Купіть квиток Порошенку до Липецька...
Економісти підрахували, що три доби в місяць терористи і російські війська стріляють з боєкомплєкту, який виготовляється на кошти від податкових відрахувань Петра Порошенка, котрі заробляє його шоколадний "Рошен" у Липекьку. Від якої ж кулі українцю солодш
Повна й абсолютна бездарність до управліннядержавою Петра Порошенка проявилася в двадцятих числах січня 2015-го, колиситуація з агресією Росії стала визрівати у повен зріст. 21-го увечері, мивсі стали свідками того, як посол США в ООН, бойова і активна колишня журналісткаСаманта Сміт на весь світ заявила, що Путін вимагав від українського керманича,так би сказати, легалізувати захоплення проросійськими бойовиками частини територійДонбасу і присутність там підрозділів збройних сил РФ. Такий собі підпільний «мирнийплан Путіна-Порошенка», який би звільняв ординський Кремль від відповідальностіза агресію. А ми ж бо думали з вами, що вони поміж собою вуркочуть про те, як працюєфабрика «Рошен» Петра Олексійовича в Липецьку, як вона наповнює бюджет агресоракоштами від податків і зборів, котрий сьогодні цілковито спрямований на те, щобубивати українців.
Доречі, мій знайомийекономіст підрахував, що пан Порошенко дає в російську казну стільки прибутківвід свого потужного цукерко-шоколадного комплексу в РФ, який займає понад сімвідсотків від усього російського кондитерського виробництва (не забуваймо, що вРосії не 43 млн. населення, як у нас, а 146, і їхніх сім відсотків, це нашихсто з гаком!), що їхній «обмежений» контингент може три доби щомісяця витрачатисвій боєкомплект для розстрілу наших вояків, мирного населення, руйнуванняінфраструктури українських міст і сіл. Виникає цілком закономірне запитання:від чиєї кулі солодше загинути українцю – від кулі Путіна чи Порошенка?
Навіть якщо нена три доби, а на три години, то як усе це все називається? І що було б,якби я, скажімо, мав в Росії подібнийбізнес, котрий би потужно працював на агресора, а сам був, приміром, державнимслужбовцем України, якби на це подивилися СБУ, ГПУ, МВС? І де б я уже був…
За такого правління, яке здійснюєдержавою великий боягуз, а не лідер пан Порошенко, уже незабаром від Україниможе залишитися території – тільки та, що знаходиться під шоколадним «Рошеном».То на біса, скажіть нам такий бездарний, страхопудний керманич, який до того жще й економічно працює на ворога українського народу?
До того ж, обклався зусибіч такимиж важкодумами, зашореними радниками й помічниками. Мені чомусь завжди в зв’язкуз цим згадується вересклива прес-конференція одного такого типа, на якій він, заступникглави адміністрації президента Валерій Чалий, що є лише слів у лексиконі лаяводну політичну силу, яка до свого партійного передвиборного списку включилазаручницю московських казематів льотчицю Надію Савченко. Мовляв, навіщо вони цевчинили, не порадившись, це крок супроти України, її цілісності і суверенітету.Бачите, як висловився, Путін може образитись, і це загрожує невідомо чим.
Іще якось, йому задали публічне запитання:чому українські збройні сили не знищують бронетехніку і збройний контингент,який через українські кордони вламується на нашу суверенну територію? Та ви що,замало не закричав цей чинодрал. Сидітьтихо! Бо Путін нападе…
Оце сидіння мишкою під віником удержавній політиці нинішніх правителів і призвело до того, що під акомпанементспівів про якісь там «мінські домовленості» перемир’я від Порошенка перетворилосяв криваву полосу розстрілів українців на Донбасі. Що від часу підписання якогосьтам нікчемного папірця Л. Кучмою в присутності донецько-луганських бандитів, Українавтратила близько 600 тисяч квадратних кілометрів території. Ганебна ісмертоносна для нашої держави оборонна політика Порошенка з челяддю його бездарних генералівпризвела до того, що наші терени в Донбасі всихають подібно до шагреневої шкіри,як це талановито описав в однойменному своєму романі Оноре де Бальзак. Ви ж,сподіваюся, не забули, як верховний головнокомандуючий повсякчас бравурно ітріскуче заявляв, що ми мовбито кожного дня відвойовуємо загарбані території. Осьвам і відвоювали. Вчора, приміром, Кабміном прийнято рішення про виключення ще трьохміст, у тому числі й Авдіївки, з населенням у 35 тисяч осіб, зі складуобслуговування Донецькою обласною держадміністрацією, себто з-під юрисдикціїукраїнської влади.
Це доказ того, що глава державиживе в іншому світі, в інших ареальних вимірах. Або ж йому так доповідають,створюючи ілюзії якихось великих перемог під його мудрим керівництвом. Як доказцього є те що вчора, 22 січня, нараду з силовиками, як написала провладна преса, Петро Порошенко розпочавз хороших новин із фронту.
