Влада захищається від протесту шахтарів силовиками
Ще ніколи влада не використовувала стільки сил на противагу протесту шахтарів. Учора лише у приміщенні Міненерговугілля та навколо нього було задіяно сотні бійців Нацгвардії. А напередодні у Лисичанську Луганської області затримали автобус із шахтарями, як
Ще ніколи влада не використовувала стільки сил на противагу протесту шахтарів. Учора лише у приміщенні Міненерговугілля та навколо нього було задіяно сотні бійців Нацгвардії. А напередодні у Лисичанську Луганської області затримали автобус із шахтарями, які тільки заходили до нього, щоб їхати до Києва, потім їх дві години протримали на одному із блок-постів. До цього у Лисичанську представники поліції та СБУ демонстративно й неприховано намагалися вплинути на шахтарів. Однак гірники змогли виїхати, бо пригрозили зупинкою усіх чотирьох шахт і початком широкомасштабного страйку. Майже годину вимушено простояли на кордоні Донецької та Дніпровської областей і шахтарі ДП «Красноармійськвугілля».
Водночас треба відзначити, що на ДП «Лисичанськвугілля» не виплачено зарплату ще за грудень 2015 року та квітень-червень цього року. А на ПАТ «Львівська вугільна компанія» з людьми не розраховуються уже 6 місяців. Значна заборгованість і на шахтах, які підлягають реструктуризації. Складною залишається ситуація й на державних шахтах: тут не отримали заробленого за один-два місяці.
Ситуація у вугільній галузі, за нашими оцінками, буде лише погіршуватися, бо не виділено коштів на державну підтримку підприємств, не збалансована ціна на вугілля, шахти часто знеструмлюють через борги за електроенергію, відсутнє ритмічне відвантаження продукції. Керівники Міненерговугілля штучно стримують роботу копалень, доводячи їх до повного банкрутства. Дивує, що міністр Ігор Насалик, не радячись ні зі спеціалістами, ні з профспілками та не враховуючи їхньої думки, заявляє, що із 35 діючих нині державних шахт залишиться лише сім.
Чому НПГУ взяло на себе відповідальність за проведення протестної ходи у Києві 20 липня? Бо стихійні акції протесту на місцях влада ігнорує і вони не приносять очікуваного результату. Але щоб приїжджати чи приходити пішки до Києва для вирішення нагальних проблем вугільної галузі, необхідні кошти. НПГУ хоча й спирається на підтримку шахтарів, все ж має обмежені фінансові можливості. Тому може так статися, що у подальшому гірникам доведеться ходити з шапкою по колу для збирання коштів на проведення акцій на захист свої трудових прав. Бо через окупацію Росією східних територій України НПГУ втратила частину своїх первинних осередків та членів профспілки, а відповідно – і їхніх внесків, а отже й фінансових можливостей.
У той же час наступ на права трудівників в Україні з боку влади, роботодавців і міжнародного капіталу зростає. Чого варті лише спроби ухвалити новий Трудовий кодекс, суттєво скоротити Списки №1 та №2, які дають право на пільгову пенсію людям, зайнятим роботою у важких і шкідливих умовах, внесення негативних змін до законодавчих актів у цій сфері, зокрема, й у Кодекс законів про працю України? У ситуації, в яку зараз потрапила НПГУ, інші галузеві профспілки, що входять до складу КВПУ, мають взяти на себе більше відповідальності за забезпечення прав і свобод людей праці та їхніх сімей. Бо раніше основне навантаження у цих справах припадало на НПГУ. Уже 27 липня ці питання нам потрібно буде вирішити на раді КВПУ. Якщо КВПУ не вдасться відстояти свої права, то тиск на простих людей у країні тільки посилюватиметься. А стиснута пружина врешті-решт розпрямиться, і тоді не уникнути стихійних бунтів з усіма негативним наслідками. Тому люди праці мають знайти у собі силу, мужність і мудрість для створення надійних механізмів захисту своїх трудових прав, одним із яких є незалежний профспілковий рух.
- Як організувати аналітику для бізнесу, коли продажі йдуть з кількох каналів Ерік Клюєв вчора о 17:00
- Україна має шанс інтегруватися у водневу економіку ЄС Олексій Гнатенко вчора о 16:21
- Залученість чи саботаж Олександр Висоцький вчора о 11:14
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? Інна Бєлянська вчора о 11:11
- Сірий інтернет-бізнес під час війни: виклик для держави та суспільства Андрій Лотиш вчора о 11:01
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? Олеся Романенко вчора о 10:46
- Gen Z і освіта: як запалити інтерес до знань у покоління швидких змін Олександра Нікітіна вчора о 08:19
- Якості українських підприємців, що допомагають масштабуватися за кордон Віктор Андрухів вчора о 07:48
- Новий рівень вантажоперевезень: старт контрейлерного коридору Україна – Німеччина Володимир Гузь 02.06.2025 12:08
- Партнерство для відбудови: як бізнесу інвестувати в критичну інфраструктуру Ростислав Никітенко 02.06.2025 12:03
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв 31.05.2025 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко 30.05.2025 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? Валерій Карпунцов 30.05.2025 14:32
- Ритейл уже не про полиці: нова екосистема бізнесу Олег Вишняков 30.05.2025 13:13
- Про обопільну вину у справах ДТП та страховку Світлана Приймак 30.05.2025 11:48
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 352
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 280
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 190
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра 152
- Експертне дослідження шахрайських схем: практичні аспекти для адвокатів 145
-
Над прірвою з "Орєшником". Як Росія виплутуватиметься з української "Павутини"
Думка 54973
-
Навроцький – наступний президент Польщі: що це означає для України
Думка 48528
-
"99% – це не водолази". Як і чим Україна змогла знову вдарити по Керченському мосту
11134
-
"Удар у найвразливіше місце" – до чого призводить недооцінка ворога
Думка 10443
-
"Поганий день для Путіна". Реакції західних посадовців на атаку СБУ по аеродромах Росії
9385