Євробачення-2017: економічний тягар чи шанс заробити?
Україна має створити такий собі бізнес-план для того, щоб Євробачення-2017 стало не витратною, а прибутковою статтею для вітчизняної економіки.
Остання заява чинного міністра фінансів України проможливу відмову нашої країни від Євробачення-2017 може сприйматися хіба що як привіддля загальносуспільних дискусій на цю тему, але далеко не в якості деклараціїреальних намірів керівництва держави. Всі розуміють, що проводити пісеннийконкурс потрібно, але існує і ряд побоювань, які змушують урядовців зважувативсі «за» і «проти».
Організація і проведення таких дорогих заходів, якЄвробачення, спортивні чемпіонати, військові паради та інші масові дійствакультурно-символічного характеру, завжди викликають застереження щодо своєїекономічної доцільності. Особливо в період гострої економічної кризи, якою ниніохоплена Україна. Досить згадати хоча б суперечки з приводу обґрунтованості проведеннявійськового параду до Дня Незалежності у 2014 році. Тоді прихильники останньогодоводили його необхідність як символу боротьби і об’єднання суспільства,противники ж нарікали на марнотратстві під час військових дій на сході країни.І хоч це не зовсім тотожні речі, по суті, сьогодні маємо справу з тією самоюдилемою: організувати міжнародну культурну подію або зекономити бюджетні кошти.Однак саме така постановка проблеми повертає дискусію в неправильне русло.
Завдання необхідно ставити не так, щоб вибирати міжпроведенням конкурсу, яке ототожнюється з витратами, і відмовою від нього, щоасоціюється із заощадженням ресурсів під час кризи. Напроти, слід виходити зтого, щоб провести цей захід, використавши всі його переваги, і заробити наньому. Це логіка всіх європейських країн, які щороку по черзі приймають у себеЄвробачення. Інша справа, що в України немає досвіду, як це зробити. Точнішедосвід є, але невдалий (мова йде про євро-2012, на яке тодішня українська владавитратила у 5 разів більше, ніж заробила). Тому наступний пісенний конкурс вУкраїні є не ситуацією вибору, а серйозним викликом для діючого уряду. І завданняостаннього – не пояснювати, чому його не треба проводити, а забезпечитирентабельність проведення.
В цьому контексті дивують перші підрахунки майбутніхзатрат. Глава Мінфіну оприлюднив цифри у 1 млрд. гривень, тобто більше, ніж 30млн. євро. Водночас європейські столиці останніми роками витрачали на конкурс всередньому від 8 до 15 млн. доларів США. Наприклад, Швеція цього року вклаласявсього в 9 млн. євро. Роком раніше Австрія витратила більше 20 млн., що сталосвоєрідним рекордом, але й це не дотягує до 1 млрд. гривень, про який кажуть вКабміні. З іншого боку, зрозуміло, що рівень розвитку європейських міст значновищий, ніж українських, відтак, аби провести захід на належному рівні, нам слідвитратити значно більше ресурсів. Але треба мати на увазі, що витрачені коштина інфраструктуру, ремонти, реставрації, реконструкції і будівництво все однозалишаться в Україні для її громадян. На згадане євро-2012 сусідня Польщавитратила 200 млн. євро, або в 67 разів більше, ніж Україна, оскільки Варшававкладала кошти не так в спортивну подію, як у стрімкий економічний розвитоккраїни. Тепер цього потребуємо і ми.
Зовсім інше питання, щоб виділені з бюджету гроші зновубанально не «розпиляли» чиновники. Для цього необхідно, аби весь процесвикористання коштів був прозорим і знаходився під контролем експертних ігромадських структур. Зі свого боку, уряд і місцева влада повинні розробитиконкретні інвестиційні програми, які дозволять максимально використати якдержавні, так і бізнесові ресурси в підготовці до конкурсу. Словом, ми маємостворити такий собі бізнес-план для того, щоб Євробачення-2017 стало невитратною, а прибутковою статтею для вітчизняної економіки.
Насамкінець, варто наголосити, що Євробачення єнепересічною нагодою підвищити міжнародний авторитет нашої держави, попрацюватинад її іміджем і рекламою на європейському континенті. Втрачати такий шанс булоб, щонайменше, нерозумно.
- Gaming в Онтаріо, або як Операторам успішно отримати ліцензію Ольга Ярмолюк 17:48
- Аудити безпеки в громадах: інноваційна методика для громад Галина Скіпальська 14:22
- Що приховала влада у державному бюджеті 2024 року? Любов Шпак 13:05
- "Гостомельська пастка" для місцевого самоврядування Володимир Горковенко 10:25
- Топ 5 податкових порушень у 2025 році Сергій Пагер 08:57
- Як почути майбутнє? Молодь, офлайн-спілкування і роль дорослих Олексій Сагайдак вчора о 15:49
- Секс під час війни: про що мовчать, але переживають тисячі Юлія Буневич вчора о 14:04
- Крутити корупційні схеми на загиблих – це за межею моралі Володимир Горковенко вчора о 10:13
- Україна: 68 місце за якістю життя і 87 за зарплатами – сигнал для реформ Христина Кухарук 18.05.2025 17:58
- Вибір, як ключовий квант життя Алла Заднепровська 18.05.2025 13:44
- Пристань для Ocean-у Євген Магда 16.05.2025 18:32
- Регламентування та корпоративні політики для електронного документообігу Олександр Вернигора 16.05.2025 17:15
- Покроковий алгоритм бронювання військовозобов’язаних працівників Сергій Пагер 16.05.2025 12:23
- Зупинити СВАМ – завдання стратегічного значення Євген Магда 15.05.2025 18:32
- Бізнес у пастці кримінального процесу: хто вимкне світло? Богдан Глядик 15.05.2025 18:26
-
Що змінило хід виборів у Румунії і який урок з них має винести Україна
Думка 9972
-
Новий формат переговорів. Про що Трамп дві години говорив з Путіним
9057
-
Зеленський-2025 проти зразка 2019 року. Як шість років та війна змінили президента України
3650
-
Власник вареничних "Балувана Галя" знову судитиметься із мережею "Галя Балувана"
Бізнес 3526
-
Експорт оборонних технологій: Україна має жорстко захищати свої розробки
Думка 3269