Не дивно, що 16 вересня 2014 рокусаме Петро Порошенко наполіг на прийнятті законів, які надали індульгенцію всімбандитам і російським загарбникам, котрі здійснювали збройний напад на СхіднийДонбас, вирішив разом із терористами на загарбаних територіях проводити якісь вибори, призначати, напевне ж,з числа бандитів і терористів прокурорів, судів, міліціонерів, здається, також.Повне безумство! При чому, ці закони,прийнятті сумнівним голосуванням Верховної Ради під притиском і диктатом панаТурчинова, діють і по нині. Триста свіжих жлобів, які заповнили парламентський залпо-новому, миряться з цим і чинопоклонно заглядають до рота мільярдера Порошенка.Звідти ж чують лише одне: Сидіть тихо!Бо Путін нападе…
На що вже зважений, поміркованийі завжди прихильний до будь-якої української влади Леонід Кравчук, але й вінуже, здається, не витримав. Схвильований, розчервонілий, він учора (22 січняц.р.) буквально кричав в ексклюзивному інтерв’ю на Першому Національномутелеканалі: держава розвалюється. Через бездіяльність влади сепаратисти,терористи, російські шпигуни, за завданням Кремля, розширюють поле своєїпідривної діяльності. Не спонтанно, а організовано вибухи вже лунають убагатьох містах і населених пунктах далеко по за зоною Донбасу. Не важкозрозуміти, що ворог намагається посіяти страх, розгубленість в усієї України. Влада явно загралася в своє боягузтво, неорганізовуючи національний спротив.
Йому, як висловився пан Кравчук,ніяк не зрозуміло, чому не оголошується надзвичайний чи воєнний стан в зоніконфлікту. Чому в той час, коли в державі війна, вона не переводить все своєжиття на військові рейки. Тисячі людей гинуть на Сході держави, а країна живетанцюючи, співаючи. В такому ж екстазі знаходяться і керівні еліти, які все ділятьі ділять владу після втечі Януковича. Про це ж Леонід Макарович заявив іінформаційному агентству УНН, з яким ви можете ознайомитись тут.
Відповідь тут може бути одна –нинішню владу охопив синдром вседозволеності. Ви ж погляньте. Міністр енергетикиВолодимир Демчишин, благословивши енергетичний контракт з РФ, в якому офіційно визнаноКрим федеральним округом сусідньої держави, запустив сніжну лавину програшівУкраїни в міжнародних судах, де цей факт даватиму підстави трактувати заподібним сценарієм всі арбітражні спори. А це пряма втрата територій. (Почитайте,будь ласка, з цього приводу коментар юриста). У той же час міністерствовнутрішніх справ визнало ДНР та ЛНР терористичними організаціями.
А що робити, коли на чолі державистоїть відвертий боягуз, а, можливо, й залежна від Путіна людина, зрозуміло ж, черезйого бізнес у Росії.
Що нам робити з усім цим?
Думаю, що маємо добиватисянегайної зміни глави держави через дострокові президентські вибори, відправитиПорошенка губернатором до Липецька. Навіть президентом Липецької народної республіки (ЛНР) На це він у Путіна точно заслуговує сповна.Янукович у Ростові-на-Дону, Порошенко у Липецьку. «Свої люди» в кремлівськійеліті. Нехай там росіян Петро Олексійович вчить англійської. Прикуплена впарламент ним братія, зрозуміло, не зуміє негайно ухвалити закон про імпічмент президенту.Та й Порошенко не підпише його. Поки триватиме ця метушня, Росія може дійти доХаркова і Полтави. Тому наша перемога в Донбасі і на всьому східному фронтінапряму залежить від того, як швидко микупимо Порошенку квиток до Липецька…
- Електронний документообіг: інструкція до впровадження з юридичної та бізнес-позиції Олександр Вернигора 17:51
- Особисті заощадження під час війни: чому важливо продовжувати інвестувати Антон Новохатній 15:48
- Реформа лісової галузі: коли чесні правила не для всіх Олександр Місюра 12:26
- Як організувати аналітику для бізнесу, коли продажі йдуть з кількох каналів Ерік Клюєв вчора о 17:00
- Україна має шанс інтегруватися у водневу економіку ЄС Олексій Гнатенко вчора о 16:21
- Залученість чи саботаж Олександр Висоцький вчора о 11:14
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? Інна Бєлянська вчора о 11:11
- Сірий інтернет-бізнес під час війни: виклик для держави та суспільства Андрій Лотиш вчора о 11:01
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? Олеся Романенко вчора о 10:46
- Gen Z і освіта: як запалити інтерес до знань у покоління швидких змін Олександра Нікітіна вчора о 08:19
- Якості українських підприємців, що допомагають масштабуватися за кордон Віктор Андрухів вчора о 07:48
- Новий рівень вантажоперевезень: старт контрейлерного коридору Україна – Німеччина Володимир Гузь 02.06.2025 12:08
- Партнерство для відбудови: як бізнесу інвестувати в критичну інфраструктуру Ростислав Никітенко 02.06.2025 12:03
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра Павло Васильєв 31.05.2025 13:54
- На росії існує лише одна церква – це терор Володимир Горковенко 30.05.2025 22:44
- Чому в Україні судять військових так, ніби війни немає? 358
- Фінанси: зовнішня чи внутрішня опора? 356
- Що відбувається з будівельними ліцензіями на ринку України? 236
- Як ефективно подати скаргу до УДАБК: кейс забудови в прибережній смузі Дніпра 194
- Чому досі немає легших бронежилетів для ЗСУ: історія марнотратства та байдужості 86
-
Над прірвою з "Орєшником". Як Росія виплутуватиметься з української "Павутини"
Думка 71564
-
"99% – це не водолази". Як і чим Україна змогла знову вдарити по Керченському мосту
60316
-
Російська авіабомба зруйнувала елеватор одного з найбільших агрохолдингів України
Бізнес 22812
-
Уроки румунського Клужа: як українські міста можуть перетворити виклик на розвиток
Думка 22406
-
Імітація замість переговорів – що принесла чергова зустріч у Стамбулі
Думка 9781