білоруссю. Однак про цілковитий успіх нашої держави на цьому напрямку говорити зарано.

Нагадаю, що минулого року Верховна Рада ухвалила закон «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», який запроваджує правовий режим "Дія Сіті". Законом передбачені податкові пільги терміном на 25 років для підприємств і працівників ІТ-галузі. Учасники матимуть змогу обирати режим оподаткування: сплачувати або податок на прибуток за загальною ставкою 18%, або податок на виведений капітал (ставка 9%). Чимало ІТ-спеціалістів які досі працювали як ФОПи, виступили проти примусового виведення їх із цієї категорії підприємців. Інакше кажучи, закон, попри його благородну місію, виявився недосконалим. Відтак, якогось суттєвого збільшення ІТ-підприємств завдяки дії нових правил я поки не бачу. Певен, що цей напрямок потребує подальшого реформування та організації з боку держави.

А тепер про тезу Дениса Шмигаля, що «держава надалі працюватиме над покращенням інвестиційного клімату, щоб бізнесу ставало в Україні простіше й комфортніше». 21 січня група народних депутатів подала зареєструвала проєкт «Закону про домогосподарство (домоекономіку)». Документ передбачає запровадження нового суб’єкта господарських відносин – домогосподарства. Ініціатори законодавчої новації, по суті, пропонують дозволити членам родини здійснювати господарську діяльність (лише за певними видами і з максимальним річним доходом у 8 млн грн) без реєстрації їх у якості ФОП. Доходами такого домогосподарства вважатимуться зарплатня й прибуток всіх членів родини, а до витрат депутати хочуть включити окрім безпосередніх «капіталовкладень» суму прожиткового мінімуму для кожного члена родини. Такі домогосподарства муситимуть подавати щорічну декларацію про доходи та витрати.

Цікава ідея, погодьтеся. Але за деякими ознаками ризикова, а головне, абсолютно утопічна, бо не містить механізму імплементації в українське законодавство. Гадаю, ця пропозиція, врешті-решт, застрягне в комітетах ВР принаймні на рік-півтора, а вже на виході матиме геть іншу редакцію. Тож почекаємо. Додам, що автори законодавчої ініціативи, обґрунтовуючи цей концепт, посилалися на досвід розвинутих країн – мовляв, там ця форма економічної діяльності успішно працює. Але я гадаю, що метою цього законопроєкту є бажання уряду і його лобістів у парламенті створити новий об’єкт оподаткування та контролю над доходами громадян. Схоже, у Кабміні хочуть виконати поточний бюджет за будь-яку ціну.

Українська «оборонка» може стати рушієм економіки

Повернімося до теми глобальних безпекових викликів, які нині домінують в інформаційному просторі України й світу і які пов’язані з агресивною політикою Кремля. Цілком очевидно, що загроза повномасштабного російського вторгнення, енергетичний шантаж України з боку РФ та наслідки коронакризи знайшли свій відбиток на поточній ситуації в економіці і найближчих прогнозах. Скажімо, за доволі короткий термін українська валюта подешевшала з 27,29 грн за долар на кінець року до 28,99 грн. Виступаючи 20 січня на брифінгу, присвяченому монетарній політиці, голова НБУ Кирило Шевченко повідомив, що Нацбанк погіршив прогноз інфляції на 2022 рік із 5% до 7,7%. В НБУ також переглянули свої розрахунки щодо зростання реального ВВП на 2022 рік із 3,8% до 3,4%. Дещо нижчий показник закладено в прогнозі Світового банку - 3,2%.

«Нагнітання інформаційного фону навколо потенційної військової агресії позначається на падінні вартості українських активів. Геополітичне напруження може вкрай негативно вплинути на очікування населення, бізнесу та інвесторів, перешкоджати інвестиціям в економіку», - зазначив очільник НБУ. Водночас, завдяки стабілізації в 2022 році геополітичної ситуації, остаточному вичерпанню наслідків пандемії та пожвавленню світової економіки зростання реального ВВП України у 2022-2023 роках має прискоритися до майже 4% на рік, певен банкір. У НБУ говорять, що ситуація є «турбулентною, але не панічною», і вже помітні ознаки стабілізації. Що ж, цілком із цим погоджуюся, за умови, що наші уряд і парламент не створять вітчизняній економіці додаткових проблем на рівному місці. Але поки на кордонах України зосереджено 130-тисячне російське військо, сподіватися на економічні прориви нам не слід. З іншого боку, зовнішні загрози аж ніяк не скасовують необхідності структурних реформ в податковій сфері й судочинстві, про що я вже неодноразово писав.

Вважаю, що сьогодні уряду слід зосередитися на підвищенні обороноздатності країни – зокрема, в частині налагодження ліній постачання воєнних та супутніх товарів. Попри суттєве оновлення матеріально-технічної бази ЗСУ за багатьма параметрами вона все ще залишається радянською. Багато із наявних ресурсів є невідновлюваними – ми втратили можливість виробляти стволи для артилерії, нам дуже бракує наявних потужностей із виробництва набоїв та снарядів. Те саме стосується виробництва військової амуніції. Гадаю, зростання об’ємів замовлень для української «оборонки» може стати рушієм і для економіки в цілому.